ІНСТРУКІПЯ
для медичного застосування препарату
ГЕПАРИН
(HEPARINUMNATRICUM)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: Нераrіпит natricum;
основні фізико-хімічні властивості: світло-жовтаабо світло-зелена прозора рідина;
склад: 1 мл розчину містить: гепарину натрієвої солі 5000 МО;
допоміжні речовини: натрію хлорид, спирт бензиловий, вода для ін’єкцій. [
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій по 25000 М 0/5мл.
Фармакологічна група. Антикоагулянти. АТС: В 01АВ.
Фармакологічні властивості Препарат містить натрієву сіль гепарину - кислого мукополісахариду (глюкозоаміноглікану), отриманого зслизової оболонки свинячих кишок, що має антитромботичні властивості. Гепарин гальмує реакції, що призводять до коагуляції крові і утворення фібринового тромбу. Препарат проявляє дію як в умовах іп vivo, так і іп vitro. В малій кількості Гепарин у поєднанні з анти тромбіном Ш інактивує активну форму плазматичного фактора X (Ха), а також гальмує процес перетворення протромбіну втромбін. У великій кількості Гепарин інактивує тромбін, а також відвертає перетворення фібриногену в фібрин і стабілізацію фібрину, гальмуючи активування фактора, що стабілізує фібрин. Не проявляє фібринолітичної активності та не розчиняє існуючий згусток фібрину. В діапазоні терапевтичних доз (при лікуваннітромбоемболічних розладів) Гепарин викликає подовження часу коагуляції (часу коагуляції крові і каоліно-кефалі нового часу), але не впливає на час кровотечі.
Фармакокінетика- Гепарин зв’язується зліпопротеїнами малої щільності, глобулінами (в тому числі з альфа-глобуліном) із фібриногеном. Розподіл Гепарину в організмі практично стосується лише
внутрішньо судинного простору. Обсяг розподілу становить 5,5% маси тіла (0,07 л/кг).
Головним місцем біо трансформаціїГепарину є печінка і ретикулоендотеліальна система. Гепарин (за винятком дуже великих концентрацій) метаболізується в печінці шляхом М-десульфатації. Печінковий кліренс Гепарину становить 0,5 - 0,6 мл/кг маси тіла/хв. Початокатитромботичної дії препарату після внутрішньо венного введення настає протягом декількох секунд, а максимальна . дія - через 10 хвилин і утримується протягом 2-4 годин Обсяг розподілу і печінковий кліренс Гепарину у новонароджених досягають більших значень, ніж у дорослих. Тому новонародженим потрібно застосовувати більші дози або здійснювати вливання швидшими темпами.
Вагітність:
Гепарин не проходить через плацентарний бар’єр.
Лактація
Гепарин не виділяється в молоко матерів-годувальниць.
Ниркова недостатність
У пацієнтів з нирковою недостатністю період напів виведення препарату не змінюється.
Показання для застосування.
Лікування тромбофлебіту, флебіту, периферичних артеріальних емболій; діагностика та лікування гострих та хронічних коагулопатій, які є результатом вичерпання факторів коагуляції (ДВЗ-синдром). Гепарин є одним із препаратів, що використовуються при ранній терапії інфаркту міокарда та тромбозу легеневої артерії; також його використовують для зменшення згортання крові в апаратах штучного кровообігу тапри нирковому діалізі. Лікування периферичних артеріальних емболій, діагности ката лікування гострих та хронічних коагулопатій (наприклад, синдромдисимінованого внутрішньо судинного згортання).
Спосіб застосування та дози. Препарат призначений длявнутрішньо венного введення: в ін’єкціях або в безперервному вливанні.
Не слід застосовувати йоговнутрішньом’язово, зважаючи на велику небезпеку появи гематом в місці ін’єкції.
Перш ніж ввести препарат, слід перевірити зовнішній вигляд розчину, який повинен бути прозорим, безбарвним абосвітло-жовтого кольору. У разі будь-яких сумнівів, слід застосовувати інший флакон з препаратом. Дози препарату встановлюють індивідуально, на підставі досліджень системи коагуляції. Якщо Гепарин застосовують у внутрішньо венномувливанні, фактори коагуляції слід визначати через кожні 4 години. У разі внутрішньо венних ін’єкцій кров для цих досліджень слід брати перед кожним черговим введенням препарату. Для того, щоб отримати відповідний терапевтичний ефект, необхідно прагнути до того, щоб в 1,5 - 3 рази подовжити частковийтромбопластичний час (РТТ) і час коагуляції повної крові (WBCT), а також в 1,5-2,5 разу подовжити каоліно-кефалі новий час (АРТТ) по відношенню до вхідних або контрольних значень. Гепарин звичайно застосовують протягом 7-10 днів. Якщо планується продовжувати
з
антитромботичне лікування, слід щепід час застосування повних доз Гепарину (наприклад, на 6-7 добу з моменту застосуванняГепарину) підключити пероралйіі антикоагулянти.
Дорослі, терапевтичні дози:
Внутрішньо венні ін’єкції: першадоза становить 5000 МО (1 мл Гепарину - 5000 МО/ мл), а після цього вводять 5000-10000 МО через кожні 4-6 годин. Внутрішньо венні вливання: після попередньої дози, введеної в швидкій внутрішньо венній ін’єкції (болюс) - 5000МО, в ту ж вену вводять Гепарин зі швидкістю 1000-1500 МО/год. або приблизно 20МО/кг маси тіла/год., за допомогою інфузійого насоса; у випадку відсутностіінфузійого насоса, після попередньої дози 5000 МО можна застосовувати безперервне краплинне вливання, вводячи рівномірно пацієнту (0.7 мд/хв.) половину добової дози (приблизно 250 МО/кг маси тіла) в 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду через кожні 12 годин.
Пацієнти літнього віку:
Для пацієнтів літнього віку непотрібно модифікувати дози. Однак слід звернути особливу увагу на жінок старших 60 років, зважаючи на більшу небезпеку появи геморагічних ускладнень у цієїгрупи пацієнтів. Диті
Терапевтично - в залежності від результатів досліджень діяльності системи згортання крові. Терапевтична попередня до застановить 50 МО/кг маси тіла, що вводиться внутрішньо венно, а після цього вводять 25 МО/кг маси тіла/год. при внутрішньо венному вливанні. Дітям у віці: 1-З місяців - 800 МО/кг маси тіла на добу;
4-12 місяців - 700 МО/кг маси тілана добу;
від 1 до 6 років - 600 МО/кг маситіла на добу;
старші від 6 років - 500 МО/кг маситіла на добу. Пацієнти з ослабленою функцією нирок:
Дія пацієнтів з ослабленою функцією нирок не потрібно модифікувати дози.
Апарат штучного кровообігу: 150-400МО Гепарину на 1 кг маси тіла, 1500 -2000 МО/ 500 мл крові. Гемодіаліз: доза повинна бути підібрана відповідно до результатів аналізу на здатність крові до згортання.
Побічна дія. Основна побічна дія, щоможе спостерігатися під час застосування Гепарину, -кровотеча. Кровотеча буваєу 1,5%-2,0% пацієнтів, що застосовують препарат. Інколи зустрічаються випадки так званого “синдрому білого тромбу” і некрозу шкіри в місці ін’єкції Гепарину, їм звичайно передували поява пурпури або еритематозні та інфільтрованімодифікації. У разі появи вищезазначених симптомів слід припинити застосуванняГепарину. Під час застосування Гепарину рідко можуть проявлятися шкірні ізагальні алергічні реакції (кропив’янка, кон’юнктивіт, гарячка, нежить, сльозотеча). Інколи відзначали випадки анафілактичного шоку. До алергічних реакцій на
Гепарин належать також свербіж іпечіння в ділянці шкіри стоп. Ці симптоми звичайно проявляються після 1-3 годинз моменту введення Гепарину. До прояву поодиноких форм надчутливості належить також алергічний ангіоспазм в кінцівках. Звичайно реакція проявляється з затримкою, через 6-10 днів з моменту застосування Гепарину. Уражена кінцівка стає болючою, анемічною і синьою. У разі появи вищезазначених реакцій слід припинити застосування препарату. Звичайно прогноз буває хороший, однак відзначали також випадки ішемічного некрозу. Під час застосування Гепарину може проявлятися тромбоцит опенія (частота до 0%-30%). Частіше за все вона з’являється між 6 і 12 днями з моменту застосування препарату і має м’який і безсимптомнийхарактер. Відзначали також випадки тромбоцит опенії з тяжким перебігом, зтромбоемболічними розладами (наприклад, з некрозом шкіри або гангреною кінцівок). Число тромбоцитів звичайно вертається до вихідних значень протягом 48 - 72 годин з моменту відміни Гепарину. Тромбоцит опенія може проявитися повторно при спробі чергового введення Гепарину. Через 5-27 днів з моменту застосування Гепарину може підвищитися рівень калію в крові. Гіперкаліємія має оборотний характер після припинення застосування Гепарину і здебільшого стосується пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Тому утаких пацієнтів під час застосування Гепарину рекомендується часто контролю ватирівень калію в крові. Тривале застосування Гепарину, звичайно в великих дозах, пов’язане з появою гіпоальдостеронізму, остеопорозу, пріапізму, тимчасовим випаданням волосся (частіше за все через 4-12 тижнів лікування). Крім того, відзначали безсимптомне і звичайно оборотне зростання активності печінкових ферментів (амінотрансфер аз), а також концентрацію вільних жирних кислот в сироватці і як наслідок - гіперліпідемії, що проявляється після відміниГепарину.
Не проводили тривалих досліджень на тваринах з метою оцінки потенційної канцерогенної дії
Гепарину, впливу його на плодючість і репродуктивну спроможність.
За науковими даними, не відзначализв’язку між застосуванням Гепарину під чає вагітності і його
тератогенною дією на плід.
Протипоказання. Не слід застосовуватиГепарин у пацієнтів з:
кровотечею;
геморагічним діатезом, за винятком синдрому внутрішньо судинної коагуляції;
тромбоцит опенією;
надчутливістю до Гепарину;
злоякісною артеріальною гіпертензією, при якій систолічний тиск перевищує 200 мм рт. ст.;
ерозивно-виразковим захворюванням шлунково-кишкового тракту;
прогресуючими захворюваннями печінки та нирок;
гострим геморагічним панкреатитом;
не застосовують пацієнтам, у яких неможливо відповідно часто вести моніторинг параметрів системи коагуляції крові; проведено хірургічні втручання на ЦНС та офтальмологічні операції, уразі вагітності.
5
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Гепарин, як і інші антикоагулянти (дикумарол, варфарин), хоча і меншою мірою, викликає подовження протромбі нового часу. У разі одночасного застосування таких препаратів для відповідної інтерпретації цього параметра, кров для дослідження протромбі нового часу слід брати принаймні через 5 годин з моменту останнього внутрішньо венного введення Гепарину.
Засоби, що гальмують функцію тромбоцитів, наприклад, нестеро’щні протизапальні засоби (ацетил саліцилова кислота, фенілбутазон, індометацин), декстран, дипіридамол, деякі цефалоспори-ни -латамоксеф, цефамандол, цефоперазон, можуть посилювати антитромботичну діюГепарину, створюючи більшу небезпеку появи геморагічних ускладнень. Антитромботичний ефект Гепарину посилює також ефект анти тромбіну Ш, що вводиться одночасно. У людей, що застосовують вищезазначене поєднання, слід зважати на необхідність зменшення дози Гепарину. Додаткове продовження часу коагуляції цільної крові може бути результатом одночасного застосуванняГепарину і апротиніну. Нітрогліцерин може істотно зменшувати ефективністьантитромботичної дії Гепарину. Якщо необхідно водночас застосовувати обидва препарати (наприклад, в тому випадку, якщо нітрогліцерин вводять внутрішньо венно), слід відповідно часто визначати значення каоліно-кефалі новогочасу, а в разі необхідності - збільшити дозу Гепарину. Глікозиди наперстянки, тетрацикліни, нікотин та антигістамінні засоби можуть також послаблюватиантитромботичну дію Гепарину. Гепарин може бути причиною зростання активності печінкових трансаміназ. Відомі випадки, коли застосування Гепарину в розчині глюкози, розчиненої в 0,9% розчині натрію хлориду або в воді, може бути причиною зниження активності Гепарину навіть до 40%-50%. Хімічні взаємодії: Гепарин утворює нерозчинні комплекси з пеніциліном, тетрацикліном, еритроміцином, гентаміцином, канаміцином, коліс тином, новобіоцином, ванкоміцином, хлордіазепоксидом, хлорпромазином, гідроксизином, прохлорпромазином, гідросукцинатом гідрокортизону, а також морфіном і його похідними. Ці препарати не можна додавати до ін фузійних розчинів, що містятьГепарин
Передозування. Основним симптомом передозування (отруєння) Гепарином є кровотеча. Лікування передозування.
У разі кровотеч малої інтенсивності необхідно зменшити дозу препарату або повністю відмінити його.
У разі більших кровотеч необхідно внутрішньо венно ввести 1% розчин протаміну сульфату, виходячи із розрахунку: 1мг протаміну сульфату нейтралізує приблизно 115 МО Гепарину, отриманого зсвинячих кишок. У випадках, загрозливих для життя, слід розглянути питання про переливання свіжої цільної крові або свіжої (замороженої) плазми.
Особливості застосування.
Вагітність: Гепарин належить до категорії препаратів, що з обережністю призначають під час вагітності.
6
Не проводили відповідних на тваринах досліджень, що оцінюють потенційну тератогенну або фетотоксичну дію. Гепарин, що застосовується у жінок під час вагітності, не проходить через плацентарний бар’єр. Незважаючи на це, його можна застосовувати під час вагітності тільки в тих випадках, коли це необхідно для життя матері.
Лактація
Гепарин не виділяється в молоко матері-годувальниці.
Вплив на спроможність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами.
Препарат не впливає на вищезазначені операції.
Спеціальні застереження.
Застереження щодо застосування
Гепарин не слід вводитивнутрішньом’язово.
Під час застосування препарату дозування слід встановлювати на підставі значень параметрів
системи коагуляції. Для того, щоб отримати відповідний терапевтичний ефект, необхідно в 1,5-3
рази подовжити частковийтромбопластиновий час (РТТ) і час повної коагуляції (WBСТ), а також
у 1,5-2,5 разу подовжитикаоліно-кефалі новий час (АРТТ) по відношенню до вихідних або
контрольних значень. Якщокаоліно-кефалі новий час подовжений більш ніж у 2,5 разу, збільшується
небезпека появи кровотечі.
Під час застосування Гепарину рекомендується контролю вати гематологічні показники, а
також вести моніторинг клінічного стану пацієнта, з точки зору геморагічних ускладнень.
Гепарин, як і інші антикоагулянти, слід дуже обережно застосовувати у людей із збільшеною
небезпекою кровотеч.
Це стосується пацієнтів з:
бактеріальним ендокардитом;
вродженими або набутими розладами коагуляції;
геморагічним діатезом;
виразковою хворобою шлунка абодванадцяти палої кишки, відзначеними в анамнезі;
активними виразковими абоангіопластичними захворюваннями травного тракту;
щойно перенесеною кровотечею з травного тракту;
геморагічною апоплексією;
після нещодавно перенесених неврологічних, кардіологічних або офтальмологічних операцій;
захворюваннями судин сітківки або судинної оболонки очей;
неконтрольованою артеріальною гіпертензією;
печінковою недостатністю;
діабетичною ретинопатією. А також пацієнтам:
що водночас приймають засоби, якічинять вплив на гемостаз;
що готуються для люмбальної пункції або спинномозкової анестезії;
жінки під час менструального циклу;
з наявністю органічних вад, зі схильністю до кровотеч;
що водночас приймають засоби, які гальмують функцію тромбоцитів;
літнього віку (частково, жінки);
з розладами гемостазу, відзначеними в анамнезі.
У пацієнтів з цукровим діабетом абоз нирковою недостатністю під час застосування Гепарину
рекомендується часто контролю ватирівень калію в крові, зважаючи на збільшену небезпеку появи
гіперкаліємії. Бо під час застосування Гепарину відзначали випадки тромбоцит опенії, що може бути
пов’язана з появою тромбоемболічнихрозладів, рекомендується регулярно контролю вати число
тромбоцитів під час застосування препарату. Якщо число тромбоцитів зменшиться нижче 100000 на
мкл або у разі появитромбоемболічних розладів, незважаючи на введення Гепарину, необхідно
припинити застосування препарату.
Умови та термін зберігання.Зберігати при кімнатній температурі (15-25°С) в місцях, недоступних для
дітей. Дотримуватися терміну придатності препарату. Після взяття першої дози з флакона його слід
зберігати в холодильнику не більше 3 днів. Захищати від світла Источник
Термін придатності - 4 роки.