ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Зофран™
(Zofran™)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: ondansetron;1,2,3,9-тетрагідро-9-метил-3-[(2-метил-1Н-імідазол-1-іл)-метил]-4Н-карбазол-4-он, моногідро хлорид, дигідрат;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний стерильний розчин;
склад: 1 мл розчину містить 2 мл ондансетрону (у формі дигідратугідро хлориду);
допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Проти блювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи рецептоів серотоніну (5НТ3). Код АТС А 04А А 01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ондансетрон – сильнодіючий високо селективний антагоніст 5НТ3 (серотонін ових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також після операційнінудоту і блювання. Механізм дії Зофрану до кінця не з'ясований. Можливо, препарат блокує виникнення блювотного рефлексу, виявляючи антагоністичну дію відносно 5НТ3-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторну активність пацієнта і не чинить седативного ефекту.
Фармакокінетика.
При внутрішньо венному введенні пікова концентрація у плазмі досягається протягом 10 хвилин. Основна частина введеної дози піддається метаболізму упечінці. Із сечею у незміненому вигляді виводиться менше 5 % препарату. Періоднапів виведення – приблизно 3 години (у хворих похилого віку - 5 год). Зв'язування з білками плазми – 70-76 %.
Показання для застосування.
Лікування нудоти і блювання, що спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.
Профілактика та лікування після операційних нудоти і блювання.
Спосіб застосування та дози.
Нудота і блювання, що спричинені хіміотерапією та променевою терапією
Дорослі
Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії, що застосовуються. Зофран в ін’єкціях застосовується в дозах 8–32 мг на добу, рекомендації длявибору дози надані нижче.
Еметогенна хіміотерапія та променева терапія
Рекомендована внутрішньо венна або внутрішньом’язова доза Зофрану – 8мг, у вигляді повільної ін’єкції, безпосередньо перед лікуванням.
Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату.
Високоеметогенна хіміотерапія
Пацієнтам, які отримують високоеметогенну хіміотерапію (наприклад високі дози цисплатину), Зофран може бути призначений у вигляді одноразової дози 8 мг, внутрішньо венно або внутрішньом’язово, безпосередньо перед хіміотерапією. Дози, більші за 8 мг (до 32 мг), можуть бути застосовані лише увигляді внутрішньо венної інфузії на 50–100 мл фізіологічного розчину або іншого відповідного розчинника; інфузія повинна тривати не менше 15 хвилин.
Інший шлях – введення 8 мг Зофрану у вигляді повільної внутрішньо венноїабо внутрішньом’язової ін’єкції, безпосередньо перед хіміотерапією, з подальшим дворазовим внутрішньо венним або внутрішньом'язовим введенням 8 мг через 2 та 4години або постійною інфузією 1 мг/год протягом 24 годин.
Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу.
Ефективність Зофрану при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим внутрішньо венним введенням дексаметазонунатрію фосфату в дозі 20 мг, перед хіміотерапією.
Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату.
Діти
Дітям від 4 років і старше Зофран у дозі 5 мг/м2 поверхні тіла може призначатись у вигляді одноразової внутрішньо венної ін’єкції, безпосередньо перед хіміотерапією, з подальшим застосуванням таблеток Зофранучерез 12 годин. Пероральне застосування повинно тривати ще 5 днів після завершення курсу лікування.
Досвід застосування Зофрану для лікування дітей до 4 років на сьогодні обмежений.
Хворі похилого віку
Зофран добре переноситься пацієнтами старше 65 років, незалежно віддози, частоти та шляху введення препарату.
Після операційні нудота іблювання
Дорослі
Для профілактики після операційних нудоти і блювання рекомендована дозаЗофрану становить 4 мг, у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньо венної ін’єкції під час індукції в наркоз.
Для лікування після операційних нудоти і блювання рекомендується одноразове введення 4 мг Зофрану, у вигляді внутрішньом’язової або повільної внутрішньо венної ін’єкції.
Діти
Для запобігання після операційним нудоті і блюванню у дітей, які оперуються під загальною анестезією, Зофран можна вводити у дозі 0,1 мг/кг маситіла (максимально - до 4 мг), шляхом повільної внутрішньо венної ін’єкції до, під час або після індукції анестезії. Для лікування після операційних нудоти іблювання, що вже розвинулися, Зофран також може вводитись у дозі 0,1 мг/кг (максимально - до 4 мг), шляхом повільної внутрішньо венної ін’єкції.
Хворі похилого віку
Досвід застосування Зофрану для профілактики і лікування після операційних нудоти і блювання у людей похилого віку обмежений, однакЗофран добре переноситься хворими старше 65 років, які отримують хіміотерапію.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.
Пацієнти з печінковою недостатністю
У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренсЗофрану значно знижується, а період напів виведення із сироватки крові -зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг.
Пацієнти з порушенням метаболізмуспартеїну/дебрисоквіну
Період напів виведення ондансетрону у суб’єктів з порушенням метаболізмуспартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення приводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих з неушкодженим метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потребується.
Побічна дія.
Побічна дія, відомості про яку наведені нижче, класифікована за органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення розділена на такі категорії: дуже часто ≥1 на 10, часто ≥1 на 100та <1 на 10, не часто ≥1 на 1 000 та <1 на 100, рідко ≥1 на 10 000 та <1 на 1 000, дуже рідко <1 на 10 000.
Імунна система
Рідко: реакції негайної гіпер чутливості, часом тяжкі, аж до анафілаксії.
Нервова система
Дуже часто: головний біль.
Часто: екстра пірамідні реакції, такі як окулогирний криз, дистонічніреакції без стійких клінічних наслідків, судоми.
Рідко: запаморочення під час швидкого внутрішньо венного введення препарату.
Очні розлади
Рідко: скороминущі і зорові розлади (помутніння в очах), головним чиномпід час внутрішньо венного введення.
Дуже рідко: минущаа сліпота, головним чином під час внутрішньо венного застосування. У більшості випадків сліпоти вона минає протягом 20 хвилин. Більшість пацієнтів лікується хіміотерапевтичними препаратами, що містятьцисплатину. У деяких повідомленнях про минущу сліпоту вона вважалася кортикальною за походженням.
Сереце
Не часто: аритмії, біль у ділянці серця (з депресією сегмента ST абобез неї), брадикардія.
Судини
Часто: відчуття тепла або припливу крові.
Не чато: гіпотензія.
Дихальна система та органи грудної порожнини
Не часто: гикавка.
Шлунково-кишковий тракт
Часто: запор.
Гепатобіліарна система
Не часто: безсимптомне підвищення показників функції печінки.
Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих, які лікуються хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатину.
Загальні розлади
Часто: місцеві реакції у ділянці внутрішньо венного введення.
Протипоказання.
Гіпер чутливість до будь-якого компонента препарату.
Передозування.
Даних про передозування Зофранунедостатньо. В більшості випадків симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози (див. “Побічна дія”). Специфічного антидоту проти препарату не існує, тому у випадках передозування повинна застосовуватися симптоматична та підтримуюча терапія.
Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки дія її не може виявитися через антиеметичний впливЗофрану.
Особливості застосування.
Ампули із Зофраном не містять консервантів і повинні використовуватися негайно після розкриття; розчин, що залишився, потрібно знищити.
Ампули із Зофраном не можна автоклаву вати.
Сумісність з іншими рідинами для внутрішньо венних ін’єкцій
Розчини для внутрішньо венного вливання потрібно готувати безпосередньо перед інфузією. Проте встановлено, що розчин ондансетрону зберігає стійкість протягом 7 днів при кімнатній температурі (до 25°С) при денному світлі або в холодильнику при розчиненні в таких середовищах: натрію хлорид 0,9 %, глюкоза 5%, манітол 10 %, розчин Рінгера, калію хлорид 0,3 % і натрію хлорид 0,9 %, калію хлорид 0,3 % і глюкоза 5 %.
Проведено дослідження сумісності препарату з полівінілхлорид нимифлаконами та полівінілхлорид ними системами для вливання. Встановлено, щоондансетрон зберігає стабільність також при використанні поліетиленових іскляних флаконів. Було показано, що ондансетрон, розведений 0,9 % хлоридом натрію або 5 % глюкозою, зберігає стабільність у поліпропіленових шприцах. Доведено також, що стабільність у поліпропіленових шприцах зберігається при розведенні ондансетрону іншими рекомендованими розчинами.
За необхідності тривалого зберігання препарату розчинення повиннопроводитись у відповідних асептичних умовах.
Сумісність з іншими препаратами
Зофран може призначатись у вигляді внутрішньо венної інфузії зі швидкістю 1 мг/год. Через Y-подібний ін'єктор разом із Зофраном при концентрації ондансетрону від 16 до 160 мкг/мл (тобто 8 мг/500 мл або 8 мг/50мл відповідно) можна вводити
цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл, протягом 1-8 годин;
5-фтор урацил у концентрації до 0,8 мг/мл, зі швидкістю не більше 20мл/год (більш висока концентрація 5-фтор урацилу може спричинити преципітаціюондансетрону). Розчин для інфузій 5-фтор урацилу може містити до 0,045 % хлориду магнію на доповнення до інших наповнювачів, що є сумісними;
карбоплатин у концентрації від 0,18 мг/мл до 9,9 мг/мл, протягом 10–60хвилин;
етопозид у концентрації від 0,14 мг/мл до 0,25 мг/мл, протягом 30–60хвилин;
цефтазидим у дозі від 250 мг до 2 г, розведений у воді для ін'єкцій (наприклад, 2,5 мл на 250 мг або 10 мл на 2 г цефтазидиму), у вигляді внутрішньо венної болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин;
циклофосфамід у дозі від 100 мг до 1 г, розведений у воді для ін'єкцій (5 мл на 100 мг циклофосфаміду), у вигляді внутрішньо венної болюсної ін'єкціїпротягом 5 хвилин;
доксорубіцин у дозі від 10 мг до 100 мг, розведений у воді для ін'єкцій (5 мл на 10 мг доксорубіцину), у вигляді внутрішньо венної болюсної ін'єкціїпротягом 5 хвилин;
дексаметазон у дозі 20 мг, у вигляді повільної внутрішньо венної ін'єкції протягом 2-5 хвилин (при одночасному введенні 8 мг або 32 мгондансетрону, розчиненого у 50–100 мл ін'єкційного розчину), протягом приблизно 15 хвилин.
Спеціальні застереження
При лікуванні пацієнтів з проявами гіпер чутливості до інших селективних антагоністів 5НТ3-рецепторів спостерігалися реакції гіпер чутливості.
Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібно ретельне спостереження за пацієнтами з ознаками під гострої непрохідності кишечнику під час застосування Зофрану.
Вагітність і лактація
Безпека застосування Зофрану в період вагітності у людини невстановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах Зофран не порушував розвиток ембріона або плода і не впливав на перебіг вагітності, пери- та постнатальний розвиток. Проте, оскільки дослідження на тваринах не завжди прогностичні для людини, Зофран не рекомендується застосовувати в період вагітності.
В експериментальних дослідженнях було показано, що ондансетрон виділяється з грудним молоком тварин. За необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити годування груддю.
Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами
У психомоторних тестах ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами і не спричинюєседацію.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетронне взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, трамадолом та пропофолом.
Ондансетрон метаболізується різноманітними ферментами цитохром ому Р-459печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами іне буде мати впливу або вплив на загальний кліренс креатині ну буде незначним.
Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин
У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприкладфенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином) кліренс ондансетрону збільшується ійого концентрація у крові зменшується.
Трамадол
За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.
Умови та термін зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей та захищеному від світла місці при температурі нижче 30 °С.. Источник
Термін придатності - 3 роки