ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ТЕРАФЛЮ ВІД ГРИПУ ТАЗАСТУДИ
(TherAFlu® Colds and flu)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: порошок: сипкий гранульований порошок з білимита жовтими великими гранулами, без грудок (можлива наявність м’яких грудок); розчин: мутний, жовтого кольору із запахом лимона;
склад: 1 пакет містить парацетамолу – 325 мг; феніраміну малеату – 20мг, фенілефрину гідро хлориду – 10 мг, кислоти аскорбінової – 50 мг;
допоміжні речовини: натрію цитрат, кислота малеїнова, барвникFD&C жовтий № 6 (Е 110, сансет жовтий), барвник D&C жовтий № 10 (Е 104), титану діоксид, сахароза, ароматизатор лимонний натуральний, кальцію фосфат триосновний, кислота лимонна безводна.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для перорального застосування зі смаком лимона.
Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків.
Код АТС N02B E51.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Комбінований препарат для симптоматичного лікування грипу та застуди. Має жарознижувальну, знеболювальну і проти алергічну дію.
Парацетамол чинить аналгетичну та жарознижувальну дію. Фенілефринугідро хлорид має симпатоміметичну дію, спричиняє звуження судин, зменшує набрякі гіперемію слизової оболонки порожнини носа та придаткових пазух. Фенірамінумалеат, блокатор Н1-рецепторів, чинить проти алергічну дію, зменшуєвираженість місцевих ексудативних проявів, усуває сльозотечу, ринорею.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо парацетамол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 30 – 60 хв. При застосуванні терапевтичних доз періоднапів виведення становить 1 – 4 год. Парацетамол метаболізується в печінці в основному за допомогою реакції кон’югації. Залежно від концентрації в плазмі частково піддається деацетуванню або гідроксилюванню. Основний шлях виведення –із сечею (90 – 100% протягом 24 год.), у вигляді кон’югатів глюкуронідів (60%), сульфатів (35%) або цистеїну (3%).
Максимальна концентрація феніраміну малеату в плазмі досягається через 1 – 2,5 год.; період напів виведення становить 16 – 19 год. 70 – 83 % від прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею в незмінному стані або у формі метаболітів.
Фенілефрин має обмежену біодоступність у зв’язку з недостатньою абсорбцією у шлунково-кишковому тракті і пре системним ефектом у кишечнику тапечінці, що викликано дією моноаміно оксидази.
Показання для застосування. Симптоматичне короткочасне лікування інфекційно-запальних захворювань у дорослих (грип, гострі респіраторні вірусні інфекції), що супроводжуються високою температурою, ознобом та пропасницею, головним болем, нежитю, закладеністю носа, чханням та болем у м’язах.
Спосіб застосування та дози. Дорослим та дітям віком від 12 років призначають по 1 пакету кожні 4-6 годин, але не більше 3 пакетів на добу. Не рекомендується застосовувати препарат більше 5 днів. Безпосередньо перед застосуванням вміст 1 пакета необхідно розчинити у склянці гарячої води. Приймати у гарячому вигляді.
Побічна дія. Найчастіші побічні реакції препарату – сонливість, запаморочення, сухість у роті або у горлі, втомлюваність, головний біль, безсоння, дратівливість або нервозність, тахікардія і підсилене серцебиття.
Рідко, особливо у дітей, збудженість і порушення сну.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, запор, діарея або метеоризм.
Побічні реакції, пов’язані з дією парацетамолу: зрідка кропив’янка ташкірні висипання, тромбоцит опенія, лейкопенія, гемолітична анемія, в поодиноких випадках – агранулоцит оз. Іноді спостерігаються реакції у пацієнтів знепереносимістю ацетил саліцилової кислоти (наприклад, при астмі).
Побічні реакції, пов’язані із симпатоміметичною дією фенілефрину: підвищений кров’яний тиск (особливо у пацієнтів із артеріальною гіпертензією), рефлекторна брадикардія, мідріаз (з впливом на глаукому). Можливий вплив на ендокринні та інші системи, що діють на метаболічну функцію, затримка сечі тастрангурія (утруднення сечовиділення).
Побічні реакції, пов’язані з периферичним антихолінергічним впливомфеніраміну: сухість у ротовій порожнині, сухість очей, затримка сечі, утруднення сечовиділення у чоловіків.
Побічні реакції, пов’язані з центральним впливом феніраміну: сонливість, в поодиноких випадках – кома, епілептичні напади, дискінезія, зміни поведінки. На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління застосування феніраміну не асоціюється з пролонгацією QTc інтервалу і серцевою аритмією.
Протипоказання. Препарат протипоказаний при таких станах:
- підвищена чутливість до компонентів препарату;
- тяжкі серцево-судинні, печінкові або ниркові захворювання;
- артеріальна гіпертензія;
- аденома простати з утрудненим сечовипусканням;
- обструкція шийки сечового міхура;
- пілородуоденальна обструкція;
- стенозна виразка шлунка та дванадцяти палої кишки;
- цукровий діабет;
- захворювання легень (включаючи астму);
- закрито кутова глаукома;
- дефіцит глюкоза-6-фосфат дегідрогенази;
- епілепсія;
- вагітність і період лактації (див. розділ “Особливості застосування”);
- дитячий вік до 12 років.
Передозування.
Симптоми передозування парацетамолу: гепатотоксичний ефект, у тяжких випадках розвивається некроз печінки. Перші симптоми можуть проявитися протягом 24 – 48год. або пізніше, після передозування, і включають нудоту, блювання і біль вепігастральній ділянці.
Симптоми передозування, пов’язані з потенціюванням парасимпатолітичноїдії антигістамінного компонента та симпатоміметичної дії фенілефрину: сонливість, за якою можливе збудження (особливо у дітей); порушення зору; нудота, блювання, головний біль; порушення кровообігу; коматозний стан; судоми; зміна поведінки; артеріальна гіпертензія; брадикардія; атропін-подібний“психоз”.
Лікування: своєчасне внутрішньо венне або пероральне введенняN-ацетил цистеїну, як антидоту до парацетамолу, промивання шлунка, призначення активованого вугілля, моніторинг стану дихальної та кровоносної систем (неможна застосовувати адреналін). У разі появи судом призначають діазепам.
Особливості застосування.
Не можна перевищувати рекомендовану дозу або приймати препарат більше 5 послідовних днів. Великі дози парацетамолу, включаючи довготривале застосування великих доз, можуть викликати нефропатію з необоротною печінковою недостатністю. Потрібно попереджати пацієнтів про неможливість застосування інших лікарських засобів, що містять парацетамол, під час прийому ТераФлю від застуди та грипу.
При застосуванні препарату не рекомендовано вживати алкогольні напої, оскільки етиловий спирт при одночасному прийомі парацетамолу може спричиняти значну шкоду печінці.
Потрібно приділити особливу увагу пацієнтам з гіпертрофією передміхурової залози та захворюваннями щитоподібної залози, печінки та нирок.
У зв’язку з можливим судинозвужувальним впливом фенілефрину необхідно з обережністю приймати препарат пацієнтам віком від 70 років з серцево-судинними захворюваннями.
Без вказівки лікаря не варто приймати препарат хворим, які проходять курс лікування із застосуванням інших лікарських засобів, зокрема інгібіторівмоноаміно оксидази.
Вагітність і лактація.
Безпечність використання препарату протягом періоду вагітності та годування груддю недостатньо вивчена. Вагітні жінки татакі, що годують груддю, повинні уникати застосування препарату.
Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.
У зв’язку з тим, що препарат може викликати сонливість, при застосуванні препарату не рекомендовано керувати автомобілем або іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Взаємодії інших лікарських засобів зпарацетамолом звичайно незначні, але можуть відзначатися у тих випадках, коли застосовувані одночасно з парацетамолом препарати мають низький терапевтичний індекс, наприклад, антикоагулянти (наприклад, варфарин і кумарин) абопроти судомні засоби. Паралельне використання парацетамолу з не стероїднимипротизапальними засобами збільшує ризик виникнення ускладнень з боку нирок під впливомНПЗЗ. Фармакодинамічні взаємодії мали місце між парацетамолом та іншими болезаспокійливими препаратами типу кофеїну або препаратів опію. Період напіврозпаду хлорамфеніколу продовжується при застосуванні парацетамолу. Парацетамол також впливає на обмін пробенециду.
Найсучасніші дослідження доводять, щогепато токсичність парацетамолу не збільшується під впливом анти епілептичної діїфенілетилбарбітурової кислоти, фенітоїну або карбазепіну. В свою чергу, лікування туберкульозу рифампіцином та ізоніазидом збільшують гепатоксичністьпарацетамолу.
Фенілефрин може спричинити небажані реакції взаємодії з інгібіторамимоноамін оксидази, α- і β- блокаторами, антигістамінними препаратами типу фенотіазину (наприклад, прометазин), бронходилататорними симпатомім етичнимизасобами, трициклічними антидепресантами (наприклад, іміпрамін), гуанетидиномабо атропіном, наперстянкою, алкалоїдами раувольфії, індометацином, метил допою, іншими засобами, що стимулюють ЦНС, і, можливо, із теофіліном. В поодиноких випадках спостерігалося збільшення судинозвужувального ефекту при одночасному застосуванні із стимуляторами пологів і аритмій при застосуванні з анестетиками. Можливе надмірне підвищення кров’яного тиску при одночасномувнутрішньо венному введенні алкалоїдів ріжків.
Фенірамін потенціює дію лікарських засобів, що пригнічують ЦНС (наприклад, інгібітори моноамін оксидази, трициклічні антидепресанти, антипаркінсонічні засоби, барбітурати, транквілізатори, наркотики), а також алкоголю. Фенірамін може пригнічувати дію антикоагулянтів і взаємодіяти ізпрогестероном, резерпіном, ті азидними діуретиками. Одночасне застосування пероральних контрацептивів може призвести до зменшення ефективностіантигістамінного компонента. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки. Препарат не варто застосовувати після терміну, зазначеного на упаковці.