ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
оксатера
(oxatera)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: oxaliplatin, цис-[оксалато (транс-1-1-1,2-діаміноциклогексано)-платина];
основні фізико-хімічні властивості: білий ліофілізований порошок, вільний від сторонніх включень;
склад: у 1 флаконі міститься 50мг або 100мг оксаліплатину;
допоміжні речовини: лактози моногідрат.
Форма випуску. Ліофілізат для приготування розчину для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Протипухлинні засоби. Сполуки платини. Код АТС L01XA03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Оксаліплатин є протипухлинним препаратом, що належить до нового класу похідних платини, вякому атом платини утворює комплекс з оксалатом і 1,2-діаміноциклогексаном (DACH). Оксаліплатин є енантіомером цис-[оксало (транс-1-1-1.2-DАСН) платини].
Оксаліплатин має широкий спектр якцитотоксичності in vitro, так і протипухлинної активності in vivo в різних моделях пухлин, включаючи коло ректальний рак людини. Він також виявляє активність in vitro та in vivo на різних, стійких до цисплатину моделях.
У комбінації з фтор урацилом спостерігалисинергічну цитотоксичну дію in vitro та in vivo.
Вивчення механізму дії оксаліплатину, навіть коли він ще не повністю зрозумілий, підтверджує гіпотезу про те, щобіотрансформовані водні похідні оксаліплатину взаємодіють із ДНК шляхом утворення між- та внутрішньо-тяжових містків і пригнічують таким чином синтезДНК, що приводить до цитотоксичності і протипухлинного ефекту.
Клінічне обстеження хворих, які неотримували раніше лікування з приводу коло ректального раку, показує, що терапіяоксаліплатином (85 мг/м2 поверхні тіла кожні 2 тижні) у комбінації з 5-фтор урацилом і фоліновою кислотою (основна група), на відміну від даної комбінації, більш, ніж подвоює відсоток частоти відповіді на лікування (49% порівняно з 22%) і подовжує час виживання без прогресії захворювання (8,2порівняно з 6 місяцями). Між двома групами хворих не було виявлено статистично достовірних відмінностей відносно будь-якого з параметрів якості життя. Однактакі показники якості життя, обчислені в балах, як загальний стан здоров’я і наявність болю, були кращими у контрольній групі, а нудота і блювання – гіршимив групі, що отримувала оксаліплатин.
У хворих з метастатичним коло ректальнимраком, які не отримували раніше лікування, оксаліплатин у дозі 130 мг/м2кожні три тижні та його комбінація з 5-фтор урацилом/фоліновою кислотою такожоцінювалась порівняно з комбінацією 5-фтор урацилу з фоліновою кислотою. Результати ефективності бути такими самими, як при режимі застосування 85 мг/м2препарату кожні 2 тижні. Оксаліплатин у комбінації з 5-фтор урацилом/фоліновою кислотою збільшував відсоток відповіді на лікування більш ніж у два рази (34% порівняно з 12%) і продовжував виживання без прогресії захворювання (8,3 порівняно з 4,2 місяця).
Однак профіль безпеки при двох схемах дозування розрізнявся. Порівняння двох схем приводиться нижче.
Система кровотворення: (% хворих)
| Оксаліплатин у комбінації з 5-фтор урацилом
| 85 мг/м2 кожні 2 тижні
| 130 мг/м2 кожні 3 тижні
(EFC 2961)
|
| Всі ступені
| III ступінь
| IV ступінь
| Всі ступені
| III ступінь
| IV ступінь
|
| Анемія
| 83
| 4
| < 1
| 38
| 1
| 0
|
| Нейтропенія
| 66
| 25
| 13
| 32
| 2
| 0
|
| Тромбоцит опенія
| 76
| 3
| < 1
| 22
| 1
| 0
|
Система травлення: (% хворих)
| Оксаліплатин у комбінації з 5-фтор урацилом
| 85 мг/м2 кожні 2 тижні
| 130 мг/м2 кожні 3 тижні
(EFC 2961)
|
| Всі ступені
| III ступінь
| IV ступінь
| Всі ступені
| III ступінь
| IV ступінь
|
| Нудота, блювання
| 71
| 11
| 1
| 89
| 20
| 5
|
| Діарея
| 58
| 7
| 3
| 86
| 35
| 8
|
| Мукозит
| 42
| 7
| 1
| 62
| 9
| 1
|
Більш висока частота шлунково-кишкових побічних ефектів спостерігалася при тритижневому режимі дозування. Частота появи проносу (діареї) у процесі циклу зменшувалася при їх повторенні.
Підвищення температури середнього ступеня тяжкості та приєднання інфекції (I і II ступеня тяжкості) відзначалися меншчасто при тритижневому режимі дозування (відповідно 2 і 6% хворих).
Неврологічна токсичність була аналогічна ризику виникнення функціональних порушень і становила при кумулятивній дозі близько 800 мг/м2 (6 циклів) 15% або менше.
При тритижневому режимі дозування застосовувалися ті самі правила корегування дози, що і при двотижневому (зниження дози від 130 до 100 мг/м2).
Ефективність препарату при лікуванні другої лінії не оцінювалась у порівняльних дослідженнях. В одному випробуванні ІІ фазиу хворих з документально підтвердженою прогресією захворювання після лікування 5-фтор урацилом, додавання оксаліплатину до тієї ж схеми дозування 5-фтор урацилусприяло появі відповіді на лікування у 20% випадків і, щонайменше у 30% хворихне відзначалося прогресії через 6 місяців.
Фармакокінетика. Фармакокінетика окремих активних метаболітів не встановлена. Фармакокінетика платини, що проходить ультрафільтрацію, тобто всіх форм некон’югованої активної та неактивної платинив плазмі крові, після двогодинного вливання препарату в дозі 130 мг/м2кожні 3 тижні впродовж 1 - 5 курсів є такою:
| | Смакс (мкг/мл)
| Тмакс, год
| ППК0–48
(мкг/мл • год)
| ППК0–∞. (мкг/мл • год)
| t1/2 a,
год
| t1/2 b,
год
| t1/2 g,
год
| Vss, л
| Cl л/ч
|
| Ультра фільтрат
плазми крові
В середньому
СО
| 1,21
0,10
| 2
| 8,20
2,40
| 11,9
4,60
| 0,28
0,06
| 16,3
2,90
| 273
19,0
| 582
261
| 10,1
3,07
|
Середні значення ППК0–48 і Смаксрозраховані за циклом 5.
Середні значення ППК0-∞, Vssі Cl розраховані за циклом 1.
t1/2 розраховані як середнє значення всіх циклів з використанням компартментного аналізу.
Наприкінці двогодинного вливання 15% введенної платини перебуває в системному кровообігу, а інші 85% швидко розподіляються по тканинам або виводяться із сечею. Необоротне зв’язування з еритроцитами і білками плазми крові призводить до на півперіодів існування платини у цих матриксах, близьких до природного обороту еритроцитів і альбуміну сироватки крові. Не спостерігається кумуляції препарату в ультра фільтратіплазми крові як при застосуванні 85 мг/м2 кожні 2 тижні, так і при застосуванні 130 мг/м2 кожні 3 тижні; рівноважний стан досягається вцьому матриксі при першому циклі. Показники у різних хворих та у кожного окремого хворого відрізнялися незначним чином.
Вважають, що біо трансформація in vitro є результатом не ферментативної деградації, не спостерігається опосередкованого цитохромом Р-450 метаболізму діаміноциклогексанового (DACH) кільця.
Оксаліплатин зазнає значної біо трансформаціїв організмі хворих, і незмінений препарат не виявляється в ультра фільтратіплазми крові до кінця двогодинного вливання. У більш пізній період у системномукровотоці виявлялися окремі цитотоксичні продукти біо трансформації, включаючимонохлоро-, дихлоро- і дигідро-похідні DACH-платини, поряд з деякими неактивними кон’югатами.
Платина виводиться переважно із сечею протягом перших 48 годин після введення.
До п’ятого дня близько 54% всієї дози виявляється у сечі і менш ніж 3% у калі. Значне зниження кліренса: з 17,6 ±2,18 л/годину до 9,95 ± 1,91 л/годину спостерігається при нирковій недостатності поряд зі статистично значущим зменшенням об’єму розподілу від 330± 40,9 до 241 ± 36,1 л. Вплив тяжкої ниркової недостатності на кліренс платинине вивчено.
Показання для застосування. Лікування метастатичного коло ректальногораку в режимі моно терапії або у комбінації з 5-фтор урацилом і фоліновоюкислотою ( препарат першої лінії ).
Спосіб застосування та дози. Оксатера застосовується виключно у дорослих.
Препарат вводять внутрішньо венно крапельно увигляді 2 - 6 годинних інфузій. Проводити попередню гіпергідратацію пацієнтів при застосуванні Оксатери не потрібно.
Рекомендована доза становить 85 мг/м2поверхні тіла один раз на два тижні в режимі моно терапії або у комбінації з 5-фтор урацилом. Доза Оксатери може бути скорегована відповідно до чутливості до препарату (див. “особливості застосування”).
У випадку застосування Оксатери в комбінації з 5-фтор урацилом, вливання Оксатери завжди повинно передувати введенню 5-фтор урацилу (та інших фторпіримідинів). При повторному введенні кожні дватижні застосовується режим дозування з болюсного введення 5-фтор урацилу та тривалої інфузії.
Повторні введення Оксатери здійснюють тількипри кількості нейтрофілів > 1500/мкл і тромбоцитів > 50 000/мкл.
Кількість інфузій призначається індивідуально, залежно від тяжкості та перебігу захворювання.
Оксатера зазвичай застосовується у вигляді 2- 6-годинних внутрішньо венних інфузій у 250 - 500 мл 5% розчину декстрози утакому розведенні, щоб отримати концентрацію препарату вище 0,2 мг/мл.
Препарат вводять у периферичну або центральну вену завжди до введення 5-фтор урацилу. При екстравазації введенняОксатери необхідно негайно припинити.
Рекомендації з корекції дози і режиму введення
У випадку гематологічних порушень (кількістьнейтрофілів < 1500/мкл і тромбоцитів < 50 000/мкл) призначення наступногокурсу відстрочують до відновлення лабораторних показників.
При розвитку діареї 4 ступеня токсичності (за шкалою ВООЗ), нейтропенії III - IV ступеня (кількість нейтрофілів <1000/мкл), тромбоцит опенії III - IV ступеня (кількість тромбоцитів < 50000/мкл) доза Оксатери при наступних уведеннях повинна бути знижена з 85 мг/м2до 65 мг/м2 на додаток до звичайного зниження дози 5-фтор урацилу увипадку їх комбінованого застосування.
Хворим, у яких під час інфузії або протягом декількох годин після двох годинної інфузії розвивається гостра гортанно-глоткова парестезія, наступну інфузію Оксатери варто проводити протягом 6 годин.
Рекомендації з корекції дози Оксатери при розвитку нейротоксичності:
при симптомах (ознаках) нейротоксичності, що спричиняють біль тривалістю довше 7 днів або при парестезії без функціональних порушень, що триває до наступного циклу, наступна доза Оксатери повинна бути знижена на 25%;
при парестезії з функціональними порушеннями, що триває до наступного циклу, введення Оксатери необхідно відмінити;
при зменшенні виразності ознакнейротоксичності після відміни Оксатери можна розглянути питання про поновлення лікування.
При розвитку стоматиту і/або мукозитів II-гоі вище ступеня токсичності лікування Оксатерою повинно бути припинене до їх усунення або зменшення проявів токсичності до I-го ступеня.
Особливі застережні заходи при застосуванні
НЕ застосовувати ін’єкційні матеріали (голки тощо), що містять алюміній.
НЕ застосовувати препарат у нерозведеному вигляді.
НЕ змішувати з іншими розчинами, що містять хлориди.
НЕ змішувати і НЕ застосовувати одночасно з іншими препаратами водній і тій самій ін фузійній системі (особливо з 5-фтор урацилом, лужними розчинами, трометамолом і засобами, що містять фолінову кислоту і трометамол як допоміжну речовину).
Оксатеру можна застосовувати одночасно зфоліновою кислотою за допомогою Y-подібної ін фузійної системи, з розвилкою безпосередньо перед місцем введення.
Препарати не можна змішувати в одному флаконі. Фолінову кислоту слід розводити ізотонічними розчинами для інфузій, такими як 5% розчин декстрози. НІКОЛИ НЕ розбавляти фолінову кислоту ізотонічним розчином натрію хлориду або лужним розчином.
Після введення Оксатери систему потрібно промити.
Застосовувати виключно рекомендовані розчинники (див. нижче).
НЕ застосовувати приготований розчин з ознаками випадіння осаду; йогослід знищити відповідно до вимог зі знищення токсичних відходів (див. нижче).
Розчинення препарату
Для розчинення препарату застосовуються розчинники: вода для ін’єкцій або 5% розчин декстрози.
Для флакона 100 мг: 20 мл розчинника додаютьдо вмісту флакона для отримання розчину оксаліплатину з концентрацією 5 мг/мл.
З міркувань мікро біологічної чистоти іхімічної стабільності відразу після розведення ліофілізату необхідно розпочати готування розчину для інфузій.
Розведення перед інфузією
Для отримання розчину для інфузій розчиненийоксаліплатин розводять у 250 - 500 мл 5% розчину декстрози для отримання концентрації понад 0,2 мг/мл. Перед застосуванням розчину проводять його візуальний контроль. Можна застосовувати виключно прозорий розчин без частинок.
Препарат призначений для одноразового застосування. Невикористаний розчин підлягає знищенню.
Якщо розчин не було введено безпосередньо після приготування, відповідальність за дотримання умов і терміну зберігання несе фахівець, який його застосовує.
Інфузія
Застосування Оксатери не потребує попередньої гідратації. Оксатера, розведена у 250 - 500 мл 5% розчину декстрози для отримання концентрації більше 0,2 мг/мл, повина бути введена у периферичну або центральну вену протягом 2 - 6 годин. При виникненні ознак екстравазаціїрозчину введення препарату необхідно негайно припинити. При застосуванніОксатери в комбінації з 5-фтор урацилом інфузія Оксатери повинна передувати введенню 5-фтор урацилу.
Утилізація
Залишки препарату та всі предмети, що використовувалися для розчинення, розведення і введення Оксатери, необхідно знищити відповідності до стандартних лікарняних заходів з видалення відходів цитотоксичних речовин, враховуючи чинні правові нормативні акти з видалення небезпечних відходів.
Побічна дія.
Частота побічних реакцій, приведених нижче, викладена відповідно до такої градації: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, ≤ 1/10), нечасто (>1/1000, ≤ 1/100), рідко (>1/10000, ≤ 1/1000), дуже рідко (≤1/10 000), включаючи окремі повідомлення.
З боку системи кровотворення: дуже часто анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцит опенія, лімфопенія; часто – фебрильнанейтропенія (включаючи Ш -ІV ступінь), сепсис на фоні нейтропенії; рідко –гемолітична анемія, імунна тромбоцит опенія.
При комбінації Оксатери з 5-фтор урацилом іфоліновою кислотою частота виникнення нейтропенії та тромбоцит опенії вище порівняно із застосуванням лише 5-фтор урацилу і фолінової кислоти.
З боку травного тракту: дуже часто – помірна нудота, блювання, діарея, стоматит, мукозит, болі в ділянці шлунка, запор, анорексія; часто – диспепсія, гастро-езофагеальний рефлюкс, гикавка; нечасто –кишкова непрохідність; рідко – коліт, включаючи випадки псевдомембранозногоколіту.
Рекомендоване профілактичне або лікувальне застосування антиеметичних засобів. При сумісному застосуванні Оксатери з 5-фтор урацилом (у поєднанні з фоліновою кислотою або без неї) частота ітяжкість діареї і мукозита значно зростають порівняно із застосуванням 5-фтор урацилу/фолінової кислоти. Тяжка діарея і/або блювання можуть спричинити дегідратацію, гіпокаліємію, метаболічний ацидоз і ушкодження нирок, особливо при комбінації Оксатери з 5-фтор урацилом. При лікуванні Оксатерою часто відзначається підвищення активності печінкових ферментів І - ІІ ступеня.
З боку центральної і периферичної нервової системи: дуже часто периферична сенсорна нейропатія, порушення чутливості, головний біль, астенія; часто – запаморочення, менінгізм, депресія, безсоння; нечасто – підвищена нервозність; рідко – дизартрія.
Нейро токсичність (виникнення болю і/або функціональних порушень) є обмежуючим дозу побічним явищем. Часто симптоми сенсорної нейропатії провокуються холодом. Тривалість цих симптомів, що звичайно усуваються у проміжку між курсами, збільшується залежно від сумарної дози оксаліплатину. Функціональні порушення, що полягають у труднощи виконання точних рухів, є можливими наслідками сенсорного ушкодження. Ризик функціональних порушень для сумарної дози близько 850 мг/м2 (10циклів) становить близько 10%, досягаючи 20% у випадку сумарної дози 1020 (12циклів). У більшості випадків неврологічні ознаки зменшуються або зовсім зникають після припинення лікування. Однак у 3% хворих через 3 роки після закінчення лікування спостерігалися або стійкі локалізовані парестезії помірної інтенсивності (2,3%) або парестезії, що впливають на функціональну активність (0,5%).
На фоні лікування оксаліплатином відзначені гострі нейросенсорні прояви, що звичайно виникали протягом декількох годин після введення препарату і найчастіше провокувалися холодом. Вони характеризуються минущою парестезією кінцівок (з судомами або без них), дизестезією або гіпостезією, рідко (1 - 2%) гострим синдромом гортанно-глоткової дизестезії. Останній проявлявся суб’єктивним відчуттямдисфагії і задишки без об’єктивних ознак респіраторного дистрес-синдрому (ціанозу або гіпоксії) або ж спазмом гортані або бронхоспазмом (без стридораабо свистячого дихання). Також спостерігалися такі явища, як спазм щелепи, дизестезія язика, дизатрія і відчуття тиску в грудній клітці. Зазвичай ціознаки і симптоми швидко усувались як без застосування медикаментозної терапії, так і при введенні антигістамінних і бронхорозширюючих засобів. Збільшення часуінфузії при наступних циклах терапії оксаліплатином дають змогу зменшити частоту цього синдрому.
При лікуванні оксаліплатином відзначалисьтакож такі неврологічні ознаки, як дизартрія, втрата глибоких сухожильних рефлексів і симптом Лермітта. В поодиноких випадках розвивався неврит зорового нерва.
З боку кістково-м’язової системи: дуже часто– болі у спині; часто – артралгія, болі в кістках.
З боку дихальної системи: дуже часто –кашель, задишка; часто – риніт, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко –фіброз легень.
З боку серцево-судинної системи: часто –болі за грудниною, тромбофлебіт глибоких вен, тромбоемболія легеневих артерій.
З боку сечовидільної системи: часто –гематурія, дизурія.
З боку шкіри та шкірних придатків: дужечасто – алопеція, шкірні висипання; часто – лущення шкіри долоней і ступнів, еритематозні висипання, підвищена пітливість, порушення з боку нігтів.
З боку органів зору і слуху: часто –кон’юнктивіт, порушення зору; рідко – транзиторне зниження гостроти зору, випадання полів зору, зниження слуху, неврит слухового нерва.
Алергічні реакції: рідко (при моно терапіїоксіплатином) або часто (при застосуванні в комбінації з 5-фтор урацилом іфоліновою кислотою або без неї) спостерігались бронхоспазм, ангіо невротичнийнабряк, гіпотензія і анафілактичний шок.
Часто відзначалися випадки таких алергічних проявів як висип (особливо кропивниця), кон’юнктивіт та риніт.
Місцеві реакції: при екстравазації препарату– біль і запальні реакції в місці введення.
З боку лабораторних показників: дуже часто –підвищення рівня лужної фосфатази, активності печінкових ферментів, вмісту білірубіну, лактатдегідрогенази, гіпокаліємія, порушення вмісту натрію іглюкози в сироватці крові; часто – підвищення рівня креатині ну.
Інші: дуже часто – підвищення температури тіла, підвищена втомлюваність, підвищення маси тіла, порушення смаку.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до оксаліплатину абоінших компонентів препарату в анамнезі;
мієлосупресія до початку першого курсу (вихідний рівень нейтрофільних гранулоцитів <2•109/л і/або тромбоцитів <100•109/л),
периферична сенсорна нейропатія, що супроводжується функціональними порушеннями до початку першого курсу;
тяжка ниркова недостатність (кліренскреатині ну менше 30 мл/хв);
період вагітності і годування груддю, дитячий вік.
Передозування. Специфічного антидоту на випадок передозуванняОксатери не існує. У випадку передозування можна очікувати посилення вираженостіпобічних ефектів. Слід здійснювати гематологічний контроль одночасно із симптоматичним лікуванням інших проявів інтоксикації.
Особливості застосування.
Оксатеру необхідно застосовувати виключно у спеціалізованих онкологічних відділеннях для застосування цитотоксичних препаратів під контролем кваліфікованого клінічного лікаря-онколога, що маєдосвід проведення хіміотерапії.
Постійний контроль за можливими токсичними ефектами при лікуванні Оксатерою обов’язковий.
Оксатера не має нефротоксичної дії, однак узв’язку з обмеженістю інформації відносно безпеки і чутливості до препарату ухворих з порушеннями функції нирок середньої тяжкості застосовувати препарат слід тільки після ретельного зважування відношення користі/ризику для хворого. У такому випадку функцію нирок необхідно регулярно контролю вати, а дози препарату за необхідності коригувати.
Регулярно (раз на тиждень), а також перед кожним введенням Оксатери варто проводити контроль форменних елементів периферичної крові і показників функції нирок і печінки.
Перед початком кожного циклу терапіїОксатерою варто проводити неврологічне обстеження на предмет виявлення ознакнейротоксичності.
Хворим, у яких під час 2-годинної інфузіїабо протягом декількох годин після неї розвивається гостра гортанно-глоточнапарестезія (див. розділ “Побічна дія”), наступні введення Оксатери необхідно проводити протягом 6 годин.
Залежно від тривалості і тяжкості неврологічних симптомів (парестезія, дизестезія) рекомендації з коригування дози Оксатери такі:
якщо симптоми продовжуються більш ніж сімднів і супроводжуються болем, подальша доза Оксатери повинна бути знижена з 85до 65 мг/м2;
якщо парестезія без функціональних порушень триває до наступного цикла, доза Оксатери повинна бути знижена з 85 до 65 мг/м2;
якщо парестезія з функціональними порушеннями триває до наступного цикла, Оксатеру необхідно відмінити;
якщо ці симптоми зникають після відміниОксатери, можна розглянути питання щодо поновлення лікування.
Хворих варто поінформувати про можливість появи стійких симптомів периферичної сенсорної нейропатії після закінчення курсу лікування. Локалізовані помірні парестезії з функціональними порушеннями можуть тривати до 3 років після закінчення лікування за схемою ад’ювантногозастосування препарату.
Стан хворих з алергічними реакціями на інші сполуки платини в анамнезі необхідно контролю вати для виявлення проявів алергії. У випадку реакції на Оксатеру, подібну до анафілактичної, інфузіюпрепарату необхідно негайно припинити і призначити відповідне симптоматичне лікування. Повторне застосування Оксатери таким хворим протипоказано.
У випадку екстравазації препарату інфузіюслід негайно припинити і призначити місцеве симптоматичне лікування. Дозу препарату, що залишилася, варто ввести в іншу вену.
Шлунково-кишкова токсичність Оксатери, що проявляється нудотою і блюванням, потребує застосування антиеметиків з профілактичною і/або лікувальною метою (див. розділ “Побічна дія”).
Тяжкий пронос/блювання можуть призвести до дегідратації, паралітичної непрохідності кишечнику, обструкції кишечнику, гіпокаліємії, метаболічного ацидозу і порушення функції нирок, особливо при комбінованому застосуванні Оксатери з 5-фтор урацилом.
При розвитку стоматиту і/або мукозитів II-гоі вище ступеня токсичності лікування Оксатерою повинно бути припинене до їх усунення або зниження проявів токсичності до I-го ступеня.
У випадку розвитку гематологічних порушень (кількість нейтрофільних гранулоцитів < 1,5·109/л і/або кількість тромбоцитів < 50·109/л) затримують призначення наступного курсудо нормалізації лабораторних параметрів.
Хворого необхідно коректно поінформувати щодо можливості розвитку діареї, блювання, а також нейтропенії після застосування Оксатери і 5-фтор урацилу, щоб він звернувся до лікаря за необхідною допомогою.
Якщо Оксатеру комбінують з 5-фтор урацилом (зфоліновою кислотою або без неї), у зв’язку з токсичністю 5-фтор урацилу зазвичай рекомендується коригування її дози.
При діареї IV-го ступеня (за класифікацієюВООЗ), нейтропенії III–IV-го ступенів (кількість нейтрофільних гранулоцитів< 1·109/л) або тромбоцит опенії III-IV-го ступенів (кількість тромбоцитів < 50·109/л) доза Оксатери повинна бути знижена з 85до 65мг/м2, на додаток до зниження дози 5-фтор урацилу.
При появі таких респіраторних симптомів, як непродуктивний кашель, диспное, хрипи, легеневі інфільтрати на рентгенограмі, необхідно припинити лікування Оксатерою до виключення інтерстиціальногопневмоніту додатковими обстеженнями (див. розділ “Побічна дія”).
Робота з препаратом і приготування розчинуОксатери медичним персоналом вимагає дотримання необхідних застережних заходів, звичайних при застосуванні потенційно токсичних речовин. Приготування ін’єкційних розчинів цитотоксичних препаратів повинен проводити тільки спеціально навчений персонал, знайомий з даною сполукою, в умовах, що гарантують його захист і захист навколишнього середовища.
Приготування розчинів слід проводити у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні. У цьому приміщенні забороняється палити, пити або їсти. Персонал повинен використовувати захисний одяг, включаючи халат з довгими рукавами, захисну маску, шапочку, а також захисні окуляри, стерильні одноразові рукавички, захисні покриття для робочої поверхні, контейнери і пакети для збору відходів.
Екскременти та блювотні маси хворих потрібно обробляти з обережністю.
Вагітні жінки не допускаються до роботи з препаратом.
При потраплянні порошку Оксатери, його розчину або розчину для вливання на шкіру або слизові оболонки його необхідно негайно і ретельно змити водою. Забруднені відходи збирають у марковані відповідним чином жосткі контейнери і знищують шляхом спалювання.
Жінкам і чоловікам під час лікуванняОксатерою варто використувати надійні засоби контрацепції.
Пацієнти групи ризику
Хворі з порушеною функцією нирок
Застосування Оксатери при лікуванні пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не вивчали (див. розділ“Протипоказання”).
У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю лікування можна починати зі звичайної рекомендованої дози (див. вище) під ретельним контролем функції нирок. Немає необхідності у коригуванні дози у хворих з незначним порушенням функції нирок.
Хворі з поруш енною функцією печінки
Застосування Оксатери при лікуванні пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчалось. Не спостерігали підвищення гострої токсичності Оксатери у осіб з порушеними результатами вихідних функціональних печінкових проб. Під час клінічних випробувань не проводили коригування доз для хворих зі зміненими результатами функціональних печінкових проб.
Літні пацієнти
Профіль безпеки Оксатери як засобумоно терапії або в комбінації з 5-фтор урацилом у хворих старше 65 років аналогічний тому, що спостерігається у пацієнтів віком до 65 років. Спеціального коригування дозування у осіб літнього віку не потрібно.
Застосування під час вагітності та годуванню груддю
На сьогодні немає даних щодо безпеки застосування Оксатери у період вагітності.
На підставі експериментальних данихоксаліплатин у рекомендованій терапевтичній дозі ймовірно може спричиняти загибель або вади розвитку плоду, тому застосування Оксатери у період вагітності не рекомендується. Призначення препарату можливе виключно після детального інформування пацієнтки відносно ризику для плоду і за умов отримання її письмової згоди. Не вивчали проникнення препарату в грудне молоко. У період лікування Оксатерою годування груддю протипоказано.
Несумісності:
не комбінувати з лікарськими засобами або розчинами лужної природи (особливо лужними розчинами, розчином 5-фтор урацилу, трометамолом та препаратами, що містять фолінову кислоту з трометамолом, якносієм);
не розчиняти і не розводити в розчинах хлориду натрію;
не змішувати з іншими препаратами в одному флаконі або системі для інфузії (див. “Спосіб застосування та дози”);
не застосовувати обладнання длявнутрішньо венної інфузії, що містить алюміній.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
У хворих, які отримували одноразову дозу 85мг/м2 поверхні тіла оксаліплатину безпосередньо перед введенням 5-фтор урацилу, не спостерігали змін у фармакологічній дії 5-фтор урацилу.
При зв’язуванні Оксатери з білками in vitroне постерігали істотного витіснення препаратами: еритроміцин, саліцилати, гранісетрон, паклитаксел, вальпроат натрію.
При взаємодії з алюмінієм можливе утворення осаду і зниження активності оксаліплатину.
Фармацевтично несумісний з 0,9% розчином натрію хлориду й іншими сольовими (лужними) розчинами або розчинами, що містять хлориди.
Умови та термін зберігання. Флакони з ліофілізатом зберігають у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 15 - 25°C.
Розчинений препарат в оригінальному флаконі слід зберігати не довше 24годин при температуре 2 - 8°С. Источник
Термін придатності – 3 роки.