ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ПРЕНЕСА®
(PRENESSA®)
Загальна характеристика:
міжнародна назви: perindopril;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки 2 мг: білі, круглі, трохи двоопуклі зі скошеним краєм; таблетки 4 мг: білі, овальні, трохи двоопуклі, зі скошеним краєм, з рискою на одному боці;
склад: 1 таблетка містить 2 мг або 4 мгпериндоприлу у вигляді солі терт-бутила міну;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію гідро карбонат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори АПФ. Код АТС С 09А А 04.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Периндоприл є інгібітором АПФ ферменту, який перетворює ангіотензин I у вазоконстриктор нийагент ангіотензин II, а також викликає розпад вазодилататорного агентубрадикініну з утворенням неактивного гептапептиду. Гальмування активностіангіотензин-перетворюючого ферменту призводить до зменшення концентраціїангіотензину II у плазмі крові, що супроводжується збільшенням активності реніну у плазмі і зменшенням секреції альдостерону. Оскількиангіотензин-перетворюючий фермент блокує брадикінін, гальмування активності цього ферменту призводить до збільшення активності циркулюючої та локальноїкалікреїн-кінінової системи і тим самим - до активації системи простагландінів.
Периндоприл в організмі перетворюється в активний метаболіт - периндоприлат. Інші метаболіти не активні.
Периндоприл виявляє активність при слабкій, помірнійі тяжкій артеріальній гіпертензії. Він знижує систолічний та діастолічнийартеріальний тиск як у положенні лежачи, так і у положенні стоячи. Збільшення периферичного кровотоку відбувається практично без зміни частоти серцевих скорочень. Периндоприл знижує загальний периферичний опір, що призводить до зменшення системного артеріального тиску.
Як правило, відбувається збільшення нирковогокровотоку, при цьому швидкість гломерулярної фільтрації практично не змінюється.
Максимальний гіпотензивний ефект досягається через 4-6 годин після одноразового прийому препарату і триває протягом не менше 24 годин.
Стабілізація артеріального тиску відбувається в середньому протягом 1 місяця лікування і підтримується без появи тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується синдромом відміни.
Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка, покращує еластичність великих артерій та корегує структурні зміни в артеріолах.
Периндоприл зменшує навантаження на серце шляхом зменшення після навантаження.
У пацієнтів із серцевою недостатністю знижується тиск наповнення лівого та правого шлуночків, знижується загальний периферичний судинний опір, збільшується серцевий викид та нормалізується серцевий індекс.
Фармакокінетика . Після перорального прийомупериндоприл швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години; біодоступність у середньому становить 75 %. Приблизно 20 % від загальної кількості периндоприлу, що всмоктався, перетворюється на активний метаболіт периндоприлат. Крім цього, утворюється ще п’ять неактивних метаболітів. Період напів виведення периндоприлуз плазми крові становить 1 годину. Максимальна концентрація периндоприлату уплазмі крові досягається протягом 3-4 годин. Оскільки наявність їжі у шлунку призводить до зниження перетворення периндоприлу на периндоприлат і тому – до зменшення біодоступності.
Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату приблизно становить 0,2 л/кг. Зв’язування з білками є незначним (зангіотензин-перетворюючим ферментом зв’язується менше 3 % периндоприлату), але залежить від концентрації.
Периндоприлат виводиться із сечею, а періоднапів виведення незв’язаної фракції приблизно становить 3-5 годин. Розпадпериндоприлату, зв’язаного з ангіотензин-перетворюючим ферментом, призводить до збільшення “ефективного” періоду напів виведення до 25 годин. При багаторазовому введенні препарату стабілізація фармакокінетичних параметрів досягається протягом 4 днів. Після багаторазового прийому не відбувалось накопиченняпериндоприлу.
У людей похилого віку та пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю знижується виведення периндоприлату. При порушенні функції нирок рекомендується змінювати дозу залежно від виразності порушення (рівень кліренсу креатині ну).
Периндоприлат виводиться із кровообігу шляхом діалізу, його кліренс становить 70 мл/хв.
При цирозі печінки змінюється кінетика периндоприлу, при цьому печінковий кліренс початкової молекули зменшується у 2 рази, проте кількість утвореного периндоприлату не змінюється, і тому при цьому захворюванні дозу препарату можна не змінювати.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність.
Спосіб застосування та дози.
Артеріальна гіпертензія: початкова доза Пренеси становить 4 мг один раз на день вранці. Через 1 місяць лікування добову дозу можна збільшити до 8 мг один раз на добу. У пацієнтів, яким вже проводиться лікування діуретиком, може з’явитись симптоматичнагіпотензія. Тому застосування діуретику рекомендується припинити за 2 – 3 днідо початку лікування периндоприлом, а якщо це небажано, то лікування слід розпочати з добової дози 2 мг.
При реноваскулярнійартеріальній гіпертензії рекомендована початкова доза становить 2 мг один разна день з наступним підбором необхідної дози.
Лікування людей похилого віку слід розпочинати з дози 2 мг, через 1 місяць цю дозу можна збільшити до 4мг. Ще через 1 місяць лікування дозу при необхідності можна поступово збільшити залежно від функції нирок до 8 мг.
Хронічна серцева недостатність. Рекомендована початкова доза становить 2 мг один раз на день вранці. Цю дозу можна збільшувати на 2 мг через 2 тижні за умови нормальної переносимості до 4 мгодин раз на день. При корекції дози слід враховувати клінічну відповідну реакцію у конкретного пацієнта.
Порушення функції нирок
Пацієнтам з нирковою недостатністю дозу слід підбирати залежно від кліренсу креатині ну. Крім того, під час спостереження за клінічним станом пацієнта здебільшого необхідно через регулярні інтервали визначати рівень калію та креатині ну у сироватці крові.
Таблиця 1: Рекомендовані дозипериндоприлу при нирковій недостатності
| Кліренс креатині ну (мл/хв.)
| Рекомендована доза
|
| ClCr > 60
| 4 мг / день
|
| 30 < ClCr < 60
| 2 мг / день
|
| 15 < ClCr < 30
| По 2 мг через день
|
| Пацієнти, яким проводиться гемодіаліз, ClCr < 15*
| По 2 мг у день проведення діалізу
|
* Кліренс периндоприлу при діалізі становить 70 мл/хв. Пацієнти, яким проводиться гемодіаліз, повинні приймати периндоприл після діалізу.
Для пацієнтів із печінковою недостатністю непотрібно змінювати дозу.
Ефективність та безпека препарату у дітей не були доведені, і тому периндоприл не рекомендується застосовувати у педіатрії.
Побічна дія.
Може з’явитися сухий кашель, головний біль, запаморочення і парестезія, артеріальна гіпотензія, задишка стенокардія, порушення смакових відчуттів, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, діарея тазапор, порушення зору, дзвін у вухах, висипи, свербіж, судоми. Рідко –ангіо невротичний набряк, бронхоспазм, кропив’янка, ниркова недостатність, зміна настрою і порушення сну. Дуже рідко можливі - панкреатит, цитолітичний абохолестатичний гепатит, гостра ниркова недостатність, з боку гематопоетичноїсистеми та лімфатичної - зниження гемоглобіну і гематокриту, анемія, тромбоцит опенія, лейкопенія/нейтропенія, випадки агранулоцит озу абопанцитопенії, може виникати підвищення рівня азоту сечовини крові такреатині ну, а також гіперкаліємія, підвищення активності ферментів печінки тарівня білірубіну у сироватці крові.
Протипоказання. Підвищена чутливість до периндоприлу або будь-якого іншого інгредієнта цього препарату, а також до інших інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту; наявність в анамнезі ангіо невротичногонабряку, пов’язаного з попереднім лікуванням інгібіторамиангіотензин-перетворюючого ферменту; вагітність та годування груддю, дитячий вік.
Передозування.
Симптомами передозування є артеріальна гіпотензія, шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, брадикардія, запаморочення. Лікування слід проводити залежно від характеру та тяжкості симптомів. В межах перших 30 хвилин після прийому таблеток рекомендується для зменшення абсорбції у шлунково-кишковому тракті провести промивання шлунка і дати пацієнту пероральні адсорбенти і сульфат натрію. При появі гіпотензії пацієнта необхідно покласти у горизонтальне положення і підняти йому ноги; при необхідності можна провести вливання фізіологічного розчину або плазмозамінників. Можна також застосуватиангіотензин II або катехоламіни для внутрішньо венного введення. Видалитипериндоприлат із системного кровообігу можна шляхом гемодіалізу. Для усунення резистентної до лікування брадикардії показане застосування водія ритму серця.
Особливості застосування.
Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту можуть викликати зниження артеріального тиску, проте у пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична гіпотензія виникає рідко. Найвірогідніше, що вонаможе з’явитися у пацієнтів з гіповолемією, спричиненою лікуванням діуретиками, застосуванням дієти з обмеженою кількістю солі, проведенням діалізу, діареєю або блюванням. Клінічно значуща гіпотензія може також виникати при серцевій недостатності із тяжкою асоційованою нирковою недостатністю або без неї. Вонатакож може з’явитися у пацієнтів, які приймають петльові діуретики у високих дозах, з гіпонатріємією або з нирковою недостатністю. Для пацієнтів з високим ризиком появи клінічно значущої гіпотензії розпочинати лікування і змінювати дозу необхідно під ретельним медичним контролем. Подібних застережних заході вслід вживати при лікуванні пацієнтів із стенокардією або цереброваскулярнимзахворюванням, коли надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
При появі гіпотензії пацієнта слід перевести у горизонтальне положення і при необхідності провести корекцію об’єму шляхом внутрішньо венного введення фізіологічного розчину. Транзиторнагіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату після нормалізації артеріального тиску завдяки введенню додаткового об’єму.
Стеноз аортального та мі трального клапана, гіпертрофічна кардіоміопатія
Периндоприл, як і інші інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту, необхідно застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із стенозом мі трального клапана або обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).
Порушення функції нирок
При порушенні функції нирок (кліренс креатині ну < 60 мл/хв.) початкову дозу периндоприлу слід підбирати залежно від кліренсу креатині ну, з наступним титруванням дози. Необхідно постійно контролю вати рівень калію у сироватці крові та величину кліренсу.
У пацієнтів зреноваскулярною артеріальною гіпертензією і двостороннім стенозом ниркових артерій (або стенозом ниркової артерії при наявності однієї нирки) під час лікування інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з низьких доз та під ретельним медичним контролем; крім того, наступне підвищення дози необхідно проводити з обережністю.
Застосування діуретиків є додатковим фактором ризику появи гіпотензії, і тому в перші тижні лікування рекомендується відмінити діуретик і провести оцінку функції нирок.
Підвищена чутливість /ангіо невротичний набряк
У пацієнтів, яких лікували інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту, включаючи периндоприл, удеяких випадках з’являвся ангіо невротичний набряк обличчя, губ, слизових оболонок, язика, глотки та/або гортані. Він може виникати у будь-який час протягом лікування. У такому випадку застосування периндоприлу необхідно негайно припинити і ввести підшкірно 0,3-0,5 мл розчину епінефрину, для забезпечення прохідності дихальних шляхів потрібна інтубація або ларинготомія.
Через підвищений ризик анафілактичної реакції препарат не слід призначати пацієнтам, яким роблятьгемодіаліз з використанням мембран з полі акрилонітрилу або аферез із застосуванням сульфату декстрану, а також пацієнтам безпосередньо перед десенсибілізацією до осиної або бджолиної отрути.
Печінкова недостатність
Лікування інгібіторомангіотензин-перетворюючого ферменту іноді супроводжувалось появою синдрому, який розпочинався як холеостатична жовтяниця з прогресу ванням до блискавичного некрозу печінки. При появі жовтяниці або при значному підвищенні активності ферментів печінки необхідно припинити застосування препарату.
Нейтропенія / агранулоцит оз /тромбоцит опенія / анемія
У пацієнтів з нормальною функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику при прийомі інгібіторівАПФ нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід застосовувати з особливою обережністю при лікуванні пацієнтів з колагеновими судинними захворюваннями або пацієнтів, яким проводиться лікування за допомогою імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, а також при наявності деяких цих факторів ризику, особливо на фоні порушення функції нирок.
Кашель
Під час лікування інгібіторамиангіотензин-перетворюючого ферменту може з’явитися непродуктивний стійкий кашель, який зникає після припинення лікування.
Хірургія / загальна анестезія
У пацієнтів після хірургічної операції та у тих, що отримують гіпотензивні засоби під час анестезії, периндоприл може блокувати формування ангіотензину ІІ внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Гіпотензію, яка виникла внаслідок цього механізму, можна лікувати шляхом підвищенням об’єму циркулюючої крові, або застосування периндоприлу рекомендується тимчасово припинити за один день до операції.
Гіперкаліємія
При лікуванні інгібіторами АПФможе виникнути гіперкаліємія. Ризик гіперкаліємії збільшується при наявності таких факторів: ниркова недостатність, неадекватно контрольований цукровий діабет, супутнє застосування калій-зберігаючих діуретиків, калієвих добавок або сольових замінників, в яких міститься калій, супутнє застосування препаратів, що збільшують рівень калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). При необхідності проведення такого паралельного лікування слід регулярно визначати рівень калію у сироватці крові.
Пацієнти з цукровим діабетом
У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні антидіабетичні засоби або застосовують інсулін, необхідно ретельно контролю вати рівень цукру в крові під час перших місяців лікування інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту.
Вагітність і годування груддю
Вагітні і жінки, які годують груддю, не повинні приймати периндоприл.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.
При керуванні автомобілем або використанні інших технічних засобів необхідно враховувати можливе виникнення запаморочення або стомленості.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Одночасне застосуваннядіуретиків, трициклічних антидепресантів, нейролептиків, анестетик ів може призводити до посилення гіпотензивного ефекту інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту.
Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або сольові замінники, в яких міститься калій
Комбіноване лікуваннякалій зберігаючи ми засобами (спіронолактон, амілорид, триамтерен) або додаткове споживання калію може викликати гіперкаліємію.
Препарати літію
Під час одночасного застосування інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту з препаратами літію відзначалось оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові таз’являлись ознаки токсичності. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може додатково підвищувати ризик літієвої токсичності та посилювати підвищений ризик літієвої токсичності при застосуванні у поєднанні з інгібіторамиангіотензин-перетворюючого ферменту.
Не стероїдні протизапальні препарати, включаючи ацетил саліцилову кислоту в дозі >3 г/день
Не стероїдні протизапальні препарати можуть послаблювати гіпотензивний ефект інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту. Крім того, не стероїдні протизапальні препарати та інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту адитивно підвищують концентрацію калію у сироватці крові, що може призвести до погіршання функції нирок.
Гіпотензивні препарати тавазодилататорні засоби
Одночасне застосування цих препаратів може призводити до посилення гіпотензивної дії периндоприлу. Комбіноване введення периндоприлу з нітрогліцерином або іншими нітратами чиіншими вазодилататорами може викликати ще більше зниження артеріального тиску.
Антидіабетичні засоби
Одночасне застосування інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту і антидіабетичних засобів (інсуліну, пероральних гіпоглікемічних засобів) може призводити до посилення ефекту, спрямованого на зниження рівня глюкози у крові, і тому – до підвищення ризику появи гіпоглікемії. Така взаємодія є найбільш вірогідною протягом перших тижнів комбінованого лікування, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Ацетил саліцилова кислота, тромболітичні засоби, b-блокатори, нітрати
Периндоприл можна застосовувати разом з ацетил саліциловою кислотою (коли її використовують яктромболітичний засіб), тромболітичними засобами, b-блокаторами і/або нітратами.
Симпатоміметики, естрогени можуть зменшувати гіпотензивний ефект інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Источник
Препарати, які пригнічують функцію кісткового мозку при одночасному застосуванні з інгібіторамиангіотензин-перетворюючого ферменту, підвищують ризик появи нейтропенії і/абоагранулоцит озу.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 30оС в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.
Смотрите также: Цены на Пренеса в аптеках