ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ліпідекс

(lipidex)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: atorvastatine;

кальцієва сіль, (βR,δR)-2- (n-фторфеніл)- β,δ-дигідрокси-5-ізопропіл-3-феніл-4-(фенілкарбомаїл) піроло-1-гептаноату;

основні фізико-хімічні властивості: білі довгасті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з розподільчою рискою з обох боків;

склад: 1 таблетка містить аторвастатину кальцію у дозі, еквівалентній 10 мгабо 20 мг аторвастатину;

допоміжні речовини: кальцію карбонат, авіцел 101, ацдисол, лактози порошок, повідон К 30, магнію стеарат, опадрій білий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Препарати, що знижують рівень холестерину ітри гліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ КоА-редуктази. Код АТС C10AA05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором редуктази 3-гідрокси-3-метилглютарил-коензиму А (ГМГ-КoA) – ензиму, який регулює швидкість перетворення ГМГ-КоА в мевалонат - попередник стеролів (у т. ч. – холестерину). У пацієнтів з гомозиготною і гетерозиготною родинноюгіперхолестеринемією (РГ), не спадковою формою гіперхолестеринемії та змішанимидисліпідеміями аторвастатин зменшує концентрацію загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності (ЛНЩ) та аполіпопротеїну В (Апо В). Аторвастатин також зменшує концентрацію ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛДНЩ) і три гліцеридів (ТГ) та дещо збільшує кількість холестерин-ліпопротеїнувисокої щільності (Х-ЛВЩ). Аторвастатин є ефективним засобом, що зменшує кількість ЛНЩ у пацієнтів із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією.

Первинним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну рольу синтезі холестерину та кліренсі ЛНЩ. Зменшення рівня Х-ЛНЩ добре корелює здозою препарату та концентрацією його в організмі.

Аторвастатин у дозі (10 – 80 мг) зменшує рівень загального холестерину (30 – 46%), Х-ЛНЩ (41 – 61%), Апо В (34 – 50%) і ТГ (14– 33%). Такий результат є стійким у пацієнтів із гетерозиготною родинноюгіперхолестеринемією, набутою формою гіперхолестеринемії і змішаною формоюгіперліпідемії, включаючи хворих на інсулін незалежний цукровий діабет.

У пацієнтів з ізольованою гіпертри гліцеридемією аторвастатин зменшує рівень загального холестерину (ЗХ), Х-ЛНЩ, Х-ЛДНЩ, тиреотропні гормони (ТГ) тадещо підвищує

  Х-ЛВЩ. У пацієнтів із дисбеталіпопротеїнемією аторвастатинзменшує рівень Х-ЛСЩ.

У пацієнтів із гіперліпопротеїнемією Фредриксонівського типу ІІа та ІІбсередній відсоток підвищення Х-ЛВЩ при застосуванні 10 – 80 мг аторвастатинустановив 5,1 – 8,7% незалежно від дози. Крім того, спостерігалося значущедозозалежне зменшення співвідношень ЗХ/Х-ЛВЩ і Х-ЛНЩ/Х-ЛВЩ.

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія в педіатричній практиці.

У хлопчиків ідівчаток у постменархіальному періоді (віком від 10 до 17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією чи тяжкою гіперхолестеринемієюаторвастатин у дозі 10 – 20 мг один раз на добу суттєво знижує рівень загального холестерину, Х-ЛНЩ, три гліцеридів та Апо В у плазмі. При цьому небуло виявлено суттєвого впливу на зріст та статеве дозрівання у хлопчиків абона тривалість менструального циклу у дівчаток. Безпека та ефективність застосування дози вище 20 мг для лікування дітей не вивчалася. Впливдовго тривалої ефективності терапії аторвастатину у дитинстві на зменшення захворюваності та смертності у дорослому віці не встановлений.

Фармакокінетика. Метаболізм. Всмоктування. Аторвастатин швидко всмоктується після перорального прийому; концентрація його в плазмі досягає максимуму протягом 1 – 2 годин. Всмоктуваність і концентрація в плазмі збільшуються пропорційно дозі препарату. Незважаючи на те, що частка і ступінь всмоктування препарату зменшуються при вживанні разом з їжею приблизно на 25% і 9 % відповідно, оцінюючи за Сmax і AUC, зменшення рівня Х-ЛНЩ не залежало відтого, приймався аторвастатин разом із їжею чи ні. При прийомі аторвастатинуввечері його концентрація в плазмі була нижчою (приблизно 30% для Сmax і AUC), ніж при ранковому прийомі. Однак зменшення рівня Х-ЛНЩ не залежить від часу прийому препарату.

Розподіл. Середній об’єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381 л. Більше 98% препарату зв’язується з білками плазми. Коефіцієнт співвідношення еритроцит/плазма становить приблизно 0,25, що свідчить прослабке проникнення препарату в еритроцити.

Метаболізм. Аторвастатин метаболізується до орто- і парагідроксильованихпохідних і різноманітних бета-окислених продуктів. Інгібуючий ефект препарату відносно ГМГ-КоА‑ редуктази приблизно на 70% реалізується за рахунок активності циркулюючих метаболітів. Встановлено, що аторвастатин є слабким інгібітором цитохрому Р 450 3А 4.

Виділення. Аторвастатин та його метаболіти виділяються, головним чином, з жовчю внаслідок печінкового та/або екстра печінкового метаболізму. Однак препарат не зазнає значної кишково-печінкової рециркуляції. Середній періоднапів виведення аторвастатину у людини становить майже 14 год., але періодінгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази за рахунок циркулюючих активних метаболітів становить від 20 до 30 год. Менше 2% від дози аторвастатину після перорального прийому виділяється з сечею.

Особливості. Люди похилого віку. Рівень концентрації аторвастатину вплазмі у здорових людей похилого віку (старше 65 років) вищий (приблизно 40% для Сmax і 30% – для AUC), ніж у молодих людей. Не виявлено різниці в ефективності лікування аторв астатином літніх пацієнтів та пацієнтів інших вікових груп.

Діти. У дітей фармакокінетика не вивчалася.

Стать. Рівень концентрації аторвастатину в плазмі у жінок відрізняється від рівня концентрації у плазмі у чоловіків (у жінок приблизно на 20% вище Сmaxі на 10% менше AUC). Однак не виявлено клінічно достовірної відмінності ефекту впливу на ліпіди у чоловіків і жінок.

Ниркова недостатність. Захворювання нирок не впливають на рівень концентрації препарату в плазмі чи на дію аторвастатину щодо ліпідів, томунемає необхідності змінювати дозу препарату для хворих з нирковою недостатністю.

Гемодіаліз. Дослідження, що проводилися, не охоплювали пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок; ймовірно, гемодіаліз суттєво незмінить кліренс аторвастатину, оскільки препарат майже повністю зв’язується збілками плазми.

Печінкова недостатність. Рівень концентрації аторвастатину в плазмі помітно підвищується (С_max приблизно у 16 разів, а АUС - в 11 разів) у хворих на алкогольний цироз печінки.

Показання для застосування. Первинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна родинна та не спадкова гіперхолестеринемія), комбінована (змішана) гіперліпідемія (Фредриксонівський тип ІІа та ІІb), підвищений рівеньтри гліцеридів у сироватці (Фредриксонівський тип IV) та дисбеталіпопротеїнемія (Фредриксонівський тип ІІІ) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту; гомозиготна родинна гіперхолестеринемія, коли дієта й іншіне медикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.

Вторинна профілактика з метою зменшення ризику ускладнень ішемічної хвороби серця \атеросклерозу.

Спосіб застосування та дози. Під час лікування Ліпідексом пацієнтам слід дотримуватися стандартної анти холестеринової дієти. Препарат призначають дорослим у дозі від 10 до 80 мг один раз на добу щоденно, в будь-який періоддня, незалежно від прийому їжі. Стартова й підтримуюча доза можуть бути індивідуалізовані відповідно до вихідного рівня Х-ЛНЩ, завдань та ефективності терапії. Через 2 – 4 тижні від початку лікування та/або корекції дози Ліпідексуслід визначити ліпідограму і відповідно до неї відкоригувати дози.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості випадків достатньо призначити 10 мг одноразово щодня. Результат лікування стає помітним через два тижні, максимальний ефект спостерігається через 4 тижні. Позитивні зміни підтримуються шляхом тривалого застосування.

Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. Препарат призначають дорослиму дозі від 10 до 80 мг один раз на добу щоденно, в будь-який період дня, незалежно від прийому їжі. Стартова й підтримуюча доза можуть бути індивідуалізовані. У більшості випадків у пацієнтів із гомозиготною родинноюгіперхолестеринемією результат досягається застосуванням 80 мг Ліпідексу 1 разна добу.

Застосування для лікування пацієнтів з нирковою недостатністю. Захворювання нирок не впливають на концентрацію Ліпідексу чи зменшення рівняХ-ЛНЩ у плазмі. Отже, немає потреби в корекції дози.

Застосування для лікування літніх пацієнтів. Різниці в безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у літніх пацієнтів та дорослих пацієнтів віком до 60 років немає .

Побічна дія.

ЗагаломЛіпідекс добре переноситься. Побічні реакції, як правило, бувають помірними татранзиторними. При застосуванні аторвастотину відзначалась наступна побічна дія:

нервова система: головний біль; рідко: периферична нейропатія, парестезія гіпостезія, амнезія, запаморочення;

травний тракт: нудота, діарея, біль у животі, диспепсія, запор, метеоризм, панкреатит, блювання, анорексія;

  опорно-рухова система та сполучна тканина: міалгія; рідко: міопатія, міозит, судоми м’язів, рабдоміоліз, артралгія, біль у спині;

  загальні прояви: астенія, біль у грудній клітці, периферичні набряки, нездужання;

  психічні розлади: інсомнія;

Окрім названих, у клінічних дослідженнях відзначали такі побічні ефекти Ліпідексу:

  обмін речовин: гіпоглікемія, гіперглікемія;

  гепатобіліарна система: гепатит, холестатична жовтуха;

  шкіра та підшкірна клітковина: алопеція, свербіж, висипання;

  алергічні реакції (включаючи анафілаксію); синдромСтівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, бульозні висипання, кропив’янка;

  репродуктивна система: імпотенція;

  кров і лімфатична система: тромбоцит опенія;

  метаболізм: збільшення ваги;

  органи слуху: дзвін у вухах.

Протипоказання. Ліпідекс протипоказаний у разі гіпер чутливості добудь-якого компонента препарату; активних захворювань печінки або персистуючогопідвищення активності печінкових трансаміназ, що втричі перевищує норму; вагітним, жінкам, які годують груддю, або у випадку ймовірної вагітності внаслідок недостатніх заходів щодо її запобігання. Жінкам дітородного віку, якщо вони не використовують ефективні засоби контрацепції. Ефективність ібезпека застосування Ліпідексу у дітей віком до 18 років не вивчалися, тому застосовувати препарат дітям молодше 18 років не рекомендується.

Передозування. Специфічного лікування при передозуванні Ліпідексуне існує. У випадках передозування препарату проводять симптоматичну терапію. Оскільки Ліпідекс зв’язується з білками плазми, гемодіаліз не дає суттєвого зменшення концентрації препарату в плазмі.

Особливості застосування. Вплив напечінку. Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього ж класу, при лікуванні Ліпідексом може відбуватися помірне підвищення активностітрансаміназ сироватки крові. Функцію печінки необхідно визначати перед початком лікування і періодично контролю вати протягом курсу лікування. Пацієнтам, у якихз’являються прояви порушення функції печінки, слід визначити показники їїфункції. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, повинні перебувати під спостереженням аж до нормалізації показників, а дозуЛіпідексу слід зменшити або припинити лікування. Якщо активність печінкових трансаміназ збільшилася в 3 рази і більше, порівняно з нормальними показниками, рекомендується відмінити Ліпідекс.

Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам, які вживають алкоголь та/або мають захворювання печінки в анамнезі. Захворювання печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ в 3 рази у порівнянні з нормальними показниками із незрозумілих причин є протипоказанням для призначення Ліпідексу.

Вплив наопорно-руховий апарат. Під час лікування Ліпідексом у пацієнтів може спостерігатисяміалгія. Пацієнтів слід попередити про можливе виникнення болю в м’язах і слабкість м’язів, що інколи межує з немічністю або призводить до підвищення температури. У випадках підвищення рівня КФК в 10 і більше разів порівняно з нормальними показниками чи уточненого або ймовірного діагнозу міопатії ірабдоміолізу, лікування Ліпідексом слід припинити. Ризик виникнення міопатії під час лікування Ліпідексом зростає при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, ніацину чи азолових протигрибкових засобів. Більшість цих засобів пригнічують активність цитохрому Р 450 3А 4 та/або розподіл препарату в організмі. Ліпідекс біотрансформується за допомогою Р 450 3А 4. Лікарі, які призначають Ліпідекс у комбінації з фібратами, еритроміцином, імуносуп ресорамиабо азоловими протигрибковими засобами, або гіполіпопротеїнемічними дозаминіацину, повинні зважувати можливі позитивні результати та шкідливі наслідки і спостерігати за пацієнтами з метою виявлення таких проявів, як біль у м’язах і слабкість м’язів, особливо у перші місяці лікування та після підвищення дози одного з цих препаратів. Для цього рекомендується періодичне визначення КФК, але слід пам’ятати, що цього тесту недостатньо для вчасного діагностування тяжкої міопатії.

ТерапіюЛіпідексом слід припинити у випадку наявності факторів ризику розвитку вторинної ниркової недостатності при рабдоміолізі (наприклад, тяжка гостра інфекція, гіпотензія, серйозні хірургічні втручання, травма, тяжкі ендокринні, метаболічні або електролітні порушення).

Жінкам дітородного віку слід рекомендувати можливі методи контрацепції на період лікування Ліпідексом.

Вагітність ілактація. Ліпідекс протипоказаний при вагітності. Жінки дітородного віку повинні вживати відповідні контрацептивні засоби.

Ліпідекс протипоказаний у період лактації. Невідомо, чи виділяється Ліпідекс з грудним молоком. Оскільки існує потенційний ризик для немовлят, що отримують грудне молоко, підчас лікування Ліпідексом слід припинити годування груддю.

Здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ризик виникнення міопатії під час лікуванняЛіпідексом та подібними до нього препаратами зростає при одночасному застосуванні циклоспорину, фібринової кислоти та її похідних, еритроміцину, протигрибкових препаратів групи азолів і ніацину. Антациди. Одночасне застосування Ліпідексу і суспензії антацидів, яка містить гідроксиди алюмінію і магнію, зменшує концентрацію Ліпідексу в плазмі приблизно на 35%, однак це не впливає на зменшення рівня Х-ЛНЩ. Антипірин. Ліпідекс не змінює фармакокінетику антипірину. Колестипол. Концентрація Ліпідексу в плазмі зменшується на 25% при одночасному застосуванні колестиполу. Однак гіполіпопротеїновий ефект буввираженішим при одночасному призначенні Ліпідексу і колестиполу, ніж при призначенні одного з цих препаратів. Дигоксин. При багаторазових дозахдигоксину та одночасному застосуванні 10 мг Ліпідексу рівень дигоксину в плазміне змінювався. Однак концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20% при одночасному застосуванні 80 мг Ліпідексу щоденно. Слід належним чиномконтролю вати стан пацієнтів, які отримують дигоксин. Еритроміцин/кларитроміцин. Одночасне застосування Ліпідексу та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) чикларитроміцину (500 мг двічі на добу), які інгібують цитохром Р 450 3А 4, супроводжувалося підвищенням рівня Ліпідексу в плазмі. Азитроміцин. Одночасне застосування Ліпідексу (10 мг щоденно) і азитроміцину (500 мг щоденно) не змінювало концентрацію Ліпідексу в плазмі. Терфенадин. Одночасне застосуванняаторвастатину і терфенадину – сполуки, яка в основному метаболізуєтьсяцитохромом Р 450 3А 4, значимо не збільшувало концентрацію терфенадину в плазмі іне спричиняло суттєвих змін фармакокінетики терфенадину. Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування з пероральними контрацептивами, якімістять норетиндрон і етанілестрадіол, збільшують AUC цих двох препаратів приблизно на 30% і 20%. Цей ефект слід враховувати при виборі контрацептива підчас застосування Ліпідексу. Варфарин та Циметидин. Не виявлено суттєвих ефектів взаємодії між цими препаратами. Амлодипін. При одночасному застосуванні 80 мгЛіпідексу і 10 мг амлодипіну не виявлено змін фармакокінетики Ліпідексу. Інгібітори протеаз. Одночасне застосування Ліпідексу та інгібіторів протеаз (наприкладсаквінару та ритона віру), які пригнічують дію цитохрому Р 450 3А 4, супроводжується збільшенням концентрації Ліпідексу в плазмі. Інша супутня терапія. Під час клінічних досліджень Ліпідекс застосовувався одночасно зантигіпертензивними засобами і естроген замінними (наприклад естроген, естрадіол) препаратами без суттєвих ефектів взаємодії. Взаємодія з іншими препаратами не вивчалася.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому місці при температурі невище 25 °С. В недостопному для дітей місці. Источник

Термін придатності. 3 роки.