ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФЛУТАМІД

(FLUTAMIDE)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: флутамід;2-метил–N-[4-нітро-3-(трифторметил) фенил] пропіонамід;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого кольору, капсулоподібноїформи, без оболонки з насічками, довжиною 19 мм, шириною 7 мм;

склад:

1 таблетка містить флутаміду 250 мг;

допоміжні речовини: манітол, натріюлаурилсульфат, повідон К-30, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Анти андроген ні засоби. Код АТС L02BB01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Флутамід - анти андроген нийпрепарат з не стероїдною структурою. Флутамід та його метаболіти не маютьагоністичних або антагоністичних властивостей відносно рецепторівглюкокортикоїдів, естрогену, прогестину та мінералокортикоїдів.

Флутамід блокує андроген ні рецептори клітин-мішенейу передміхуровій залозі, гіпоталамусі і гіпофізі та інгібує біологічні ефекти ендогенних андрогенів. Проте флутамід не пригнічує дію наандроген опосередковану секрецію гонадотропін-релізинг гормону (ГТРГ) гіпоталамусом або не впливає на чутливість гіпофіза до ГТРГ. Це приводить до підвищення вмісту гонадотропних гормонів (лютеїнізуючого іфолікулостимулюючого), унаслідок чого відбувається стимуляція гіперпродукціїтестостерону.

Конкуруючи з андрогенами, флутамід і його метаболітиінгібують взаємодію дигідротестостерону з ядерними рецепторами андрогенів. Блокада рецепторів може також відбуватися на рівні клітинної мембрани і цитоплазмі клітки. Основний метаболіт - 2-гідроксифлутамід. Його спорідненість з рецепторами андрогенів у 25 разів вище, ніж у флутаміду, що дозволяє розглядати його як активну форму флутаміду.

Комбінація флутаміду з хімічною або хірургічною кастрацією приводить до появи тестикулярних та адреналових ефектів андрогенів.

Фармакокінетика. Після перорального застосуванняфлутамід добре адсорбується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 2 годин. Досліди з використанням міченого тритієм флутаміду свідчать про його швидкий метаболізм до біологічно активної форми – 2-гідроксифлутаміду та інших метаболітів. Період напіврозпаду препарату становить 5-6 годин. Існує приблизно 10 метаболітівфлутаміду. Більше ніж 90 % флутаміду та 2-гідроксифлутаміду зв’язується збілками плазми. Елімінується переважно нирками. Приблизно 4% прийнятої дозиекскретується з калом.

Показання для застосування.

Лікування прогресуючого раку передміхурової залози в поєднанні з хірургічною (орхіектомія) або медикаментозною (агоністи ЛГРГ) кастрацією. Лікування ”flare”- ефекту, спричиненого застосуванням агоністів ЛГРГ впродовж 6 тижнів від початку терапії.

Спосіб застосування та дози.

По одній таблетці (250 мг) трирази на добу з восьмигодинним інтервалом. Загальна добова доза становить 750мг. У складі комбінованої терапії з агоністами ЛГРГ прийом Флутаміду починають за 3 дні до початку терапії агоністами ЛГРГ, яка триває 6 тижнів.

Побічна дія.

При моно терапії найчастіше спостерігаються гінекомастія або нагрубання молочних залоз, що іноді супроводжується галактореєю. Ці симптоми зникають після відміни препарату або зниження дози. Рідше спостерігаються нудота, блювання, діарея, безсоння і підвищена стомлюваність.

Іноді Флутамід спричинює минущі зміни вмісту печінкових трансаміназ.

Зрідка виникають зменшенняспермоутворення і втрата лібідо.

При комбінованій терапії з додаванням аналогів релізинг-факторів ЛГ можна відмітити припливи жару, втрату лібідо, імпотенцію, діарею, нудоту, блювання. Гінекомастія зустрічається рідше, ніж при моно терапії. Проте більшість з вище перелічених симптомів спостерігаються при моно терапії релізинг-факторами ЛГ. Також можуть зустрічатися шкірні реакції, такі як фото чутливість, еритема, некролізепідермісу.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до флутаміду чи допоміжних речовин, що входять доскладу препарату.

Передозування.

В експериментах на тваринах Флутамідпризводив до гіпоактивності, пілоерекції, уповільнював частоту дихання, зумовлював атаксію та/або сльозотечу, анорексію, седацію, блювання іметгемоглобінемію.

Клінічні дані свідчать, щоприйом Флутаміду в добовій дозі до 1500 мг не спричинює серйозних побічних ефектів. Іноді виникають гінекомастія, нагрубання молочних залоз і скороминущі зміни рівнів печінкових трансаміназ. Описаний випадок виживання пацієнта (без серйозних наслідків), що прийняв одно моментно більше 5 г препарату.

Враховуючи високий ступіньзв’язування флутаміду з білками плазми крові, слід очікувати незначного ефектувід проведення діалізу у хворих з передозуванням препарату. За відсутності блювання слід викликати його штучно (якщо хворий є притомним). Показано проведення загальних заходів щодо контролю і підтримки життєвих параметрів організму.

Особливості застосування.

У складі комбінованої терапії загоністами ЛГРГ терапію Флутамідом розпочинають як мінімум за 3 дні до призначенняагоністов ЛГРГ, що сприяє менш вираженій запальній гіперемії, ніж при паралельному початку терапії.

Лікування повинно проводитися під наглядом лікаря. Особливу увагу слід приділяти дії препарату на функцію печінки і затримку рідини в організмі пацієнтів, у яких не проводиласьорхідектомія (хірургічна або медикаментозна). Відповідні лабораторні дослідження слід проводити в разі появи перших ознак порушення функції печінки (наприклад: свербіж, темна сеча, стійка відсутність апетиту, жовтуха, помірна болючість у правому верхньому квадранті живота або загальна слабкість).

Якщо у пацієнта є ознаки жовтухи або лабораторно підтверджене порушення функції печінки за відсутності метастазів у ній, у цьому випадку слід припинити лікування Флутамідом або знизити його дозу, хоча певних рекомендацій щодо дозування не існує. Порушення функцій печінки звичайно буває оборотним після припинення лікування Флутамідом, а вдеяких пацієнтів і після зниження дози.

Якщо пацієнтам не проводилася медикаментозна або хірургічна кастрація, введення Флутаміду може призводити до підвищення рівнів тестостерону і ест радіолу в плазмі крові; іноді виникає затримка рідини в організмі. Том даний препарат слід застосовувати з обережністю при серцевих захворюваннях. У таких пацієнтів при тривалому прийоміФлутаміду може спостерігатися олігоспермія. У цьому разі доцільним є проведення кількісного аналізу сперми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

У пацієнтів, що одержують тривалу терапію варфарином, було відмічено збільшення протромбі нового часупісля застосування флутаміду. Тому необхідно робити підбір оптимальної дозиантикоагулянта.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при кімнатній температурі (15-25 °С) у недоступному для дітей місці. Источник

Термін придатності – 3 роки.