ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Трипсин кристалічний
(Trypsin crystalline)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована пориста маса або порошок білого або білого зтрохи жовтуватим відтінком кольору, беззапаху. Легкорозчинний у воді, ізотонічному розчині натрію хлориду та 2 % розчині новокаїну;
склад: 1 ампула містить трипсину – 0,01 г.
Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину дляін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протеолітичні ферменти. Трипсин.
Код АТС D03B A01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Трипсин є білком з відносною молекулярною масою 21 000. Для застосування у медичній практиці трипсин одержують з підшлункової залози великої рогатої худоби. Фермент активний при рН 5,0 – 8,0 з оптимумом активності при рН 7,0. Трипсин здатний розщеплювати змертвілі ділянки тканин, фіброзні утворення, в’язкі секрети та ексудати. Стосовно здорових тканин фермент не активний і безпечний у зв’язку з наявністю в них інгібіторів трипсину. Має виражену здатність розщеплювати пептидні зв’язки у молекулі білка, а також високо- інизь комолекулярні продукти розпаду білка, особливо зв’язки, утворені залишками ароматичних амін окислот (аргінін, лізин). Цим механізмом зумовлені його протизапальний та проти набряковий ефекти, оскільки фактори запалення являють собою складні білки або високомолекулярні пептиди (брадикінін, серотонін, некротичні продукти та ін.), які трипсин розкладає до більш простих і менш небезпечних сполук.
Фармакокінетика. Не вивчалась.
Показання для застосування. Гострі тромбофлебіти, загострення хронічного тромбофлебіту, гострі і хронічні одонтогенні остеомієліти та гайморити, запально-дистрофічні форми пародонтозу; гострі ірити та іридоцикліти; крововиливи у камеру ока та набряки навколо очних тканин після травм та операцій, захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються накопиченням секретів і ексудатів (деструктивні форми туберкульозу легенів і шийних лімфатичних вузлів, неспецифічні пневмонії, після операційні ателектази, емпіемаплеври).
Спосіб застосування та дози. Трипсин застосовується внутрішньом’язово, інтраплеврально, у вигляді інгаляцій. Для внутрішньом’язових ін’єкцій трипсин вводиться дорослим по 5,0 мг у 1,0 – 2,0 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду або у 0,5% - 2,0% розчині новокаїну 1 – 2 рази на добу, дітямвід 2,5 мг до 5,0 мг на добу залежно від віку. Курс лікування 10 – 20 ін’єкцій. Інтраплеврально вводять по 10,0 – 20,0 мг трипсину в 20,0 – 50,0 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду 1 раз на добу. Інгаляції проводять 5,0 –10,0 мг трипсину у 2,0 – 3,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять через бронхоскоп або ендотрахеальний зонд. Загальна кількість препарату, що вводиться, залежить від клінічного перебігу захворювання та ефективності проведеної терапії.
Побічна дія. Можливі підвищення температури, тахікардія, незначна хворобливість і гіпе-ремія у місці ін’єкції, алергічні реакції. Введення вдихальні шляхи іноді спричиняє подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та охриплість голосу.
Протипоказання. Декомпенсована серцева недостатність II – IIIстадії, емфізема легенів з дихальною недостатністю III стадії, декомпенсованіформи туберкульозу легенів (форми туберкульозу ускладнені амілоїдозом, кахексією та кровотечею), гостра дистрофія печінки, цироз печінки, інфекційні гепатит, панкреатит, підвищена кровоточивість.
Передозування. Не вивчалося.
Особливості застосування. Не слід вводити препарат в осередок запалення, атакож наносити (як і інші протеолітичні ферменти) на поверхні злоякісних пухлин. Забороняється вводити препарат внутрішньо венно! Внутрішньом’язоворозчин вводять глибоко у верхній зовнішній квадрат сідничного м’яза. Дані клінічних випробувань щодо застосування препарату під час вагітності та лактації відсутні.
Взаємодія зіншими лікарськими засобами. Невиявлена.
Умови та термін зберігання. У недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 10 0С. Источник
Термін придатності 2 роки.