ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РИФАМПІЦИН
(RIFAMPICIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: рифампіцин;3[[(4-метил-1-піперазиніл) іміно]метил]-рифаміцин;
основні фізико-хімічні властивості: тверді капсули з кришечкою та корпусом оранжево-червоного кольору, які містять порошок від блідо червоного до коричнево-червоного кольору з білими вкрапленнями;
склад: 1 капсула містить 150 мг рифампіцину у перерахуванні на 100 % речовину;
допоміжні речовини: магнію карбонат, кальцію стеарат, лактози моногідрат.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби. Антибіотики. Рифампіцин.
Код АТС J04A B02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Рифампіцин є напівсинтетичним антибіотиком групи рифаміцину, протитуберкульозним препаратом I ряду. Має бактерицидну дію, механізм якої обумовлений інгібуванням активності ДНК-залежноїРНК-полімер ази шляхом утворення з нею комплексів, що призводить до зниження синтезу РНК мікро організмів.
Рифампіцин – антибіотик широкого спектра дії з найбільш вираженою активністю відносно мікобактерій туберкульозу.
Препарат активний відносно до атипових мікобактерій різних видів (за винятком M. fortuitum), грам позитивних коків (стафілококів, стрептококів), паличок сибірки, клостридій та ін. Грам негативні коки – N. meningitidis і N.gonorrhoeae (у тому числі β-лактамазоутворюючі) чутливі, однак швидко набувають стійкості. Активний відносно H.influenzae (у тому числі стійких доампіциліну та хлорамфеніколу), H.ducreyi, B. pertussis, B. antracis, L.monocytogenes, F. tularensis, Legionella pneumophila, Rickettsia prowazekii,Mycobacterium leprae. Рифампіцин має віруліцидну дію відносно до вірусу сказу, пригнічує розвиток рабічного енцефаліту.
Представники сімейства Enterobacteriaceae та неферментуючіграм негативні бактерії (Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Stenothrophomonasspp. і т. д.) нечутливі. Не діє на анаеробні мікро організми та гриби.
Стійкість до рифампіцину розвивається швидко. Перехресної стійкості до інших протитуберкульозних засобів (за винятком інших рифаміцинів) не виявлено.
Фармакокінетика. Рифампіцин добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, біодоступність при прийманні натще становить 95%. При прийманні під часїжі біодоступність знижується. Створює ефективні концентрації в мокротинні, слині, назальному секреті, легенях, плевральному та перитонеальному ексудатах, нирках, печінці. Добре проникає всередину клітин. Проникає крізьгематоенцефалічний бар’єр, при туберкульозному менінгіті виявляється в спинномозковій рідині в ефективних концентраціях. Проникає крізь плаценту та виявляється в грудному молоці. Зв’язується з білками плазми на 60–90%, розчиняється в ліпідах. Максимальна концентрація в крові спостерігається через 2 год після прийому натще, через 4 год – після їжі. Терапевтична концентрація препарату в організмі підтримується 8–12 год (для високочутливих мікро організмів – 24 год). Рифампіцин здатен накопичуватися в легеневій тканиніта тривало зберігати концентрацію в кавернах. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту. Період напів виведення – 3–5 год. З організму виводиться переважно з жовчю та сечею, у незначній кількості – з фекаліями.
Показання для застосування.
Лікування туберкульозу легенів та інших органів (у комплексній терапії);
лікування туберкульозного менінгіту (у комплексній терапії);
лікування інфекційно-запальних захворювань, що спричинені чутливими до препарату збудниками (у тому числі в комплексній терапії остеомієліту, тяжких форм стафілококової інфекції, пневмонії, пієлонефриту, лепри, легіонельозу, гонореї, отиту, холециститу);
профілактика та лікування атипових мікобактеріозів у ВІЛ-інфікованих пацієнтів (у комплексній терапії);
профілактика розвитку рабічного енцефаліту при сказі;
профілактика менінгіту у носіїв менінгококу.
Спосіб застосування та дози. Рифампіцин призначають дорослим по 450–900 мг в 1–2 прийоми на добу.
Дітям з 6 до 12 років призначають у розрахунковій дозі 10 мг/кг в 1–2прийоми на добу. Дітям старше 12 років призначають у дозі 10–15 мг/кг в 1–2прийоми на добу.
При лікуванні туберкульозу у дорослих і дітей – по 10 мг/кг 1 раз надобу або по 15 мг/кг 2–3 рази на тиждень. Загальна тривалість протитуберкульозної терапії індивідуальна, обумовлена терапевтичним ефектом таможе становити 1 рік і більше.
Рифампіцин приймають усередину натще (за 0,5–1 год до або через 2 годпісля прийому їжі), запиваючи 200 мл води.
Максимальна добова доза для дорослих – 1 200мг, для дітей – 600 мг.
Побічна дія.
З боку ШКТ: нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, розвитокдисфункції підшлункової залози та печінки, підвищення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну в крові, рідко – медикаментозний гепатит, псевдомембранозний коліт.
Алергічні реакції: висипання, кропив’янка, набряк Квінке, бронхоспазм, грипоподібний синдром (головний біль, гарячка, біль у кістках), шкірний синдром (почервоніння, сльозотеча, свербіж шкіри голови та обличчя).
З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцит опенія, тромбоцит опенічна пурпура, еозинофілі я, лейкопенія, нейтропенія, гемолітична анемія.
З боку ЦНС: головний біль, атаксія, порушення зору.
З боку сечовивідної системи: некроз канальців нирок, інтерстиціальнийнефрит, гостра ниркова недостатність (оборотна).
З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу.
Інші: оранжево-червоне фарбування сечі, калу, слини, мокротиння, поту, сліз.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату або до іншихрифаміцинів (рифабутін та ін.), важкі порушення функцій печінки та нирок, нещодавно перенесений (менше 1 року) інфекційний гепатит.
Передозування. При передозуванні можливі нудота, блювання, підвищена стомлюваність, сонливість, біль у ділянці живота, збільшення печінки, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну, печінкових трансаміназ, алергічні реакції, червонуватий відтінок шкіри, рота та очних яблук, набряк очей або обличчя, сверблячка. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.
Особливості застосування. Застосування Рифампіцину потребує ретельного контролю лікаря.
Моно терапія Рифампіцином туберкульозу часто призводить до розвитку стійкості до нього мікобактерій. Тому Рифампіцин варто приймати разом зізоніазидом, етамбутолом, піразинамідом та іншими протитуберкульозними засобами. Препарат не показаний для переривчастої терапії.
З обережністю застосовувати у хворих, що зловживають алкоголем, виснажених пацієнтів, при порфірії, у літніх пацієнтів.
Терапію препаратом слід починати після дослідження функції печінки, апри тривалому застосуванні необхідне періодичне (бажано щомісячне) дослідження крові та функції печінки. Не можна застосовувати пробу з навантаженнямбромсульфалеїном, тому що Рифампіцин конкурентно порушує його виведення.
Рифампіцин має яскравий коричнево-червоний колір. Інтенсивне проникнення препарату в слину, мокротиння, сечу та сльозову рідину призводить (особливо на початку лікування) до їх оранжево-червоного забарвлення, також можливе необоротне фарбування очних контактних лінз.
При необхідності застосування Рифампіцину під час вагітності слід оцінити можливу користь терапії для матері та потенційний ризик для плоду. Слідмати на увазі, що застосування Рифампіцину в останні тижні вагітності підвищує ризик розвитку кровотечі у новонароджених та матерів у післяпологовому періоді.
Рифампіцин виділяється з грудним молоком. При необхідності застосування жінками, що годують груддю, грудне годування слід припинити.
При вживанні алкоголю в період лікування та при застосуванні у пацієнтів з алкоголізмом в анамнезі зростає ризик гепатотоксичності.
Рифампіцин призначають дітям з 6 років (капсули).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Так якрифампіцин є сильним індуктором мікросомальних ферментів печінки (цитохромуР-450), він може спричинити потенційно небезпечні лікарські взаємодії. Рифампіцин прискорює метаболізм (знижується концентрація в плазмі крові та, відповідно, зменшується дія) теофіліну, тироксину, кортикостероїдів (для системного застосування), антитромботичних засобів (антагоністів вітаміну К), барбітуратів, карбамазепіну, фенітоїну, непрямих антикоагулянтів, пероральнихгіпоглікемічних препаратів, мексилетину, дапсону, деяких трициклічних антидепресантів, хлорамфеніколу, флуконазолу, кетоконазолу, інтраконазолу, тербінафіну, галоперидолу, діазепаму, доксицикліну, бісопрололу, пропранололу, дилтіазему, ніфедипіну, нікардипіну, німодипіну, верапамілу, тол бутаміду, серцевих глікозидів, хінідину, дизопіраміду, пропафенону, циклоспорину.
При одночасному застосуванні антикоагулянтів і Рифампіцину та відміні останнього доза антикоагулянтів повинна бути зменшена.
Слід уникати сумісного застосування з інгібіторами ВІЛ-протеази (індинавір, нельфінавір).
Ефект рифампіцину знижується при сумісному застосуванні з натрію парааміносаліцилатом, кетоконазолом.
При застосуванні сульфаніламідів або цефалоспоринів з Рифампіцином відбувається взаємне послаблення антибактеріального ефекту, однак бісептол здатен уповільнювати розвиток стійкості мікобактерій до Рифампіцину.
При застосуванні Рифампіцину з пробенецидом, ізоніазидом підвищується ризик гепатотоксичності, з клозапідом, флекаїнідом – токсичної дії на кістковий мозок.
Рифампіцин прискорює метаболізм естрогенів і гестагенів, тому зменшується контрацептивний ефект пероральних контрацептивів.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі від 15º С до 25º С. Источник
Термін придатності – 2 роки.