ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування.
Флутамід - Дарниця
(Flutamid-Darnitsa)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Flutamidе,2-метил-N-[4-нітро-3-(трифторметил) феніл] пропан амід;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки світло-жовтого кольору з рискою іфаскою, зі слабким ароматичним запахом;
склад: 1 таблетка містить флутаміду 250 мг у перерахуванні на 100 % суху речовину;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, кроскармелоза натрію, аеросил, стеаринова кислота, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Анти андроген ний засіб.
Код АТС: L02B B01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Діючою речовиною препарату є флутамід – речовина не стероїдної будови, яка має анти андроген ні та цитостатичні властивості. Механізм дії флутаміду пов‘язаний із здатністю блокувати зв‘язування андрогені віз специфічними рецепторами, які розташовані у андроген чутливих органах, включаючи передміхурову залозу, а також з рецепторами андрогенів у гіпоталамусі та гіпофізі. Завдяки цьому біологічні ефекти андрогенів не проявляються і переривається зворотний негативний зв‘язок між сім‘яниками та гіпоталамо-гіпофізарною системою.
Препарат підсилює секрецію гонадотропних гормонів, що призводить до збільшення їх вмісту у крові та сечі, а також тестостерону у плазмі крові, послаблює біологічну дію андрогенів на пухлинні клітини передміхурової залози. Під дією препарату зменшуються розміри та щільність пухлини передміхурової залози, а також її метастазів, зникає або зменшується больовий синдром.
Фармакокінетика. Добре всмоктується при вживанні внутрішньо. В кровіфлутамід та його метаболіт 2-гідроксифлутамід зв’язуються с білком плазми кровіна 94–96 % и 92–94 % відповідно. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2 год після прийому. Препарат швидко метаболізується дофармакологічно активного гідроксильованого метаболіту – 2-гідроксифлутаміду, період напів виведення (Т1/2) якого становить 5–6 год, у осіб похилого віку Т1/2 – 9 год. У плазмі крові утворюються рівноважна концентрація флутаміду і 2- гідроксифлутаміду, що становить 24–76 і 1556–2284нг/мл відповідно.
Показання для застосування. Лікування метастазую чого раку передміхурової залози, коли показано пригнічення дії тестотерону:
на початку лікування у комбінації з агоністами лютеїнізуючого гормону (ЛГ)-рилізинг гормону;
як додаткове лікування хворих, які вже отримують терапію агоністамиЛГ-рилізинг гормонів;
у хворих із хірургічною кастрацією;
при неприйнятності чи неефективності інших видів гормоно терапії.
Спосіб застосування та дози. Застосовують в умовах стаціонару. Призначають внутрішньо.
Для лікування раку передміхурової залози застосовують по 250 мг (1таблетка) 3 рази на добу, самостійно або у комбінації з орхіектомією, аналогамиЛГ-рилізинг гормону або низькими дозами естрогенів.
Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.
Для диференційної діагностики гіпогонадизму у чоловіків флутамідпризначають по 10 мг/кг маси тіла (за 3 прийоми) протягом 3-х діб. До і після третього дня застосування досліджують добову екскрецію гонадотропінів. Можна проводити пробу протягом 5 днів з дослідженням добової екскреції гонадотропінівна фоні 5-го дня прийому флутаміду. При оцінці результатів необхідно орієнтуватися на такі показники:
у здорових осіб при нормальній базальній екскреції гонадотропінів після прийому препарату їх виділення збільшується більше, як у 1,5 рази;
при первинному гіпогонадизмі базальна екскреція гонадотропінів суттєво підвищена, рідше – нормальна; застосування флутаміду призводить до її підвищення більше, як у 1,5 – 2 рази;
при вторинному гіпогонадизмі базальна екскреція гонадотропінів знижена, рідше – нормальна; після застосування флутаміду не спостерігається її суттєвих змін.
Побічна дія.
При моно терапії.
Досить часто зустрічається побічна дія – гінекомастія та/або біль вділянці грудних залоз, що іноді супроводжується галактореєю.
Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи виникають трохи рідше. Вони можуть проявлятися підвищенням артеріального тиску (1 %), стенокардією, розвитком тромбофлебіту, легеневою емболією, інфарктом міокарда.
З боку шлунково-кишкового тракту можливі діарея (12 %), нудота іблювання (12 %), підвищення апетиту, транзиторне порушення функції печінки, гепатит, відсутність апетиту (4 %), печія, запор, болі, подібні до болей при виразці шлунка.
З боку сечостатевої системи – зміна забарвлення сечі від бурштинової дожовто-зеленої, зниження лібідо (36 %).
З боку нервової системи – оперізувальний лишай, головний біль, запаморочення, слабкість, затуманений зір, занепокоєння, депресія, безсоння, стомлюваність.
З боку крові – анемія (6 %), лейкопенія (3 %), тромбоцит опенія (1 %).
Алергічні реакції: свербіж, кропив’янка, поява на шкірі різних видів висипань, частіше папульозного характеру з еритемою або без неї. Шкірні алергічні реакції зустрічаються у 3 % хворих.
У поодиноких випадках можливі підшкірні крововиливи, свербіж, вовчакоподібний синдром, спрага, біль у грудній клітці, лімфангіектатичнийнабряк.
При тривалому лікуванні відзначається пригнічення сперматогенезу.
При лікуванні в комбінації з агоністами ЛГ-рилізинг гормону. Найчастіше можливі відчуття припливів жару (61 %), зниження лібідо (36 %), імпотенція (33 %), діарея, нудота, блювання, гінекомастія (9 %). Частота виникнення цих побічних явищ, за винятком діареї, така ж, як і при моно терапії агоністами ЛГ-рилізинг гормону.
Зрідка можуть спостерігатися такі побічні ефекти: анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія, шлунково-кишкові розлади нез’ясованої етіології, відсутність апетиту, набряки, симптоми нейром’язових розладів, симптоми порушень функції сечостатевої системи, артеріальна гіпертензія і побічні явища з боку ЦНС (сонливість, депресія, сплутаність свідомості, занепокоєння, невроз).
Висипання на шкірі відзначаються у 3 % пацієнтів. Відзначаються випадки розвитку фото сенсибілізації.
Дуже рідко виникає порушення дихання.
Описані поодинокі випадки розвитку механічної жовтяниці, печінковоїенцефалопатії та некрозу клітин печінки.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, печінкова та/або ниркова недостатність, захворювання щитоподібної залози.
Передозування. Максимальна добова доза перенесення ще невизначена. Описаний випадок виживання пацієнта, який одноразово прийняв 5000 мгфлутаміду. На підставі клінічних даних вважають, що прийом препарату в дозі до 1500 мг на добу не спричиняє серйозних токсичних ефектів. При необхідності проведення заходів невідкладної допомоги пацієнтам з передозуванням флутаміду необхідно враховувати, що через високе зв’язування з білками плазми кровіекстракорпоральний гемодіаліз мало ефективний. Показано промивання шлунка абоштучно викликане блювання (якщо хворий у свідомісті). Заходи з підтримки життєво важливих функцій.
Особливості застосування. З обережністю застосовувати хворим ізсерцево-судинними захворюваннями і хворим, схильним до тромбозів.
Ухворих з функціональною недостатністю нирок при призначенні флутаміду необхідно контролю вати функціональний стан нирок.
У деяких пацієнтів з метастатичним раком передміхурової залозианти андрогени можуть сприяти росту раку передміхурової залози, а не інгібуватийого. Після припинення прийому анти андрогенів у таких пацієнтів може спостерігатися зниження рівня простат специфічного антигену і поліпшення клінічної картини захворювання. Тому у випадку підвищення в крові титрупростат специфічного антигену, варто негайно припинити терапію флутамідом, протягом 6–8 тижнів відслідковувати реакцію відміни, а потім переходити на іншівиди лікування.
У перші три місяці від початку лікування флутамідом відзначається найбільша частота розвитку уражень печінки, що виявляються підвищенням рівнятрансаміназ сироватки, жовтяницею, гострою печінковою недостатністю, печінковоюенцефалопатією, а іноді некрозом печінки. Ураження печінки носять зворотний характер при припиненні терапії флутамідом.
У хворих з функціональною недостатністю печінки призначення флутамідуварто здійснювати під контролем активності печінкових ферментів (аналізи проводять 1 раз на 2 тижні). У випадку підвищення активності печінкових ферментів у 2–3 рази в порівнянні з верхньою межею нормального значення, лікування флутамідом варто припинити. Хворі повинні бути попереджені, що увипадку пожовтіння склер і шкірних покривів, при появі шкірного свербежу, нудоти, блювання вони мають негайно звернутися до лікаря.
Препарат слід з обережністю брати в руки жінкам дітородного віку, забороняється контактувати з препаратом вагітним та дітям.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночастному застосуванні можлива взаємодія з парацетамолом, опіоїдними аналгетиками або не стероїдними протизапальними засобами. При одночасному призначенні непрямих антикоагулянтів і флутамідуможливе посилення протизгортальної дії.
Умови та терміни зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 оС. Источник
Термін придатності - 2 роки.