ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ДОКСИЦИКЛІН
( Doxycycline )
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Doxycyclinе; моногідро хлорид (4S,4aR,5S,5aR,6R,12aS)-4-диметиламін-3,5,10,12,12а-пентагідрокси-6-метил-1,11-діокси-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідронафтацен-2-карбоксіамідbуу суміші з етанолом (2:1), напівгідрат С22Н24N2О8x HCl x 1/2 C2Н5ОН x 1/2Н2О;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від жовтого до бурштинового кольору;
склад: 1 мл розчину містить 20 мг доксицикліну (у вигляді доксициклінугідро хлориду);
допоміжні речовини: полівідон К 17, магнію хлорид 6 – водний, етанол амін, натрію піросульфіт, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування.Тетрацикліни. Код АТС J 01 AA 02 .
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Доксициклін є антибіотиком групи тетрациклінів. Маєширокий спектр дії відносно грам негативних та грам позитивнихи бактерій, а також найпростіших.
Бактеріостатичний механізм дії препарату полягає у гальмуванні синтезу білка на рибосомальному рівні.
Антибактеріальна активність.
Доксициклін in vitro має антибактеріальну дію віднисно:
- грам негативних бактерій
Neisseria gonorrhoeae, Campylobacter granulomatis, Haemophilus ducreyi,Haemophilus influenzae, Pasteurella pestis, Pasteurella tularensis, Vibriocholerae, Bartonella bacilliformis, Brucella spp.; мінливу чутливість маютьEscherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter aerogenez, Shigella spp., Mimaspp., Herellea spp., Bacteroides spp.;
грам позитивних бактерій
Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcusfaecalis, Streptococcus faecium, Staphylococcus aureus, a-гемолітичні стрептококи групи viridans;
інші мікро організми
Rickettsia, Chlamydia psittaci, Chlamydia trahomatis, Mycoplasmapneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Borrelia recurrentis, Treponema pallidum,Treponema pertenue, Clostridium spp., Fusobacterium fusiforma, Actinomycesspp., Bacillus anthracis, Propionibacterium acnes, Entamoeba spp., Balantidiumcoli, Plasmodium falciparum.
Стійкість до доксицикліну спостерігається серед багатьох штамів, особливо серед грам позитивних бактерій. Це явище характеризується неоднорідністю, оскільки часто спостерігається великий діапазон у стійкості бактерії у різних регіонах світу. Механізм стійкості до доксицикліну пов’язанийзі зниженням здатності препарату проникати всередину бактеріальної клітини.
Штами Streptococcus pneumoniae, стійкі до доксицикліну, проявляють також стійкість до інших тетрациклінів, а також часто до пеніциліні в тамакролідів (перехресна стійкість). Спостерігається синергізм дії міждоксицикліном та макролідами.
Фармакокінетика. Після введення препарату у дозі 100 мг або 200 мгшляхом внутрішньо венного вливання у концентрації 0,4 мкг/мл протягом відповідно 1 або 2 годин максимальна концентрація доксицикліну становить 2,5 мкг/мл або 3,6 мкг/мл.
Приблизно 50% доксицикліну метаболізується у печінці. З білками сироватки зв’язується на 80 - 90%.
Біологічний період на півжиття препарату становить від 18 до 22 годин та подовжується приблизно до 25 годин у хворих на печінкову недостатність. Завдяки тривалому періоду на півжиття препарат можливо вводити раз на добу.
Доксицикліндобре розчиняється у жирах. Легко проникає у біологічні рідини та тканини організму. Препарат досягає високих концентрацій у водянистій волозі ока, упредміхуровій залозі, яєчниках, матці, сечовому міхурі, жовчі, печінці, м’язах, тканинах зубів та кістках, у бронхіальному дереві, легенях, лімфатичних вузлах, навколо носових пазухах, піднебінних мигдаликахиПроходить через плаценту. Проникає у материнське молоко.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок приблизно 40% препарату виводиться у незмінному стані з сечею, інша частина препарату видаляється зкалом, переважно у виді метаболітів.
Доксициклін не піддається значному кумулюванню у пацієнтів з нирковою недостатністю. Біологічний період на півжиття та величина AUC доксицикліну не змінюються. У пацієнтів з нирковою недостатністю непотрібно змінювати дозування.
У пацієнтів з нирковою недостатністю підвищується концентраціядоксицикліну у жовчі, у результаті чого підвищується виділення цього антибіотика з калом.
Гемодіаліз не впливає на зміну біологічного періоду на півжиттяпрепарату у сироватці.
Показання для застосування.
Доксициклін застосовують у наступних випадках:
- інфекції дихальних шляхів – бронхіти, запалення легенів, спричинені нетиповими мікро організмами: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae. При інфекціях дихальних шляхів етіології Haemophilus influenzae, Klebsiella spp.,Streptococcus pneumoniae, доксициклін застосовується як альтернативний препарату пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну.
інфекції сечових шляхів – неспецифічні уретрити, запалення сечового міхура, запальні процеси у ділянці малого таза, спричинені переважно Chlamydiatrahomatis, Ureaplasma urealyticum;
- інфекції жовчних шляхів, спричинені Escherichia coli, Klebsiellaspp., Enterobacter spp., Bacteroides spp.;
- інфекції травного тракту, спричинені, зокрема, штамами Escherichiacoli, Entamoeba histolityca, Shigella spp., Vibrio cholerae, Clostridium spp.;
- тяжкі інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені чутливими до препарату мікро організмами (Clostridium spp., Propionibacterium acnes,Staphylococcus aureus).
Увага! Перед тим, як розпочати лікування доксицикліном, необхідно провести дослідження на чутливість до нього виділеного збудника. Лікування може бути розпочато до одержання результатів чутливості мікро організму.
Спосіб застосування та дози.
Препарат вводиться виключно внутрішньо венно.
Дорослі
У перший день лікування вводять 200 мг доксицикліну (2 флакони) одно моментно чи у 2 введення – 100 мг кожні 12 годин, а потім переходять до підтримуючої дози – 100 мг/добу. При тяжких інфекціях протягом всього періоду лікування вводять 200 мг/добу.
Діти віком від 8 років
Дітям з масою тіла до 50 кг у перший день лікування призначають 4 мг/кгмаси тіла/добу у 2 введення, а потім 2 мг/кг маси тіла/добу одно моментно чи удва введення.
Дітям з вагою тіла більше 50 кг доксициклін призначають як дорослим.
Доксициклін можливо призначати внутрішньо венно тільки у випадках, коли застосування препарату внутрішньо не ефективне.
Після покращання стану здоров’я пацієнта лікування рекомендується продовжувати препаратом у формі для прийому внутрішньо.
Доксициклін необхідно вводити ще протягом 24 - 48 годин після зникнення симптомів.
При інфекціях, викликаних b-гемолітичним стрептококом, препарат необхідно застосовувати як мінімум 10 днів.
Доксициклінвводять повільно виключно у виді внутрішньо венного вливання. Тривалість вливання повинна становити від 1 до 4 годин (не повинна бути менше 1 години тане перевищувати 12 годин).
Спосіб приготування розчину для інфузій
- Основний розчин - вміст флакона розвести водою для ін’єкцій до 10 мл.
- Розчин для внутрішньо венного вливання - 10 мл основного розчину розвести у 100 - 1000 мл 0,9% розчину натрію хлоріду чи 5% розчині глюкози.
- Отриманий розчин, що містить від 1 мг до 0,1 мг доксицикліну у 1 мл, слід приготувати безпосередньо перед застосуванням.
Розчин необхідно захищати від світла.
Не слід зберігати розведений розчин доксицикліну.
Побічна дія.
-Симптоми з боку травного тракту - втрата апетиту, нудота, блювання, пронос, глосит, утруднення ковтання, ентероколіт, запальні зміни у ділянці відхідникового отвору;
- гепато токсичність - спостерігається рідко;
- шкірні симптоми - папульозно-плямиста висипка, рідко - десквамознийепідерміт, фото сенсибілізація;
-алергічні реакції у виді висипки, дерматитів, кропив’янка, рідко - еозинофілі я, анафілаксія, ангіо невротичний набряк, системний червоний вовчак, перикардит;
-підвищення внутрішньо черепного тиску;
- збільшення концентрації небілкового азоту у сироватці крові;
-гемолітична анемія, тромбоцит опенія, нейтропенія, еозинофілі яспостерігаються рідко;
-біль, подразнення, печія у місці введення, рідко - тромбофлебіт.
У випадку появи значних небажаних симптомів застосування препарату необхідно негайно припинити.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до доксицикліну чи інших тетрациклінів або добудь-якої речовини , що входить до складу препарату;
- дитячий вік до 8 років.
Не можна застосовувати вагітним жінкам, особливо у другій половині вагітності, а також у період годування груддю.
Передозування.
Симптоми передозування доксицикліну - гарячка, почервоніння обличчя, запаморочення, іноді може розвинутися колапс. У випадку появи вищезазначених симптомів препарат необхідно відразу ж відмінити. Слід проводити моніторинг основних життєвих функцій (пульс, дихання) та у випадку необхідності застосувати симптоматичне лікування.
Застосуваннягемодіалізу для виведення препарату із крові не є ефективним.
Особливості застосування.
Під час лікування доксицикліном може наступити надмірний розвиток нечутливих мікро організмів, наприклад Candida. Якщо виникне інфікування нечутливими мікро організмами, досициклін слід відмінити та розпочати відповідне лікування.
Під час лікування необхідно уникати перебування на сонці або впливуУФ-випромінювання (солярій) через можливу появу фото дерматозу.
Обережно застосовувати пацієнтам з печінковою недостатністю чи пацієнтам, що приймають інші гепатотоксичні препарати.
Застосування при вагітності і годуванні груддю
Застосування препарату під час вагітності припустимо тільки за абсолютними показаннями, коли застосування у матері більш безпечного альтернативного препарату неможливе чи протипоказано.
Дослідження на тваринах показують, що тетрацикліни проникають через плаценту та накопичуються у тканинах плода. Констатовано також, що доксициклін у порівнянні з іншими тетрациклінами має меншу спорідненість до ембріональних тканин, але це не виключає можливість його токсичного впливу на плід, що розвивається. Крім того, доксициклін, що приймають у період розвитку зубів (останній триместр вагітності, перед пологовий період, раннє дитинство) може призвести до забарвлення та ушкодження зубів.
Доксициклін проникає у молоко матері, тому не слід його приймати жінкам, що годують груддю.
Вплив на можливість керувати авто транспортом і обслуговувати механічні пристрої.
Дані про вплив препарату на можливість керувати авто транспортом і обслуговувати механічні пристрої відсутні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Посилює дію антикоагулянтів – похідних кумарину та сульфонілсечовини; під час застосування доксицикліну може бути необхідним зменшення дози цих препаратів.
Збільшує нефротоксичну дію метоксифлурану та інших потенційнонефротоксичних препаратів. Посилює токсичну дію метотрексату та циклоспорину А.
Зменшує антибактеріальну дію пеніциліні в та інших антибіотиків бактерицидної дії.
Зменшує ефективність пероральних контрацептивів. Під час лікування доксицикліном рекомендується застосовувати додаткові ефективні методи контрацепції.
Препарати, що індукують мікросомальні ензими (барбітурати, карбамазепін, дифенілгідантоїн), а також алкоголь прискорюють метаболізм доксицикліну, у результаті чого може скоротитися його біологічний періодна півжиття та зменшитись терапевтична дія. У пацієнтів, що приймають вищезазначені препарати, можливо збільшити добову дозу доксицикліну.
При одночасному застосуванні доксицикліну та теофіліну частіше виникають побічні явища з боку травної системи.
Доксициклін впливає на результати визначень глюкози, уробіліногену, білка та катехоламінів у сечі.
Розчин доксицикліну для внутрішньо венного вливання має кислу реакцію, тому має фізико-хімічну несумісність з лужними препаратами, а також препаратами, нестійкими у середовищі з низьким рН (з розчинами амінофіліну, гідрокортизону, еритроміцину, вітамінів групи В, варфарину, деяких сульфаніламідів).
Умови та термін зберігання.
Препарат зберігати при температурі від 2°С до 8°С, у недоступному для дітей місці, захищати від світла. Источник
Термін придатності - 2 роки.