ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕМЕСЕТРОН-ЗДОРОВ’Я
(EMESETRON -ZDOROVYE)
Загальна характеристика:
міжнародна і хімічна назви: ondansetron; (+–)-1,2,3,9 –тетрагідро-9-метил-3-[(2-метил-1Н-імідазол-1-їл)-метил]-4Н-карбазол-4-он (увигляді моногідро хлориду дигідрату);
основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або злегка жовтуватий розчин;
склад: 1 мл розчину містить ондансетрону гідро хлориду (у перерахуванні наондансетрон) – 2 мг;
допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, динатрію едетат (Трилон Б), сорбітол, 0,1 Мрозчин натрію гідроксиду, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Проти блювотні засоби й препарати, що усувають нудоту. Антагоністи 5-НТ3-рецепторів серотоніну. Код АТС А 04А А 01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Проти блювотний засіб. Механізм дії зумовлений конкурентною високо селективною блокадою центральних і периферичних
5-НТ3-рецепторів серотоніну (рецептори тригерної зони, блювального центру). Пригнічує блювотний рефлекс, усуваючи та попереджаючи блювання при застосуванні цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів, променевій терапії, у після операційному періоді. При багаторазовому застосуванні уповільнює перистальтику й проходження вмісту кишечником.
Фармакокінетика. При внутрішньо венному введенні у дозі 0,15 мг/кг дорослим молодше 75 років максимальна концентрація у крові становить у середньому близько 100 нг/мл, восіб старше 75 років – 170 нг/мл. При внутрішньом’язовому введенні максимальна концентрація ондансетрону в крові реєструється через 10 хвилин після ін’єкціїстановить близько 25 нг/мл. Зв’язування з білками плазми 70–76%. Основна частина введеної дози (85–90%) гідроксилюється в печінці за участі цитохрому Р450до сполук індольного циклу, а далі кон’югує з глюкуроновою і сірковою кислотами. Загальний об’єм розподілу становить 1,9 л/кг, період напів виведення 3,5–5,5годин (залежно від віку). Препарат екскретується з організму нирками, при цьому 5% введеної дози виводиться у незмінному вигляді. Фармакокінетичні параметриондансетрону не змінюються при його багаторазовому введенні. У дітей, а також восіб з ураженнями печінки зменшується загальний кліренс, у пацієнтів похилого віку збільшується період напів виведення і загальний кліренс препарату. У пацієнтів із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 15–60 мл/хв) знижені системний кліренс і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого єклінічно незначуще невелике збільшення періоду напів виведення препарату. Ужінок рівень максимальної концентрації і біодоступність препарату вищі, акліренс та рівень розподілу нижчі, ніж у чоловіків.
Показання для застосування. Профілактика і усунення нудоти й блювання при цитотоксичній хіміотерапії (початкові і повторні курси, включаючи застосування високих доз цисплатину) і променевій терапії (опромінення всієї поверхні тіла, часткове однократне високодозне або щоденне опромінення абдомінальної ділянки) в онкології. Профілактика й усунення нудоти й блювання в після операційному періоді.
Спосіб застосування й дози. Препарат уводять внутрішньо венно струминно абокрапельно, а також внутрішньом’язово. Для приготування розчину ондансетрону дляін фузійного введення можуть застосовуватися: 0,9% розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози, розчин Рінгера. Розчин ондансетрону для ін фузійного введення готують безпосередньо перед уведенням; у разі необхідності його можна зберігати доповного використання не більше 24 годин при температурі 2–8оС. Підчас проведення інфузії не потрібний захист від світла при нормальному освітленні.
При проведенніцитостатичної терапії режим дозування встановлюють індивідуально залежно від ступеня вираженості блювальної реакції.
Дорослим та підліткам старше 12 років для первинної профілактики нудотита блювання при помірній еметогенній хіміотерапії та променевій терапії – можливі 3 варіанти введення:
I – одноразово 8 мг внутрішньо венно повільно безпосередньо перед початком курсу;
II – одноразово 32 мг, розведені в 50–100 мл фізіологічного розчину, інфузійно упродовж не менше 15 хвилин за 30 хвилин до початку курсу;
III – по 0,15 мг/кг інфузійно 3 рази – за 30 хвилин до початку хіміотерапії і далі через 4 години і 8 годин.
Дорослим для первинної профілактики нудоти та блювання привисокоеметогенній хіміотерапії – можливі 3 варіанти введення:
I – одноразово 8 мг внутрішньо венно повільно безпосередньо перед початком курсу;
II – по 8 мг внутрішньо венно повільно безпосередньо перед початком курсу, далі повторно по 8 мг внутрішньо венно повільно два рази з інтервалом 2–4години або по 1 мг/год внутрішньо венно крапельно з перервами упродовж 24 годин.
III – одноразово 32 мг, розведені в 50–100 мл фізіологічного розчину, інфузійно упродовж не менше 15 хвилин безпосередньо перед початком курсу.
Для профілактики блювання у наступні дні ондансетрон застосовують внутрішньо у формі таблеток.
У дітей від 4 до 12 років для первинної профілактики нудоти та блювання при еметогенній хіміотерапії: одноразово внутрішньо венно 5 мг/м2безпосередньо перед початком курсу з подальшим прийомом ондансетрону всередину у формі таблеток.
Для профілактики після операційної нудоти й блювання: дорослим – по 4 мг внутрішньом’язово або внутрішньо венно струминно повільно на початку проведення загальної анестезії; дітям старше 2 років – 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) внутрішньо венно повільно до (не менш ніж за 30 секунд) або після вводногонаркозу.
Для купірування після операційної нудоти й блювання, що розвилась: дорослим – 4 мг внутрішньом’язово або внутрішньо венно, дітям – 0,1 мг/кг (до 4мг) внутрішньо венно повільно.
Внутрішньом’язово в одну і ту ж ділянку тіла одно моментно може бути введена доза, що не перевищує 4 мг ондансетрону.
Вища добова доза ондансетрону для дорослих становить 32 мг, у пацієнті віз вираженими порушеннями функції печінки – 8 мг (максимально при одноразовомуін фузійному введенні упродовж 15 хвилин).
Побічна дія. З боку центральної нервової системи можливі: головний біль, запаморочення, тимчасове порушення гостроти зору (при швидкомувнутрішньо венному введенні), спонтанні рухові розлади, напади судом, пригнічення центральної нервової системи, парестезії, слабкість, екстра пірамідна симптоматика, непритомність;
з боку серцево-судинної системи можливі: відчуття жару й приливу кровідо обличчя, аритмії, тахікардія або брадикардія, гіпотензія або гіпертензія;
з боку системи травлення можуть з’явитися: запор, діарея, гикавка, сухість у роті, транзиторне підвищення активності амінотрансфер аз, недостатність функції печінки;
можливі алергічні реакції: кропив’янка, бронхоспазм, у поодиноких випадках – анафілактичні реакції;
інші: можуть з’явитися кашель, болі у грудній клітці (ангінозного типу), почервоніння й печіння в місці ін’єкції.
Протипоказання. Недостатність функції печінки, вагітність (особливоI триместр), період лактації, дитячий вік: при хіміо- і променевій терапії – до 4 років; при анестезії – до 2 років, підвищена чутливість до компонентів препарату.
Передозування. При передозуванні можливе загострення симптомів, щоописані у розділі “Побічна дія”. Лікування: відміна препарату і симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій. Специфічного антидоту немає.
Особливості застосування. В період лікування ондансетроном годування груддю необхідно припинити.
При дуже вираженій блювальній реакції у результаті хіміотерапії ефективність препарату можна підвищити шляхом разового внутрішньо венного введення глюкокортикоїдів (наприклад, 20 мг дексаметазону натрію фосфату) допочатку хіміотерапії.
З обережністю призначають пацієнтам, що мають в анамнезі реакціїгіпер чутливості до інших селективних антагоністів серотонін ових 5НТ3-рецепторів. З обережністю та під ретельним медичним наглядом слід призначати препарат пацієнтам з ознаками під гострої непрохідності кишечнику.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Для розведення застосовують лише рекомендованіінфузійні розчини (см. розділ “Спосіб застосування та дози”).
Препарат у вигляді ін фузійного розчину при концентрації ондансетрону 16– 160 мкг/мл (8 мг/500 мл и 8 мг/50 мл) може вводитися через Y-подібний катетер сумісно зі слідуючими препаратами:
– цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл упродовж 1–8 годин;
– карбоплатин у концентрації 0,18–9,9 мг/мл упродовж 10–60 хвилин;
– 5-фтор урацил у концентрації до 0,8 мг/мл із швидкістю не менш 20мл/год, при цьому слід враховувати, що більш високі концентрації 5-фтор урацилуможуть викликати преципітацію ондансетрону;
– етопозид у концентрації 0,14 – 0,25 мг/мл упродовж 30-60 хвилин;
– цефтазидим у дозі 0,025 – 2 г, розведений водою для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника у вигляді внутрішньо венної болюсноїін’єкції упродовж 5 хвилин;
– циклофосфамід у дозі 0,1 – 1 г, розведений водою для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника у вигляді внутрішньо венної болюсноїін’єкції упродовж 5 хвилин;
– доксорубіцин у дозі 10–100 мг розведений водою для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника у вигляді внутрішньо венної болюсноїін’єкції упродовж 5 хвилин;
– дексаметазона натрія фосфат у дозі 20 мг внутрішньо венно повільно упродовж 2–5 хвилин через Y-подібний катетер сумісно з 8–32 мг ондансетрону у 50–100 мл розчину.
Препарат не слід застосовувати в одному шприці або в одній крапельниці з іншими лікарськими засобами.
Одночасне застосування інгібіторів мікросомальних печінкових ферментів системи цитохрому Р450 (алопурінол, хлорамфенікол, циметидин, дилтіазем, флуконазол, кетоконазол, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, верапаміл) може збільшувати час напів виведення і знижувати загальний кліренс препарату.
При одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних печінкових ферментів системи цитохрому Р450 (барбітурати, карбамазепін, карізопродол, глютетимід, гризеофульвін, закис азоту, папаверін, фенілбутазон, фенітоїн та інші гідантоїни, рифампіцин, тол бутамід) можливе зниження клінічної ефективності препарату.
Умови та термін зберігання. У захищеному від світла місці при температурі від 15 оС до
30 оС. Зберігати в недоступному для дітей місці. Источник
Термін придатності– 2 роки.