ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЗИДОВУДИН
(ZIDOVUDINE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: зидовудин (zidovudinum);
3’-Азидо-3’-дезокситимідин
основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, круглі, двоопуклі, білого кольору, з відбитком “D” на одному боці та “11” на другому;
склад: одна таблетка, вкрита оболонкою, містить зидовудину 300 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза 2910, натрію крохмаль гліколят, магнію стеарат, опадрі білий (гіпромелоза - 62,5% титанудіоксид - 31,25% полі етиленгліколь 400 - 6,25 %), вода очищена.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні і нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Зидовудин.
Код АТС J05A F01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Противірусний засіб, із високою активністю по відношенню до ретровірусів, включаючи віруси імунодефіциту людини (ВІЛ). Конкурентно блокує зворотну транскриптазу, вибірково інгібує реплікацію вірусної ДНК.
Попадаючи в клітину (як в інфіковану, так і вінтактну), діюча речовина препарату − зидовудин, за участю клітиннихкіназ піддається фосфорилюванню з утворенням три фосфатного з’єднання. Зидовудин-трифосфат діє як інгібітор і, одночасно, як субстрат для зворотноїтранскриптази віруса. Утворення вірусної ДНК також блокується завдяки впровадженню зидовудина-фосфата в відповідні ланцюжки ії молекули з наступним розривом ланцюжків. Конкуруюча взаємодія зидовудина-трифосфата із зворотноютранскриптазою віруса імунодефіциту людини приблизно в 100 разів сильніша, ніжіз людською α-полімеразою.
Фармакокінетика. Всмоктування. Зидовудин швидко абсорбується ізкишечника, біодоступність становить 60-70 %. Максимальна концентрація в сироватці крові після внутрішнього прийому досягається через 30 хвилин. Зв’язування із білками плазми крові становить 34-38 %.
Розподіл. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри. Концентрація у спинномозковій рідині становить приблизно 50 % від зміступрепарата в плазмі. Виявляється у спермі, грудному молоці, амніотичній рідині, крові плода. Не кумулює. Концентрація препарата в плазмі крові дитини при народженні аналогічна концентрації препарату в плазмі крові матері при пологах.
Виведення. Піддається розпаду в печінці шляхомкон’югації із глюкуроновою кислотою. Основний метаболіт –5-глюкуронілазидотимідин, екскретується нирками і не виявляє противірусної активності. 30 % препарата виводиться нирками в незміненому вигляді.
При нирковій недостатності можливе накопичення метаболітів, що підвищує ризик проявів токсичної дії. При печінковій недостатності та у хворих на цироз печінки можлива кумуляція внаслідок зниження інтенсивностізв’язування препарата з глюкуроновою кислотою. Гемо- і перитонеальний діаліз не впливають на елімінацію зидовудина.
Показання для застосування. Лікування ВІЛ-інфекції в складі комбінованоїантиретровірусної терапії у дорослих та дітей.
Хіміопрофілактика у ВІЛ-позитивних вагітних жінок під час вагітності, починаючи з 28 тижня, та під час пологів з метою запобігання передачі вірусадитині від матері і початкової профілактики ВІЛ-інфекції у новонароджених.
Для пост контактної профілактики інфікування осіб, які отримали уколиабо порізи при роботі з забрудненими ВІЛ матеріалами, або мали статеві контакти із особами, інфікованими вірусом імунодефіциту людини.
Спосіб застосування та дози. Дорослим для лікування ВІЛ-інфекції препарат призначають у складі комплексної антиретровірусної терапії внутрішньо, незалежно від прийому їди. Таблетку слід ковтати цілою і запивати водою. Середня добова доза становить 600 мг зидовудина, призначається по 300 мг (1таблетка) двічі на день.
За призначенням лікаря початкова доза для дорослих пацієнтів із нормальною функцією печінки та нирок та із середньою масою тіла близько 70 кгможе становити 1200 – 1500 мг на добу, призначається по 300 мг зидовудина (1таблетка) 4 або 5 разів на день.
Тривалість терапії визначається лікарем за допомогою моніторингу кількості CD4 лімфоцитів пацієнта.
Для лікування ВІЛ-інфекції у дітей препарат призначають у складі комплексної антиретровірусної терапії внутрішньо, під час їди, в середній терапевтичній дозі 360 мг/м2 поверхні тіла на добу, розподіляючи добову дозу на два прийоми.
За призначенням лікаря початкова терапевтична доза може становити 150 –180 мг/м2 поверхні тіла кожні 6 годин (4 рази на день), максимальна разова доза при такій схемі призначення не повинна перевищувати 200 мгЗидовудина кожні 6 годин.
Тривалість терапії визначається лікарем. Кожні три місяці необхідне корегування дози в залежності від ваги тіла дитини.
Для профілактики ВІЛ-інфекції у новонароджених дітей препарат призначають у комплексі із іншими антиретровірусними препаратами вагітнимВІЛ-інфікованим жінкам, починаючи з 28 тижня вагітності до настання пологів іпід час пологів по 300 мг Зидовудина два рази на день. За призначенням лікаря можливе застосування препарату, починаючи із 14 тижня гестації.
Для пост контактної профілактики ВІЛ-інфікування дорослих осіб препарат призначають не пізніше 72 годин від уколу/порізу ВІЛ-інфікованими матеріалами або статевого контакту з ВІЛ-інфікованою особою у комплексі з іншимиантиретровірусними препаратами у дозі 300 мг Зидовудина два рази на день протягом 4 тижнів.
Корекція дозування у пацієнтів із гематологічними побічними реакціями. При зниженні рівня гемоглобіну крові до 75 – 90 г/л та зменшенні кількостінейтрофільних гранулоцитів до 0,75 – 1,0 х 109/л, які найчастіше спостерігаються при призначенні максимальних доз препарата (1200-1500 мг надобу), добову дозу зидовудина необхідно знизити удвічі і призначити двократний прийом препарата із інтервалом 8 годин. Нормалізація гематологічних показників прискорюється при перерві в прийомі препарата протягом двох тижнів. Після нормалізації зазначених показників дозу Зидовудина можна підвищити до вихідних значень.
Корекція дозування при нирковій недостатності. Пацієнтам із серйозними клінічними проявами ниркової недостатності і кліренсом креатини на ≤ 10 млна хвилину рекомендується зменшити добову дозу препарата до 300 – 400 мг, розподіляючи ії на два прийоми.
Побічна дія. Побічні ефекти, зареєстровані частіше, ніж одиничні спостереження, перелічені нижче за органами і системами.
Загальні прояви: нездужання, втомлюваність, лихоманка, грипоподібний синдром, задишка, кашель, больовий синдром різної локалізації, астенія.
З боку центральної і периферичної нервової системи, психічної сфери: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, сонливість, судоми, зниження швидкості мислення, тривога, депресія.
З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцит опенія, панцитопенія, а пластичнаанемія.
З боку травної системи: нудота, блювання, порушення смаку, діарея, біль у верхніх відділах живота, метеоризм, пігментація слизової оболонки порожнини рота, підвищення рівня білірубіна і активності печінкових ферментів, гепатомегалія із стеатозом.
З боку шкіри і її придатків: свербіж, висип, пігментація нігтів і шкіри, кропивниця, підвищене потовиділення.
З боку серцево-судинної системи: кардіоміопатія.
З боку опорно-рухового апарату: міалгія, міопатія.
З боку сечовидільної системи: прискорене сечовипускання.
З боку ендокринної системи таобміну речовин: гінекомастія, молочнокислий ацидоз.
Протипоказання. Підвищена чутливість до зидовудину чи до компонентів, які входять до складу препарата, вагітність до 14 тижня гестації, період лактації.
Препарат не призначають пацієнтам з рівнем гемоглобіну менш ніж 75 г/лта кількістю нейтрофільних гранулоцитів у периферійній крові менш ніж 0,75 х 109/л.
Передозування. Симптоми передозування: слабкість, головний біль, блювання, посилення проявів побічної дії.
Лікування: промивання шлунка та кишечника, застосування ентеросорбентів (активоване вугілля), симптоматична терапія. Гемо- та перитонеальний діаліз неефективні для видалення зидовудину, але посилюють виведення його метаболіту –глюкуроніду.
Особливості застосування. Лікування препаратом повинно проходити під спостереженням лікаря, якій має досвід лікування пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини та хворих на СНІД. В ході лікування необхідний моніторинг вірусного навантаження пацієнта та кількості CD4 лімфоцитів.
Під час лікування необхідно інформувати пацієнта, що прийом препаратане запобігає зараженню вірусом імунодефіциту людини через статевий контакт абочерез заражену кров, і що препарат не виліковує від ВІЛ-інфекції, і тому у пацієнтів зберігається ризик розвитку розгорнутої картини хвороби із пригніченням імунітету та виникненням опортуністичних інфекції і злоякісних новоутворень.
Пацієнтам, якім призначене лікування Зидовудином, необхідний контроль розгорнутих аналізів периферичної крові. На ранньої стадії захворювання на ВІЛ-інфекцію аналізи крові можна контролю вати через кожні 1 – 3місяця. При розгорнутій клінічній картині захворювання контроль необхідний одинраз на 2 тижня протягом перших трьох місяців терапії, у послідуючому – один разна місяць.
Молочнокислий ацидоз (лактоацидоз), вираженігепатомегалія із стеатозом, які спостерігаються при лікуванніантиретровірусними препаратами – аналогами нуклеозиду, і приводять до важких необоротних порушень печінкової і ниркової діяльності, можуть спостерігатися через декілька місяців лікування препаратом. Тому під час лікування необхідний контроль маси тіла, розмірів печінки, біохімічних показників крові. У разі клінічних проявів лактат ацидозу і значного погіршення лабораторних показників функції печінки лікування препаратом слід відмінити.
Ризик розвитку лактат ацидозу та важких порушень функції печінки зростає у пацієнтів із супутнім захворюванням на хронічний гепатит В і С, у жінок із значним ступенем ожиріння, у пацієнтів із алкогольним або токсичним ураженням печінки, тому лікування пацієнтів із зазначеною супутньою патологією повинно проходити під суворим наглядом лікаря.
Недостатність функції печінки у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із супутньою патологією печінки може призвести до кумулюванняпрепарату в організмі і потребує коригування дози. Якщо визначення Зидовудину уплазмі пацієнта неможливе, необхідне спостереження за проявами непереносимості, як клінічними, так і лабораторними (анемія, лейкопенія, нейтропенія) і зменшення дози Зидовудину або збільшення інтервалу між прийомом препарата.
При призначенні препарата дітям, перерахунок дози з урахуванням маси тіла дитини проводять кожні 3 місяці лікування. У противному випадку дози згодом стануть недостатніми, що загрожує виникненням резистентних штамів ВІЛ.
Застосування при вагітності та в період лактації. Застосування препарату раніше 14 тижнів вагітності можливе, якщо очікуваний ефект від терапії перевищує потенціальний ризик для плода. Під час лікування слід припинити грудне вигодовування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ламівудин помірно підвищує Cmaxзидовудина (на 28%), але не змінює AUC. Зидовудин не впливає на фармакокінетикуламивудина.
Пробенецид знижує глюкуронізацію и підвищує Т1/2 и AUCзидовудина. Ниркова екскреція глюкуроніду и зидовудина в присутностіпробенециду знижується.
Рибавірин є антагоністом зидовудину (слід уникати їх комбінації).
Комбінація із рифампіцином призводить до зниження AUC для зидовудина на 48±34% (клінічне значення цього змінення не відоме).
Зидовудин пригнічує внутрішньоклітинне фосфорилюванню ставудину; знижує концентрацію фенітоїну в крови (при одночасному застосуванні необхідний контроль рівня фенітоїну у плазмі).
Парацетамол, аспірин, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсон, ізопринозин можуть порушувати метаболізм зидовудина (конкурентно інгібують глюкуронізацію або пригнічують мікросомальний метаболізм в печінці). До таких комбінацій слід підходити з обережністю.
Комбінація Зидовудина із нефро токсичними або мієло токсичнимипрепаратами — пентамідином, дапсоном, пиріметаміном, ко-тримоксазолом, амфотерицином, флюцитозином, ганцикловіром, інтерфероном, вінкристином, вінбластином, доксорубіцином — підвищує ризик виникнення побічних реакційЗидовудина (необхідний контроль функції нирок, показників крові та зниження доз, якщо потрібно).
Променева терапія посилює мієлосупресивну дію зидовудина.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30°С, в оригінальній упаковці. Источник
Термін придатності − 2 роки.