ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КЛАЦИД
(KLACID)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: clarithromycin; 6-0-метил еритроміцин А;
основні фізико-хімічні властивості: таблетка жовтого кольору, форми овалоїда, вкрита плівковою оболонкою;
склад: 1таблетка містить кларитроміцину 250 мг;
допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль преже латинізований, кремнію діоксид, повідон, кислота стеаринова, магнію стеарат, тальк, хіноліновий жовтий (Е-104) алюмінієвий лак, гідроксипропілм етилцелюлоза, гідроксипропіл целюлоза, пропіленгліколь, сорбітану моноолеат, титану діоксид (Е-171), кислотасорбінова, ванілін.
Форма випуску.
Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група.
Антибіотик групи макролідів. Код АТС J01FA09.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик, похідне еритроміцину А. Його антибактеріальна дія зумовлена пригніченням синтезу білка чутливих бактерій за рахунок зв’язування його з 5OSрибосомальною субодиницею останніх. Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro відносно багатьох штамів мікро організмів, які часто є збудниками госпітальних інфекцій. При цьому мінімальна пригнічуюча концентрація (МПК) кларитроміцину вдвічі менша, ніж МПК еритроміцину.
In vitro кларитроміцин виявляє такий спектр мікро біологічної активності:
Грам позитивні мікро організми:Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, альфа-гемолітичні стрептококи (група viridans), Streptococcus pneumoniae, Streptococcusagalactiae, Listeria monocytogenes, Streptococci (група C,F,G).
Грам негативні мікро організми:Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis,Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila, Bordetella pertussis,Helicobacter pylori, Pasteurella multocida.
Інші мікро організми: Mycoplasmapneumoniae, Chlamydia pneumoniae, Сampylobacter jejuni, Borreliaburgdorferi, Treponema pallidum.
Мікобактерії: Mycobacteriumavium, Mycobacterium avium complex: Mycobacterium avium + Mycobacteriumintracellulare, Mycobacterium leprae, Mycobacterium kensasii, Mycobacterium chelonae,Mycobacterium fortuitum.
Анаеробні мікро організми: чутливі до макролідів Bacteroides fragilis, Bacteroides melaninogenicus,Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionbacterium acnes.
Клацид виявляє бактерицидну дію відносно деяких штамів таких мікро організмів: H. Influenzae, Streptococcuspneumoniae, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Moraxella(Branhamella,) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Helicobacter pylori,Campylobacter species.
Активність відносно Helicobacterpylori більша при нейтральних значеннях рН, ніж при кислих.
Більшість штамів staphylococcістійких до дії метициліну і оксициліну стійкі до дії кларитроміцину.
Фармакокінетика. Кларитроміциншвидко і добре всмоктується із травного тракту. Мікро біологічно активний 14(R)-гідроксикларитроміцин утворюється при першому проходженні через печінку. Їжа істотно не впливає на біологічну доступність препарату. Величина абсолютноїбіодоступності становить приблизно 50 %. Хоча фармакокінетика кларитроміцинунелінійна, стабільні концентрації встановлюються протягом 2 послідовних днів прийому.
Після 2-3-денного прийому 250 мгкларитроміцину двічі на день у плазмі крові встановлювалися стабільні концентрації. В середньому вони становили 1 мкг/мл для кларитроміцину і 0.6мкг/мл - для 14-гідроксикларитроміцину. Період напів виведення длякларитроміцину і метаболіту дорівнював 3-4 год і 5-6 год, відповідно.
Фармакокінетичні параметри після прийому п’ятої і сьомої дози (500) мг кларитроміцину становили: Смакскларитроміцину 2.7 – 2.9 мкг/мл, Смакс 14-гідроксикларитроміцину 0.88 – 0.83 мкг/мл, ТЅ кларитроміцину 4.5-4.8 год., ТЅ14-гідроксикларитроміцину 6.9 – 8.7 год.
Концентрації кларитроміцину втканинах організму у кілька разів вище, ніж в сироватці крові, крім ЦНС. Утонзилярній і легеневій тканинах спостерігаються більш підвищені концентраціїкларитроміцину, ніж в інших тканинах.
Кларитроміцин при застосуванні в терапевтичних дозах зв’язується з білками плазми приблизно на 80%. При пероральному застосуванні дорослими разових доз кларитроміцину 250 мг або 1200мг із сечею виділяється 37.9 % і 46.0 % , з фекаліями виділяється 40.2 % і 29.1% відповідно.
Стабільні концентраціїкларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки та у здорових суб’єктівне відрізняються, крім більш низьких концентрацій 14-ОН-кларитроміцину при печінковій дисфункції.
У пацієнтів з порушеною функцією нирок, що отримували 500 мг дози, значення фармакокінетичних параметрів зростають відповідно із ступенем тяжкості ниркової недостатності.
Вік пацієнтів не впливає нафармакокінетичні параметри кларитроміцину.
У ВІЛ-інфікованих дорослих при лікуванні інфекцій, спричинених Mycobacterium avium, кларитроміцином у дозах 1000 і 2000 мг/день (доза поділена на два прийоми) були більш високі концентрації кларитороміцину в плазмі і довший період напів виведення.
При одночасному застосуваннікларитроміцину 500 мг тричі на день і омепразолу 40 мг один раз на день періоднапів виведення омепразолу подовжувався на 34 %, величина AUC0-24збільшилася на 89 %, ніж при окремому застосуванні омепразолу. Величиникларитроміцину Смакс, Смін та С0-8 зросли на 10 %, 27 % і 15% відповідно, у порівнянні із застосуванням кларитроміцину з плацебо.
При стабільному стані концентрації кларитроміцину в слизовій шлунка через 6 год після дозування були приблизно в 25 разів вище при одночасному застосуванні кларитроміцину таомепразолу, ніж при застосуванні кларитроміцину. Концентрації кларитроміцину вслизовій шлунка через 6 год після дозування були приблизно в 2 раза вище при одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу, ніж при застосуваннікларитроміцину з плацебо.
Показання для застосування.
Інфекції, спричинені чутливими до Клациду мікро організмами:
інфекції верхніх дихальних шляхів (фарингіт, синусит, тонзиліт);
інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія поза лікарняна, госпітальна);
інфекції шкіри та м’яких тканин (фолікуліт, целюліт, бешихове запалення, стрептодермія, стафілодермія);
поширені або локалізованімікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacteriumintracellulare; локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae,Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium kensasii;
поширені інфекції, спричинені комплексом Mycobacterium avium у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з кількістю CD4лімфоцитів, що менше або дорівнює 100/мм3;
одонтогенні інфекції.
Клацид з одночасним застосуванням препаратів для пригнічення кислотності шлункового соку показаний для ерадикації H.pylori при лікуванні дуоденальної виразки.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована схема дозуванняКлациду для дорослих – по 1 таблетці (250 мг), двічі на день. При тяжких інфекціях дозування препарату може бути збільшене до 500 мг, двічі на день. Тривалість лікування, як правило, становить від 5 до 14 днів, за виняткомне госпітальної пневмонії і синуситу, що потребують лікування протягом 6-14днів.
Дозування для пацієнтів з ураженнями нирок і печінки. Дозування для пацієнтів з ураженнями нирок іпечінки визначає лікар, відповідно до ступеня недостатності.
При лікуванні мікобактеріальних інфекцій рекомендована доза для дорослих становить 500 мг, двічі на день.
Лікування поширенихмікобактеріальних інфекцій хворих на СНІД потрібно продовжувати до покращання клінічного і мікро біологічного стану. Кларитроміцин необхідно застосовувати разом з іншими антимікробними препаратами.
Лікування не туберкульознихмікобактеріальних інфекцій необхідно подовжувати за рішенням лікаря.
Рекомендована доза для профілактики мікобактеріальних інфекцій: 500 мг, двічі на день.
Для лікування одонтогеннихінфекцій рекомендована доза кларитроміцину - по 1 таблетці 250 мг, двічі надень, протягом 5 днів.
Для ерадикації H.pyloriпропонуються такі схеми лікування:
Схема лікування трьома препаратами: 500 мгкларитроміцину, двічі на день, одночасно з прийомом інгібітору протонної помпи (напр., ланзопразол, пантопразол, омепразол) у відповідній дозі та амоксициліну 1000 мг, двічі на день, протягом 10 днів.
Схема лікування двома препаратами: 500 мгкларитроміцину, тричі на день, одночасно з прийомом інгібітору протонної помпи (напр., пантопразол, омепразол) у відповідній дозі, протягом 14 днів, потім приймати інгібітор протонної помпи (омепразол, пантопразол) у відповідній дозі, протягом наступних 14 днів.
Побічна дія.
Клацид, як правило, добре переноситься. При пероральному застосуванні Клациду найбільш часто відмічали шлунково-кишкові розлади (нудота, диспепсія, біль у
животі, діарея). Як і при застосуванні інших антибіотиків, при застосуванні Клациду в поодиноких випадках відмічали підвищення рівнів печінкових ферментів, гепатоклітинний та/абохолестатичний гепатит з або без жовтяниці. Порушення функції печінки можуть бути тяжкими, але звичайно тимчасовими.
В поодиноких випадках відмічали зростання рівня креатині ну в сироватці крові, але зв’язок із застосуванням препарату встановлений не був.
При пероральному застосуванні препарату були випадки алергічних реакцій (кропив’янка, шкірні висипи, в поодиноких випадках анафілактичний шок і синдром Стівенса-Джонсона). Були повідомлення про тимчасові побічні ефекти з боку ЦНС: головний біль, запаморочення, відчуття тривоги, безсоння, тривожні сновидіння, дзвін у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психози та деперсоналізація; однак причинно-наслідковий зв’язок не встановлений. При застосуванні Клациду спостерігалися випадки тимчасової втрати слуху, що відновлювався після припинення лікування препаратом.
В окремих випадках повідомлялося про зміну сприйняття смаку. Повідомлялось про виникнення стоматиту, глоситу, грибкового ураження слизової рота та знебарвлення язика.
У поодиноких випадках відмічаласягіпоглікемія, особливо при одночасному лікуванні пероральними гіпоглікемічнимизасобами або інсуліном. У поодиноких випадках відмічалися лейкопенія і тромбоцит опенія.
Дуже рідко спостерігався псевдомембранознийколіт від слабкого ступеня тяжкості до стану, що загрожував життю.
Подібно до інших макроліднихантибіотиків при застосуванні кларитроміцину в поодиноких випадках повідомлялося про пролонгацію QT інтервалу, тахікардію і тріпотіння/мерехтіння шлуночків.
При лікуванні мікобактеріальних інфекцій ухворих на СНІД та інші захворювання імунної системи високими дозами Клацидупротягом довгого часу важко розрізнити побічні ефекти препарату від симптомівВІЛ або супутнього захворювання. При лікуванні дозою 1000 мг/денькларитроміцину найбільш часто відмічали нудоту, блювання, зміну сприйняття смаку, диспепсію, біль у животі, діарею, головний біль, порушення слуху, підвищення рівня печінкових ферментів, зменшення кількості лейкоцитів, тромбоцитів. Рідко відмічали випадки задишки, безсоння, сухість в роті.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до кларитроміцину абобудь-якого компонента препарату;
підвищена чутливість до препаратів макролідногоряду;
одночасне лікування похідними ріжків; цизапридом, пімозидом, терфенадином, астемізолом та іншими макролідами.
Передозування.
При пероральному застосуванні великих дозКлациду можливі шлунково-кишкові розлади.
Терапевтичні заходи при передозуванні спрямовані на видалення речовини з організму за допомогою промивання шлунка зондом та проведення загальних підтримуючих заходів.
В одному випадку передозування при прийомі 8г кларитроміцину відмічалися зміна ментального статусу, параноїдальнаповедінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.
Малоймовірно, що гемодіаліз абоперитоніальний діаліз значуще вплинуть на рівень кларитроміцину в сироватці крові, тому ці процедури не рекомендуються.
Особливості застосування.
Оскільки кларитроміцин виділяється в основному через печінку, необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з порушеною функцією печінки. Також необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю від помірного до тяжкого ступеня тяжкості. Немає необхідності в коректуванні дозидля пацієнтів з печінковою недостатністю від помірного до тяжкого ступеня тяжкості, але з нормальним функціонуванням нирок.
Вагітність і годування груддю. Безпека застосування Клациду під час вагітності та годування груддю не вивчалася. Деякі дослідження на тваринах показали ембріотоксичний вплив на плід, але тільки при застосуванні доз, які є токсичними для матері. Під час вагітності призначають тільки після ретельної оцінки співвідношення користі і ризику, особливо вперший триместр вагітності. Кларитроміцин виявляється у грудному молоці.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не встановлений.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Як і при призначенні інших антибіотиківмакролідного ряду пацієнтам, які одночасно приймають препарати, щометаболізуються системою цитохрому Р 450 (CYP3A: алпрозолам, астемізол, карбамазепін, цилотазол, цизаприд, метил преднізолон, омепразол, пімозид, хінідин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, вінбластин, варфарин, алкалоїди ріжків, тріазолам, мідазолам, дизопірамід, лов астатин, рифабутин, циклоспорин; інші ізоферменти системи Р 450: фенітоїн, теофілін, вальпроат), застосування Клациду може спричинити підвищення рівня цих препаратів у сироватці крові. При одночасному прийомі Клациду та інгібіторів ГМГ-КоАредуктази, наприклад лов астатину або симвастатину, дуже рідко спостерігавсярабдоміоліз.
Одночасне застосування Клациду зцизапридом, пімозидом може призвести до подовження QT-інтервалу та серцевої аритмії.
Метаболізм терфенадину, астемізолу змінюється при одночасному застосуванні його з Клацидом, що іноді призводило до серцевої аритмії.
Клацид при одночасному застосуванні з теофіліном або карбамазепіном може спричиняти підвищення їхрівнів у сироватці крові та посилення їх токсичності.
При одночасному застосуванніКлациду з хінідином або дизопірамідом спостерігалися випадки мерехтіння /тріпотіння шлуночків. Необхідний контроль рівня цих препаратів у крові під час лікування Клацидом.
Застосування Клациду пацієнтами, які приймають дигоксин або варфарин, може призвести до посилення їх дії зарахунок зменшення рівня екскреції. Тому хворим, які приймають варфарин, необхідно контролю вати величину протромбі нового часу. Також необхідно контролю вати рівень дигоксину в сироватці крові.
Необхідно враховувати можливість перехресної стійкості між кларитроміцином і іншими препаратами макролідногоряду та лінкоміцином і кліндаміцином.
Ритонавір збільшує величину AUC(площа обмежена кривою) кларитроміцину при їх одночасному застосуванні. Немає необхідності в зміні дози Клациду для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Ухворих з порушенням функції нирок з кліренсом креатині ну 30-60 мл/хв дозаКлациду повинна бути зменшена на 50%, а при величині кліренсу креатині ну менше 30 мл/хв – на 75%. Дозу Клациду > 1г/день не можна призначати одночасно зритонавіром.
Одночасне застосування таблетокКлациду та зидовудину ВІЛ-інфікованими пацієнтами може спричинити зниження постійних рівнів зидовудину в крові. Але така взаємодія не спостерігалася уВІЛ-інфікованих дітей при одночасному застосуванні Клациду, суспензії, іззидовудином або дидеоксинозином.
Умови та термін зберігання.
Зберігати в сухому, темному, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 0С. Источник
Термін зберігання – 5 років.