ІНСТРУКЦІЯ

  для медичного застосування препарату

  ВЕЛАКСИН

 (VELAXIN®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: venlafaxin;(±)-1-[2-диметил аміно-1-(4-метокси-феніл)-етил] циклогексанолу гідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 25 мг – круглі, плоскі таблетки з фаскою, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е₇₄₄” наодному боці;

таблетки по 37,5 мг – круглі, плоскі таблетки з фаскою, білого абомайже білого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е₇₄₁”на одному боці;

таблетки по 50 мг – круглі, плоскі таблетки з фаскою, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е₇₄₂” наодному боці;

таблетки по 75 мг – круглі, плоскі таблетки з фаскою, білого або майже білого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е₇₄₃” наодному боці;

склад: 1 таблетка містить 25 мг, 37,5 мг, 50 мг або 75 мг венлафаксину (у формі венлафаксину гідро хлориду);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмаль гліколят (типу А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магніюстеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антидепресант. Код АТС N06A X16

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Венлафаксин – антидепресант з новою структурою. Він є рацематом двох активних енантіомерів. Антидепресант ний ефект венлафаксину пов’язаний з посиленням нейротрансміттерної активності у центральній нервовій системі. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметил венлафаксин (ОДВ) – є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, якітакож пригнічують зворотне захоплення дофаміну нейронами.

Венлафаксин та ОДВ, при одноразовому або багаторазовому введенні, знижують бета-адренергічні реакції. Вони однаково ефективно впливають на зворотне захоплення

нейротрансміттера. Венлафаксин не пригнічує активність моноамін оксидази (МАО). Венлафаксин не має спорідненості з опіатними, бензодіазепіновими, фенцикліновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами; він також невпливає на вивільнення норадреналіну із тканин головного мозку.

Фармакокінетика.

Після одноразового застосування препарату 25-150 мг середня максимальна концентрація його у плазмі крові досягає 33-172 нг/мл протягом 2-4 годин. Його основний метаболіт –

ОДВ. Середній час напів виведення венлафаксину та ОДВ становить, відповідно, 5 і 11 год. Середня максимальна концентрація ОДВ у плазмі крові 61-325 нг/мл досягається приблизно через 4,3 год після введення. Зв’язуваннявенлафаксину та ОДВ з білками плазми крові становить, відповідно, 27 % і 30 %. ОДВ та інші метаболіти, а також неметаболізований венлафаксин виводяться через нирки. При багаторазовому застосуванні рівноважні концентрації венлафаксину таОДВ досягаються протягом 3-х діб. У діапазоні добових доз 75-450 мг, венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Одночасний прийом їжі збільшує час досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі крові на 20-30 хв, однак величини максимальної концентрації та абсорбції не змінюються.

Вік і стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату.

При помірній або тяжкій нирковій недостатності загальний кліренсвенлафаксину та ОДВ знижується, а час напів виведення збільшується. Зниження загального кліренсу, в основному, спостерігається у пацієнтів з кліренсом креатині ну нижче 30 мл/хв.

Показання для застосування. Депресія (за наявності або відсутності симптомів тривоги), у тому числі для профілактики рецидивів депресії.

Спосіб застосування та дози. Застосовують як для лікування хворих у стаціонарі, так і амбулаторно. Звичайна рекомендована доза становить 37,5 мг (1таблетка) 2 рази на добу. Якщо за кілька тижнів лікування не спостерігається значного покращання стану хворого, добову дозу можна підвищити до 150 мг (1таблетка 75 мг або 2 таблетки 37,5 мг 2 рази на добу). Якщо з урахуванням перебігу хвороби необхідна вища доза (тяжчий депресивний стан), можна відразу призначити 150 мг венлафаксину (1 таблетка 75 мг 2 рази на добу або 2 таблетки по 37,5 мг). Після цього добову дозу можна підвищувати на 75 мг кожні 2 або 3доби до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Рекомендована максимальна добова доза Велаксину становить 375 мг (5 таблеток по 75 мг або 10 таблеток по 37,5 мг). Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза, залежно від ефективності та переносимості, може бути поступово знижена домінімального ефективного рівня.

Рекомендується приймати таблетки Велаксин під час їди.

Підтримуюча терапія / профілактика рецидивів.

За рекомендаціями спеціалістів лікування епізоду депресії повинно тривати не менше 6 місяців. Для підтримуючої терапії, а також терапії з метою профілактики рецидивів або нових епізодів депресії, зазвичай використовуються ті самі дози, які виявилися ефективними при звичайному епізоді депресії. Лікар повинен регулярно, не рідше 1 разу в 3 місяці, контролю вати ефективність тривалої терапії Велаксином.

Ниркова недостатність

Легка ниркова недостатність (швидкість клуб очкової фільтрації більше 30мл/хв) - коригування дози не потрібне.

Помірна ниркова недостатність (швидкість клуб очкової фільтрації 10-30мл/х.) - дозу слід знизити до 25-50 %.

У разі подовження періоду напів виведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) хворим слід вводити 1 дозу 1 раз на добу.

Пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати 50 % звичайної добової дозивенлафаксину після завершення гемодіалізу.

Печінкова недостатність

При легкій печінковій недостатності (протромбі новий час менше 14секунд) коригування дози не потрібне. При помірній печінковій недостатності (протромбі новий час від 14 до 18 секунд) дозу слід знизити на 50 %.

Пацієнти похилого віку

Сам по собі літній вік пацієнта не вимагає зміни дози, однак при лікуванні літніх пацієнтів слід дотримуватись обережності (наприклад, у зв’язкуз можливістю порушення функції нирок). У цьому разі слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт має перебувати під пильним медичним наглядом.

Відміна Велаксину

Раптове припинення терапії Велаксином, особливо після високих доз препарату, може викликати симптоми відміни, у зв’язку з чим рекомендується перед відміною препарату поступово знизити його дозу. Тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта.

Побічна дія.

Загальні симптоми: часто – слабкість, втомлюваність.

Шлунково-кишковий тракт: часто – зниження апетиту, запор, нудота, блювання, сухість у роті; не часто – бруксизм.

Порушення обміну речовин і харчування: часто – підвищення рівня холестерину в сироватці крові, зниження маси тіла; не часто – порушення лабораторних показників функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатності секреції антидіуретичного гормону.

Серцево-судинна система: часто – гіпертензія, розширення кровоносних судин (припливи крові); не часто – гіпотензія, залишкова гіпотензія, втрата свідомості, тахікардія.

Нервова система: часто – незвичайні сновидіння, запаморочення, безсоння, нервова збудливість, парестезії, ступор, підвищення м’язового тонусу, тремор, позіхання; не часто – апатія, галюцинації, судоми м’язів, серотонін овийсиндром; рідко – епілептичні напади, маніакальні реакції, а також симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).

Сечостатева система: часто – порушення еякуляції та оргазму, відсутність оргазму, порушення ерекції, дизуричні розлади (в основному —труднощі на початку сечовипускання); не часто – зниження лібідо, менорагія, затримка сечі.

Органи чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто – порушення смакових відчуттів.

Шкіра: часто – пітливість; не часто – реакції світлочутливості; рідко -мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.

Система крові: не часто – крововиливи у шкіру (екхімози) та слизові оболонки, тромбоцит опенія; рідко – збільшення часу кровотечі.

Реакції гіпер чутливості: не часто – шкірні висипи; дуже рідко –анафілактичні реакції.

При раптовій відміні препарату або зниження його дози спостерігаються: втомлюваність, сонливість, головний біль, нудота, блювання, анорексія, сухістьу роті, запаморочення, діарея, безсоння, неспокій, тривога, роздратованість, дезорієнтація, гіпоманія, парестезії, пітливість. При тривалому лікуванні тяжкість та частота більшості цих ефектів знижується, причому не виникає потреби у відміні препарату. Дуже важливо поступово знижувати дозу препарату, особливо після введення високих доз. Тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта.

Протипоказання.

- Гіпер чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

- Одночасне застосування будь-якого антидепресанта групи інгібіторівМАО (ІМАО), а також період протягом 14 діб після введення необоротних інгібіторів МАО. У разі застосування оборотних ІМАО (наприклад, моклобеміду), прийом Велаксину протипоказано протягом меншого (не менше 24 год) проміжку часу. Після відміни венлафаксину слід почекати не менше 7 діб перед початком прийому ІМАО.

- Тяжкі захворювання нирок і печінки (швидкість клуб очкової фільтрації не менше 10 мл/хв, ПВ більше 18 секунд).

- Діти віком до 18 років.

- Період вагітності і годування груддю.

Передозування. Симптоми: зміна ЕКГ (збільшення інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова та шлуночковатахікардія, брадикардія, гіпотензія, судомні стани, порушення свідомості (зниження рівня бадьорості). У деяких випадках повідомлялось про смертельні випадки після передозування, коли високі дози венлафаксину були прийняті одночасно з алкоголем та/або іншими психотропними препаратами.

Лікування: специфічний антидот невідомий. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання та кровообігу) пацієнта, а також симптоматична терапія. Можна дати йому активоване вугілля.

Викликати блювання не рекомендується, у зв’язку з небезпекою аспірації. Венлафаксин та ОДВ не виводяться при діалізі.

Особливості застосування. При призначенні Велаксину хворим з непереносимістюлактози слід враховувати вміст лактози (56,62 мг у кожній таблетці 25 мг; 84,93мг у кожній таблетці 37,5 мг; 113,24 мг у кожній таблетці 50 мг, 169,86 укожній таблетці 75 мг).

У хворих з депресивними станами перед початком будь-якої терапії слід враховувати ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути по можливості низькою, апацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом.

У пацієнтів з афективними розладами при лікуванні антидепресантами, утому числі венлафаксином, можуть виникнути гіпоманіакальні або маніакальні стани. Велаксин слід призначати обережно хворим із манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного нагляду.

  Велаксин слід обережно призначати хворим з епілептичними нападамив анамнезі. Лікування слід припинити при виникненні епілептичних нападів.

Пацієнта слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаряпри виникненні шкірних висипів, уртикарних елементів або інших алергічних реакцій.

У деяких хворих під час застосування венлафаксину спостерігаєтьсядозозалежне підвищення артеріального тиску, у зв’язку з чим рекомендується проводити регулярний контроль артеріального тиску, особливо в період коригування або підвищення дози.

Можливе підвищення частоти серцевого ритму, особливо під час прийому високих доз. У цьому разі необхідний ретельний медичний нагляд за станом хворого.

Рідко під час застосування препарату спостерігалася ортостатичнагіпотензія. Пацієнтів, особливо похилого віку, слід попередити про можливість виникнення запаморочення та відчуття невпевненості.

Велаксин може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонкиу хворих, схильних до таких станів. Пацієнтів необхідно попередити про можливість таких явищ і рекомендувати обережність при застосуванні препарату.

Під час застосування Велаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об’єму крові (у тому числі в пацієнтів похилого віку та у хворих, які приймають діуретики) може спостерігатися гіпонатріємія і/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону.

Під час застосування препарату може спостерігатися мідріаз, у зв’язку зчим рекомендується проводити контроль внутрішньо очного тиску у хворих, якімають схильність до його підвищення та у хворих із закрито кутовою глаукомою.

При лікуванні хворих із порушенням функції нирок або печінки необхідна обережність і пильний медичний нагляд за станом пацієнтів (можливе зниження дози).

Хворим, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда і страждають надекомпенсовану серцеву недостатність, препарат слід призначати обережно під постійним медичним наглядом.

Велаксин не викликає толерантності до венлафаксину або залежності віднього. Незважаючи на це, як і при лікуванні іншими препаратами, які діють на центральну нервову систему, лікар має встановити пильний нагляд за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом особливо у тих, у кого в анамнезі єтакі симптоми.

Під час застосування Велаксину, жінки повинні користуватисявідповідними методами контрацепції .

Незважаючи на те, що венлафаксин не впливає на психомоторні та когнітивні функції слід враховувати, що будь-яка лікарська терапія психотропними препаратами може знизити здатність до мислення або виконання рухових функцій. Про це слід попередити пацієнта перед початком лікування. При виникненні таких ефектів ступінь і тривалість обмежень на керування транспортом або механізмами має встановити лікар.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Протипоказано застосування Велаксину разом з інгібіторами моноамін оксидази (ІМАО): тремор, міоклонія, пітливість, нудота, блювання, приплив крові, системне запаморочення, підвищення температури тіла, епілептичний напад, смерть. Застосування Велаксину може розпочинатися не меншеніж через 14 діб після закінчення терапії ІМАО. Якщо застосовувався зворотний інгібітор МАО (моклобеїд), цей інтервал може бути коротшим (24 год). Після відміни Велаксину слід почекати не менше 7 діб перед початком терапії ІМАО.

Особлива обережність необхідна при застосуванні Велаксину з препаратами, які впливають на центральну нервову систему (ЦНС). Необхідно враховувати взаємний вплив Велафаксину з такими препаратами:

Літій: венлафаксин не впливає на фармакокінетику літію.

Іміпрамін: фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту (ОДВ) незмінююється, тому зниження дози венлафаксину при сумісному застосуванні цих препаратів не потрібне.

Галоперидол: ефект може посилитися.

Діазепам: фармакокінетика препаратів, а також фармакокінетика їхніх основних метаболітів істотно не змінюються. Також не виявлено впливу на психомоторні та психометричні ефекти діазепаму.

Клозапін: спостерігається підвищення рівня клозапіну у крові та розвиток його побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів).

Рисперидон: при одночасному застосуванні цих препаратів (незважаючи на збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика суми активних компонентів (рисперидону та його активного метаболіту) істотно не змінюється.

Алкоголь: зниження розумової та рухової активності під впливом алкоголю не посилюється після введення венлафаксину, але під час застосування препаратуВелаксин вживання алкогольних напоїв не рекомендується .

ЕСТ (електросудомна терапія): при ЕСТ на фоні прийому вибіркових інгібіторів зворотного захоплення серотоніну відзначалося збільшення тривалості епілептичної активності. Необхідно дотримуватися обережності і забезпечити пильний медичний нагляд за станом хворого при застосуванні препарату.

Лікарські препарати, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р 450: фермент CYP2D6 системи цитохрому Р 450 перетворює венлафаксин на активний метаболіт О-десметил венлафаксин (ОДВ). На відміну від багатьох інших антидепресантів, дозу Велаксину можна не знижувати при одноразовому застосуванні з препаратами, які гальмують активність CYP2D6, або у пацієнтів з генетично зумовленим зниженням активності CYP2D6, оскільки сумарна концентрація активної речовини та метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому не зміниться.

Основний шлях виведення венлафаксину включає метаболізм за участюCYP2D6 та CYP3А 4, тому слід бути особливо обережними при призначенні венлафаксину у поєднанні з лікарськими препаратами, які пригнічують обидва ці ферменти.

Венлафаксин – відносно слабкий інгібітор CYP2D6 і не пригнічує активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9 та CYP3A4; тому не слід очікувати його взаємодії з іншими препаратами, у метаболізмі яких беруть участь ці печінкові ферменти.

Циметидин: пригнічує метаболізм венлафаксину при його першому проходженні через печінку, але не впливає істотно на його перетворення в ОДВабо швидкість виведення ОДВ, концентрація якого у циркулюючій крові значно вища. Тому немає потреби змінювати дозу Велаксину і циметидину при їх сумісному застосуванні. Ця взаємодія може бути більш вираженою у літніх хворих або при порушенні функції печінки, тому у таких випадках сумісне застосуванняциметидину та Велаксину вимагає більш пильного медичного контролю.

Антигіпертензивні та протидіабетичні засоби: не виявлені клінічно значущі взаємодії венлафаксину з антигіпертензивними (у тому числібета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) ідіуретиками) та протидіабетичними препаратами.

Лікарські препарати, які зв’язуються з білками плазми крові: зв’язування з білками плазми становить 27 % для венлафаксину і 30 % для ОДВ. Тому не слід очікувати лікарських взаємодій, зумовлених зв’язуванням з білками.

Варфарин: протизгортальна дія останнього може посилитися; при цьому збільшується протромбі новий час.

Індинавір: при одночасному застосуванні цих препаратів змінюється фармакокінетика індинавіру (з 28 % зменшенням AUС та 36 % зниженням Cmax).

Умови та термін зберігання. Препарат зберігати при температурі до 30 °С умісцях, недоступних для дітей. Источник

Термін придатності – 3 роки.