ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БАНЕОЦИН
(BANEOCIN ®)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: дрібний порошок від білого до жовтуватого кольору;
склад: 1 г порошку міститьбацитрацину цинку 0,0041667 г (що відповідає 250 МО); неоміцину сульфату 0,0074626 г (що відповідає 5 000 МО);
допоміжна речовина: порошкова основа.
Форма випуску. Порошок для зовнішнього застосування.
Фармакотерапевтична група. Антибіотики для місцевого застосування. Код АТС D06АХ 54.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Банеоцин – комбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування, який містить два бактерицидних антибіотики із синергічною дією.
Бацитрацин – полі пептиднийантибіотик, який виявляє бактерицидну дію шляхом пригнічення синтезу компонентів клітинної мембрани, в той час як неоміцин – антибіотик групиаміноглікозидів, що гальмує синтез білка в бактеріальній клітині.
Бацитрацин активний головним чиномщодо грам позитивних мікро організмів (гемолітичного стрептокока, стафілококів, Clostridium, Corynebacteriumdiphtheriae, Treponema pallidum), а також відносно деяких грам негативних патогенних мікро організмів, таких як Neisseria i Haemophilus influenzae. Спектр дії препарату включає також актиноміцети і фузобактерії. Стійкі до бацитрацину штами зустрічаються рідко. Неоміцин впливає як на грам позитивні, так і на грам негативнімікро організми (стафілококи, Proteus, Enterobacter aerogenes, Klebsiela pneumoniae, Shigella, Haemophilus influenzae, Pasteurella, Neisseria meningitidis, Vibrio cholerae, Bordetella pertussis, Bacillus anthracis, Corynebacteriumdiphtheriae, Streptococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Escherichia coli, Mycobacteriumtuberculosis, Borrelia i Leptospira interrogans.
Комбіноване застосування обох препаратів забезпечує широкий антимікробний спектр.
Фармакокінетика. Оскільки всмоктування бацитрацинута неоміцину через ушкоджену шкіру незначне, максимальна концентрація препарату утворюється в місці застосування. Якщо препарат наноситься на значні ділянки шкіри, слід взяти до уваги можливість резорбції препарату. Гній та інші біологічні матеріали (кров, її компоненти та ін.) не впливають на антимікробну активність Банеоцину.
Показання для застосування.Поверхневе інфікування невеликих ділянок шкіри, що спричинені чутливими до препарату мікро організмами:
- вторинне бактеріальне інфікування при герпетичних інфекціях, вітряній віспі; інфікованих варикозних виразках, виразках, екземі;
- у педіатрії – для профілактики пупкової інфекції та лікування бактеріального пелюшкового дерматиту;
- інфіковані поверхневі рани, втому числі після хірургічних маніпуляцій (трансплантація шкіри, проколювання мочки вуха), інфекції при опіках; після операційний період лікування розривівпромежени та епізіотомії, лапаратомії, маститів з проведенням дренування; пост травматичні інфекції.
Спосіб застосування та дози. Банеоцин у вигляді порошку застосовують дітямз періоду новонародженості і дорослим 2 - 4 рази на добу протягом 7 діб. Порошок розпилюють тонким шаром на уражену ділянку. Після нанесення препарату на уражену ділянку, за необхідності, можна накласти марлеву пов’язку.
У хворих з опіками, що займають понад 20% поверхні тіла, порошок Банеоцин застосовують 1 раз на добу.
Побічна дія. Можливий розвиток алергічних реакцій, таких як почервоніння та сухість шкіри, свербіж та висипання при тривалому застосуванні препарату. При лікуванні хронічних дерматитів може розвинутися сенсибілізація до інших препаратів, включаючи неоміцин, що проявляється у слабкій відповіді на лікування.
У поодиноких випадках, у хворих із значними ушкодженнями шкірного покриву можливі прояви таких системних ефектів препарату, як ото токсичність, ураження вестибулокохлеарного апарату, нефротоксична дія та блокада нейромязової провідності.
Протипоказання. Підвищена чутливість до неоміцину, бацитрацину або інших аміноглікозидів; інших компонентів препарату; значні татяжкі ушкодження шкірного покриву.
Препарат не можна вводити у зовнішній слуховий прохід при перфорації барабанної перетинки. Не застосовується для лікування очних інфекцій.
Передозування. При застосуванні доз препарату, які значно перевищують рекомендовані, необхідно слідкувати за можливою появою ознак нефротоксичності та/або ото токсичності, що пов’язано з абсорбцією Банеоцину, особливо у хворих з трофічними виразками.
Лікування симптоматичне.
Особливості застосування. При застосуванні препарату у пацієнтів з ураженими великими ділянками шкіри слід брати до уваги можливість всмоктування активних компонентів Банеоцину і, як наслідок, розвиток ото-та/або нефротоксичної дії. Ризик розвитку токсичних ефектів зростає при виражених порушеннях функції печінки та/або нирок. Тому в таких випадках слід робити аналізи крові, сечі, аудіо метричні дослідження до і під час терапіїБанеоцином.
Через можливість розвитку блокади нервово-м’язової передачі, особливо у хворих з ацидозом або тяжкою міастенією ванамнезі, у цих хворих препарат застосовують з обережністю.
Тривале застосування у хворих нахронічний середній отит зростає ризик розвитку ото токсичної дії препарату.
Застосування в період вагітності та лактації.
Застосовувати Банеоцин у період вагітності та лактації необхідно з обережністю.
Подібно до інших аміноглікозидівнеоміцин проникає через плацентарний бар’єр, тому необхідно уникати застосування препарату на великих ділянках шкіри (через ризик всмоктування активних речовин). Високі дози аміноглікозидів можуть призвести до ушкодження кохлеарного апарату плода.
Перед годуванням груддю необхідно знімати залишки препарату з молочної залози кип’яченою водою та стерильною ватою. Источник
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночасне застосування Банеоцину з іншими спорідненими препаратами для зовнішнього і системного застосування, через можливе зростання частоти реакцій підвищеної чутливості.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25оС. Термін придатності – 3 роки.