ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Ц Е Ф Е П І М
(CEFEPIM)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: цефепім;1-[[(6R,7R)-7-[2-(2аміно-4-тіазоліл) гліоксиламідо]-2-карбокси-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-3-іл]метил-1-метилпіролі дину хлорид, 72-(Z)-(О-метилоксим), моногідро хлорид моногідрат;
основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору, без видимих домішок, добре розчинний у воді, розчин прозорий, від безбарвного до світло-жовтого кольору, має рН 4 - 6;
склад: 1 флакон містить цефепіму гідро хлориду у кількості, еквівалентній 1 гцефепіму;
допоміжна речовина: L-аргінін.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини IV покоління. Код АТС J01D Е 01.
Фармакологічні властивості. Цефепім – β-лактамний цефалоспориновийантибіотик IV покоління широкого спектра дії для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію. Активний відносно грам позитивних і грам негативних бактерій, включаючи більшість штамів, стійких до аміноглікозидів абоцефалоспоринових антибіотиків ІІІ покоління, таких як цефтазидим. Цефепімвисокостійкий до дії більшості β-лактамаз, швидко проникає у грам негативнібактерії. Ступінь зв’язування Цефепіму з пеніцилінзв’язуючим білком РВР 3значно перевищує спорідненість інших цефалоспоринів для парентеральногозастосування. Помірна спорідненість Цефепіму відносно РВР 1а та 1в також, імовірно, зумовлює ступінь його бактерицидної активності. Відношення МБК (мінімальна бактерицидна концентрація)/ МІК для Цефепіму становить менше 2 длябільше ніж 80% ізолятів усіх чутливих грам позитивних і грам негативних бактерій.
Фармакодинаміка. Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різнихграм позитивних і грам негативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз, має малу спорідненість відносно β-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає в грам негативні бактеріальні клітини.
Цефепім активний стосовно нижченаведених мікро організмів.
Грам позитивні аероби
Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), інші штами стафілококів (включаючи S. hominis, S.saprophyticus), Streptococcus pyogenes (групи А). Streptococcus agalactiae(групи В), Streptococcus pneumoniae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну - МІК від 0,1 до 0,3 мкг/мл), інші –
β-гемолітичні стрептококи (груп С, G, F), S.bovis (група D). S. viridans. Enterecoccus faecalis, а також стафілококи, які резистентні до метициліну, стійкі до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім.
Грам негативніаероби
Pseudomonas sрр. (включаючи Р. aeruginosa, Р.putida, Р. stutzeri), Escherichia соli, Klebsiella sрр. (включаючи К.pneumoniae, К. охуtоса, К. ozenae), Enterobacter sрр. (включаючи Е. сlоасае, Е.aerogenes, E. agglomerans, Е. sakazakii), Рroteus sрр. (включаючи Р. mirabilis, Р. vulgaris), Acinetobacter саlcoaceticus (включаючи підродини Anitratus,lwoffi), Аеromonas hydrophila, Capnocytophaga sрр., Citrobacter sрр. (включаючиС. diversus, С. freundii), Campylobacter jejuni, Gardnerella vaginalis,Haemophilus ducreyi, Н. influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Н. рarainfluenzae, Наfnia аlvei, Legionella sрр., Моrganellamorganii, Моrахеllа (Branhamella) catarrhalis (включаючи штами, що продукуютьβ-лактамазу), Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукуютьβ-лактамазу), N. meningitidis, Рrovidencia sрр. (включаючи Р. rettgeri, Р.stuartii), Salmonella sрр., Serratia (включаючи S. marcescens, S.liquefaciens), Shigella sрр., Yersinia enterocolitica. Неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas (Pseudomonas) maltophilia.
Анаероби
Bacteroides sрр. (включаючи В. melaninogenicus таінші мікро організми ротової порожнини, що належать до Bacteroides), Clostridiumperfringens, Fusobacterium sрр., Моbiluncus sрр., Реptostreptococcus sрр.,Veillonella sрр. Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridiumdifficile.
Фармакокінетика. Цефепім повністю всмоктується післявнутрішньом’язового введення. Середні концентрації Цефепіму у плазмі крові удорослих здорових людей після одноразового внутрішньо венного (в/в) тавнутрішньом’язового (в/м) введення наведені у таблиці.
Середні концентрації цефепіму в плазмі, (мкг/мл)
| Доза цефепіму
| 0,5 год
| 1 год
| 2 год
| 4 год
| 8 год
| 12 год
|
| 500 мг в/в
| 38,2
| 21,6
| 11,6
| 5,0
| 1,4
| 0,2
|
| 1 г в/в
| 78,7
| 44,5
| 24,3
| 10,5
| 2,4
| 0,6
|
| 2 г в/в
| 163,1
| 85,8
| 44,8
| 19,2
| 3,9
| 1,1
|
| 500 мг в/м
| 8,2
| 12,5
| 12,0
| 6,9
| 1,9
| 0,7
|
| 1 г в/м
| 14,8
| 25,9
| 26,3
| 16,0
| 4,5
| 1,4
|
| 2 гв/м
| 36,1
| 49,9
| 51,3
| 31,5
| 8,7
| 2,3
|
Терапевтичні концентрації Цефепіму досягаються у сечі, жовчі, перитонеальній рідині, бронхіальному слизовому секреті, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі.
Період напів виведення Цефепіму з організму становить близько 2 годин і не залежить від дози в інтервалі 250 мг - 2 г. При дозуванні до 2 г внутрішньо венно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів не спостерігалося кумуляції препарату в організмі.
Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється у відповідний N-оксид. Цефепім виділяється головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (загальний кліренс препарату становить близько 120 мл/хв, середній нирковий кліренс - 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 80-85% дози у вигляді незміненого Цефепіму, 1% N-метилпіролі дину, близько 6,8% оксиду N-метилпіролі дину та близько 2,5% епімеру Цефепіму. Зв’язування Цефепімуз білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.
Для пацієнтів старше 65 років з нормальною функцією нирок не потрібно коригування дози препарату.
У хворих з нирковою недостатністю періоднапів виведення Цефепіму збільшується, при цьому спостерігається лінійна залежність між загальним кліренсом препарату та кліренсом креатині ну. Періоднапів виведення у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, що потребують лікування гемодіалізом, становить 13 годин, а при безперервному амбулаторномуперитонеальному діалізі - 19 годин. Для хворих з аномальною функцією нирок доза повинна підбиратись індивідуально.
Фармакокінетика Цефепіму у хворих з порушеною функцією печінки суттєво не змінюється, тому коригування дози для таких хворихне потрібно.
Діти. Дослідження фармакокінетики Цефепіму проводили серед дітей віком від 2 місяців до 11 років після одноразового введення або декількох введень препарату кожні 8 годин (п=29) і кожні 12 годин (п=13). Після одноразової внутрішньо венної ін’єкції загальний кліренс із організму та об’ємрозподілу в стаціонарному стані в середньому становив 3,3 (1,0) мл/хв/кг і 0,3(0,1) л/кг відповідно. Виділення незміненого Цефепіму із сечею становило 60,4 (30,4)% від введеної дози, а середній нирковий кліренс становив 2,0 (1,1) мл/хв/кг. Вікі стать пацієнтів (25 хлопчиків і 17 дівчат) суттєво не впливав на загальний кліренс препарату із організму та об’єм розподілу з урахуванням поправки намасу тіла кожного. У разі введення дози Цефепіму 50 мг/кг кожні 12 годин (п=13) кумуляції препарату не відмічалося, тоді як Сmах, площа під кривоюAUC і t1/2 збільшувалися приблизно на 15% у стаціонарному стані при введенні згідно зі схемою 50 мг/кг кожні 8 годин. Експозиція Цефепіму у дітей після внутрішньо венного введення дози 50 мг/кг подібна до експозиції у дорослих після внутрішньо венної дози 2 г. Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація Цефепіму у плазмі крові у рівноважному стані становила у середньому 68 мкг/мл за медіану 0,75 годин. Через 8 годин після внутрішньом’язовоговведення концентрація Цефепіму у плазмі крові у середньому становила 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність Цефепіму після внутрішньом’язової ін’єкції становила у середньому 82%.
Через неможливість провести ідентифікацію збудника інфекції та визначити його чутливість до антибіотиків або за браком часуЦефепім можна застосовувати як емпіричну терапію, тому що він має широкий спектр антибактеріальної дії. У хворих із ризиком змішаної аеробно-анаеробної інфекції до ідентифікації збудника можна починати лікування Цефепімом у комбінації з анти анаеробним препаратом.
Показання для застосування. Інфекції, спричинені чутливими до Цефепімумікро організмами, а саме:
інфекції дихальних шляхів (включаючи госпітальну тане госпітальну пневмонію, гострий бронхіт і загострення хронічного бронхіту);
інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт та інфекції жовчних шляхів);
інфекції сечових шляхів (як ускладнені, наприклад пієлонефрит, так і без ускладнень);
гінекологічні інфекції;
інфекції шкіри та м’яких тканин;
бактеріємія, септицемія;
інфекції на фоні імунодефіциту (при фебрильнійнейтропенії);
бактеріальний менінгіт.
Спосіб застосування та дози. Звичайно дозування для дорослих становить 1г внутрішньо венно або внутрішньом’язово кожні 12 годин. Звичайна тривалість лікування становить 7 - 10 днів. При тяжких і загрозливих для життя інфекціях призначають по 2 г через 8 – 12 годин, і тривалість лікування може подовжуватися.
Однак дозування і шлях введення варіюють залежно від чутливості мікро організмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого.
Рекомендації стосовно дозування Цефепіму для дорослих наведені в таблиці.
| Інфекції сечових шляхів
легкої та середньої тяжкості
| 500 мг - 1 г в/в або в/м
| Кожні 12 год
|
| Інші інфекції
легкої та середньої тяжкості
| 1 г в/в або в/м
| Кожні 12 год
|
| Тяжкі інфекції
| 2 г в/в
| Кожні 12 год
|
| Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції
| 2 г в/в
| Кожні 8 год
|
Для профілактики інфекцій при хірургічних втручаннях за 60 хвилин до початку операції дорослим вводиться 2 г препарату внутрішньо венно протягом З 0 хвилин. По закінченні вводиться 500 мгметронідазолу внутрішньо венно. Не слід вводити ці препарати одночасно, систему для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити. Під час тривалих (понад 12 год) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату Цефепім з подальшим введеннямметронідазолу.
Діти від 1 до 2 місяців. Тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг маси тіла через 12 або 8 годин.
Діти від 2 місяців. Максимальна доза для дітей неповинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропеніїстановить 50 мг/кг через 12 годин. (хворим з фебрильною нейтропенією та бактеріальним менінгітом через 8 год). Звичайна тривалість лікування становить 7 - 10 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.
Порушення функції нирок. Для хворих з порушенням функції нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) доза препарату повинна бути скоригована. Вихідна доза повинна бути такою ж, як і для хворих з нормальною функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози Цефепіму наведені в таблиці.
| Кліренс креатині ну, мл/хв
| Підтримуючі дози, що рекомендуються адекватно тяжкості інфекції (див. попередню таблицю), коригування дози не потрібно
|
| >60
| 2 г кожні 8 год
| 2 г кожні 12 год
| 1 г кожні 12 год
| 1 г кожні 12 год
|
| 30 - 50
| Коригування дози відповідно кліренса креатині ну.
|
| 2 г кожні 12 год
| 2 г кожні 24 год
| 1 г кожні 24 год
| 500 мг кожні 24 год
|
| 11 - 29
| 2 г кожні 24 год
| 1 г кожні 24 год
| 500 мг кожні 24 год
| 500 мг кожні 24 год
|
| <= 10
| 1 г кожні 24 год
| 500 мг кожні 24 год
| 250 мг кожні 24 год
| 250 мг кожні 24 год
|
Якщо відома тільки концентрація креатині нув сироватці крові, тоді кліренс креатині ну можна визначати за наведеною нижче формулою:
Кліренс креатину (мл/хв) = [маса тіла (кг)*[140-вік]] / [72*креатинінсироватки (мг/дл)]
Чоловіки: . ;
Жінки: Кліренс креатині ну (мл/хв) = вищенаведене значення x 0,85.
При гемодіалізі за 3 години з організму виділяється приблизно 68 % дози препарату. По завершенні кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює вихідній дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у вихідних нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекціїз інтервалом 48 годин.
Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями, як показано вище у таблиці.
ВВЕДЕННЯ ПРЕПАРАТУ. Цефепім можна вводитивнутрішньо венно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у сідничний м’яз.
Внутрішньо венне введення. Внутрішньо вений шлях введення кращий для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями. При внутрішньо венному способі введення препарат розчиняють у 5 мл або 10 мл стерильної води для ін’єкцій, у 5% розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено в наведеній нижче таблиці. Вводять внутрішньо венно, повільно, протягом 3 - 5 хвилин або через систему длявнутрішньо венного введення.
Внутрішньом’язове введення. Розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5% розчині декстрози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном абобензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідро хлориду в об’ємах, що наведені в таблиці.
| Шлях введення
| Об’єм розчину
для розведення, мл
| Приблизний об’єм одержаного розчину, мл
| Приблизна концентрація цефепіму, мг/мл
|
| В/в
| 10
| 11,3
| 100
|
| В/м
| 2,4
| 3,6
| 280
|
Як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовлені розчини препарату перед введенням повинні перевірятися на відсутність механічних включень.
Побічна дія. Цефепім звичайно добре переноситься, побічні ефекти зустрічаються рідко, з частотою 0,1–1%.
Можливі такі побічні ефекти: алергічні реакції (анафілаксія, шкірні висипання, свербіж, гарячка), гастроінтестинальні (нудота, блювання, стоматит, запор, біль у животі, диспепсія, діарея, коліт, включаючи псевдомембранозний), кардіоваскулярні (вазодилятація, біль у грудях, тахікардія), респіраторні (кашель, біль у горлі, задишка), з боку центральної нервової системи (головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, судоми), інші (астенія, пітливість, вагініт, периферичні набряки, болі в спині). Гепатит і холестатична жовтуха зустрічаються дуже рідко. Енцефалопатія, напади, міоклонія та/чи порушення функції нирок були відмічені у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували некоректні дози Цефепіму.
Рідко можливі відхилення показників лабораторних аналізів, такі як збільшення рівня АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілі я, тромбоцит опенія, збільшення протромбінногочасу або парціального тромболастинового часу, позитивний результат тесту Кумбсабез гемолізу, збільшення азоту сечовини крові та/чи креатині ну сироватки, лейкопенія і нейтропенія мають транзиторний характер.
Місцеві реакції у місці внутрішньо венного вливання (флебіти і запалення) та при в/м введенні зустрічаються рідко.
Протипоказання. Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, атакож до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніциліні в та іншихβ-лактамних антибіотиків.
Передозування. У випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, застосування гемодіаліз уприскорює видалення Цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний.
Особливості застосування. Обережно призначати хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. Не призначати, якщо ванамнезі спостерігалися реакції гіпер чутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. При виникненні алергічної реакції застосування препарату слід негайно припинити. Тяжкі реакціїгіпер чутливості негайного типу потребують застосування адреналіну та інших формінтенсивної терапії.
Антибіотики широкого спектра дії, особливо при тривалому застосуванні, можуть спричинювати псевдомембранозний коліт, тому слід звертати увагу на виникнення діареї під час лікування препаратом. Легкі форми коліту можуть минати після закінчення терапії, помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.
Вагітність і лактація. Дослідження на тваринах продемонстрували відсутність впливу на репродуктивну функцію і будь-якого шкідливого впливу на плід, однак адекватних і добре контрольованих досліджень по застосуванню препарату у вагітних жінок не проводилося. Препарат слід застосовувати в період час вагітності під ретельним наглядом лікаря. Цефепімпроникає у жіноче грудне молоко в дуже низьких концентраціях, однак у період лактації його слід застосовувати з обережністю.
Застосування у педіатрії. Безпека та ефективність застосування Цефепіму при лікуванні неускладнених та ускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також при емпіричному лікуванні нейтропенічної гарячки були встановлені адекватними і добре контрольованими дослідженнями для вікових груп від 1місяців до 16 років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Застосовуючи одночасно високі дозиаміноглікозидів, слід ретельно контролю вати функцію нирок через потенційну нефро токсичністьта ото токсичність аміно глікозидних антибіотиків. Нефро токсичність відмічалася при одночасному застосуванні з діуретиками типу фуросемід.
Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії, не слід одночасно вводити препарат з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі сумісного застосування із зазначеними препаратами слід вводити кожний антибіотик окремо.
Цефепім у концентрації 1 - 40 мг/мл сумісний зтакими парентеральними розчинами, як 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій,5% і 10% розчини глюкози для ін’єкцій, розчин 6М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін’єкцій, розчин Рингера з лактатомі 5% розчином декстрози для ін’єкцій.
Умови та термін зберігання. Зберігати у захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 15 -25°С.
Приготовлені розчини препарату для в/м і в/ввведення можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 дніву холодильнику (2 - 8°С). Источник
Термін придатності – 2 роки.
Смотрите также: Цены на Цефепим в аптеках