ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МОЕКС®
(MOEX® )
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: моексиприл;
основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки рожевого кольору, вкриті оболонкою, з білим ядром, випуклі з обох боків, з борозенкою з одного боку; діаметр 8 мм;
склад: 1 таблетка містить 7,5 мг або 15 мг моексиприлугідро хлориду;
допоміжні речовини: лактоза, кросповідон, оксид магнію легкий, желатин, стеарат магнію, метилгідроксипропил целюлоза, макрогол 6000, окис заліза, діоксид титану.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою по 7,5 мг, 15 мг.
Фармакологічна група. Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту.
Фармакологічні властивості. У тварин, як і у людей важливу біохімічну основу для гомеостазу кров’яного тиску забезпечують взаємодії міжренін-ангіотензин-альдостероновою каллікреїн-кініновою системами. При гіпертензії може відбуватися дисфункція нормального механізму зворотного зв’язкув ангіотензин-реніновій системі (АРС), призводячи до стану гіпертензії, що сампідримується. Для переривання цього стану і, таким чином, для зниження кров’яного тиску, були розроблені інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Моекс, що є потужним інгібітором АПФ, пригнічує утворення ангіотензинуII, активного чинника АРС, і таким чином блокує його судинозвужувальну дію таефект утримання кальцію з наступним зниженням кров’яного тиску.
Оскільки АПФ є ідентичним кініназі II, - ферменту, що зумовлює деградацію потужного судинорозширювача брадикініна, - пригніченняАПФ призводить до додаткового зниження системного кров’яного тиску, без участіреніна. Антигіпертензивна дія інгібіторів АПФ супроводжується зменшенням периферичного судинного опору що призводить до покращення функції серця таякості життя у пациєнтів, хворих на серцеву недостатність. Як виникає знедавніх досліджень, інгібітори АПФ поліпшують анормальну проліферацію клітинта клітинний метаболізм в серцево-судинній тканині у суб’єктів з суворою гіпертензією.
Фармакокінетика. Первинний чинник моексиприл швидко абсорбується і внаслідок деестерифікації перетворюється на активний метаболіт моексиприлат. Фармакокінетичні параметри для моексиприлу та моексиприлату були подібні післяяк одноразового, так і багаторазового прийому моексиприлу і залежать від дози.
Моексиприл і моексиприлат помірно зв’язані з протеїнами плазми, головним чином, з альбуміном. Таким чином, малоймовірно, що препарати, що уводяться паралельно, будуть конкурувати за зв’язання моексиприлуі моексиприлату у будь-який спосіб, що мав би клінічне значення. Метаболітимоексиприлу присутні у вигляді дікетопіперазин ових дериватів моексиприлу тамоексиприлату. Моексиприл і моексиприлат виводяться з сечею, моексиприлатвиводиться з фекаліями.
Фармакокінетичний профіль моексиприлу імоексиприлату дозволяють ті ж рекомендації щодо доз у паціентів з порушенням функції нирок, від легкого до середнього ступіню (кліренс креатініну > 40мл/мин) як і у пацієнтів з нормальною функцією нирок. При важкому ступінюпорушення функції нирок можна рекомендувати зниження дози. У пацієнтів зцирозом печінки фармакокінетика моексиприлу і моексиприлату була значно зміненау порівнянні з нормальними суб’єктами, але відносно загальної біодоступностімоексиприлату і накопичення препарату корекція дози як уверх, так і униз невизнана необхідною. На ступінь абсорбції моексиприлу впливає прийом їжі із зменшенням піку плазматичного вмісту Смакс і AUC, але без впливу наінгібіцію АПФ. Не було явних фармакокінетичних взаємодій из HCTZ, дігоксином, ціметідіном, варфаріном або ніфедіпіном.
Показання для застосування. Лікування есенціальної гіпертонії (як початкова моно терапія, так і в комбінації з с іншими класами антигіпертензивнихпрепаратів).
Спосіб застосування та дози.
Початкова терапія:
У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, що не приймають діуретики, рекомендується початкова доза 7,5 мгодин раз на день. Доза має бути пристосована відповідно до реакції з бокукров’яного тиску. Підтримуюча доза складає 7,5 – 15 мг моексиприлу на день, уведеного в єдиній дозі. Декмоу з пацієнтів можна призначити подальше підвищення дози до 30 мг на день.
Якщо за допомогою моно терапії моексиприлом досягнути контролю артеріального тиску не вдається, можна призначити невелику дозудіуретика (в цьому випадку дозу Моексу можна знизити).
Терапія на тлі прийому діуретиків:
У пацієнтів з гіпертонією, що приймають діуретики, після першої дози Моексу може розвитися симптоматична гіпотонія. Для зменшення ризику гіпотонії, діуретики слід відмінити, якщо це можливо, за 2 – 3 дні перед прийомом Моексу. Дозу Моексу слід підібрати відповідно до реакції з бокукров’яного тиску. Якщо за допомогою Моексу досягнути контролю артеріального тиску не вдається, можна відновити терапію діуретиками, як зазначено вище.
У випадку, коли діуретик не можна відмінити, слід призначити початкову дозу 3,75 мг та спостерігати за пацієнтом протягом декількох годин.
Пацієнти з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатині ну > 40 мл/мін), літні пацієнти та пацієнти з цирозом печінки:
Беручи до уваги результати досліджень Моексу, будь-яка адаптація дозине є необхідною. Проте в каждому індивідуальному випадку лікар має вирішити питання про можливе зменшення дози, наприклад, до 3,75 мгмоексиприлу.
Пациєнти з важким порушенням функції нирок (кліренс креатині ну < 40 мл/мін)
Таким пацієнтам рекомендована початкова доза 3,75 мгмоексиприлу.
Побічна дія. Найчастіше (більш 1% пацієнтів в контрольованих дослідженнях) спостерігаються небажані ефекти, що не мають чіткого зв’язку з дозами Моексу –головний біль, кашель, запаморочення і втома.
Інші побічні ефекти, що можливо або ймовірнопов’язані з терапією Моексом, частота яких за даними контрольованих або неконтрольованих клінічних досліджень не перевищує 1%, є наступні:
Серцево-судинна система:
Симптоматична гіпотензія, ортостатична гіпотензіяабо зомління спостерігались в < 1% пацієнтів. Також в окремих випадках спостерігались побічні ефекти внаслідок вираженого зниженяя кров’яного тискупри застосуванні інгібіторів АПФ: приплив крові, тахікардія, серцебиття, порушення ритму, боль в грудях, стенокардія/інфаркт міокарду, цереброваскулярні порушення.
Нирки:
Ниркова недостатність може виникнути або посилитись. Хоча при застосуванні Моексу не помічено жодного випадку гострої ниркової недостатності, цей небажаний ефект був описаний для іншіх інгібіторів АПФ.
Дихальна система:
У значної кількості хворих спостерігався кашель. Рідко – задишка, синусит, риніт, глосіт, бронхіт та бронхоспахм. При прийомі інших інгібіторів АПФ, таких як каптоприл, у окремих випадках описанийеозінофільний пневмоніт. У поодиноких випадках – ангіо невротичний набряк верхніх дихальних шляхів, що призводив до обструкції дихальних шляхів. Рідко пацієнти можуть відчувати сухість в роті.
Шлунково-кишкова система
Рідко – тошнота, болі у шлунку, диспепсія, блювання, пронос, запор, втрата апетиту. У зв’язку з застосуванням інших інгібіторів АПФописані холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, гепатіт, панкреатітта непрохідність.
Шкіра, судини
Інколи можуть виникати алергічні реакції шкіри, такіяк екзантема; рідко – висип, свербіж або судинний набряк на губах, обличчіта/або кінцівках.
В поодиноких випадках описані важкі реакції з бокушкіри, такі як мультиформна еритема.
Шкіряні порушення можуть супроводжуватисьпропасницею, міальгією і артральгією, васкулітом, еозинофілією та/або підвищеними титрами антинуклеарних антитіл.
Про випадки важких побічних реакцій з боку шкіри маєбути негайно попереджений лікар та, при необхідності, терапія Моексом має бути припинена.
При терапії інгібіторами АПФ описані випадкипсориазоподібних проявів на шкірі, фото чутливості, пухирчатки, алопеції, оніхолізису, а також посилення вазоспазму при синдромі Рейно.
Нервова система
Подеколи головний біль та утомлюваність; рідко –сонливість, депресія, порушення сну, імпотенція, почуття поколювання, оніміння та парестезія, порушення рівноваги, сплутанісь свідомості, шум у вухах, затуманення зору, порушення або тимчасова втрата почуття смаку.
Клінічні лабораторні показники
Подеколи можуть спостерігатися зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, або числа білих кров’яних тілець або тромбоцитів. Врідких випадках, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок або колагеновими захворюваннями, або при паралельному прийомі алопуринолу, прокаїнаміду або препаратів, пригнічуючих захисні реакції організму, можуть розвиватися анемія, тромбоцит опенія, нейтропенія, еозинофілі я та, в окремих випадках, навіть агранулоцит оз або панцитопенія.
Хоча в процесі терапії інгібіторами АПФ мали місце окремі випадки гемолізу або гемолітичної анемії, в тому числі у хворих з уродженим дефіцитом G-6-PDH, чіткого причинного взаємозв’язку не було встановлено.
Креатинін і азот сечовини крові
Як у випадку з іншими інгиібторами АПФ, приблизно в 1% пацієнтів з есенціальною гіпертензією при прийомі Моексу спостерігалисьмінімальні підвищення азоту сечовини крові або креатініну сироватки, що зникали після відміни препарату. Такі зміни мали місце головним чином у пацієнтів, що приймали паралельно діуретики або у пацієнтів з декомпенсованою нирковою недостатністю.
Калій
Оскільки моексиприл знижує секрецію альдостерона, може відбуватись підвищення калію в сироватці и зниження сироваткової концентрації натрію. Тому необхідно обережно призначати калій-зберігаючідіуретики, а також калієві харчові додатки, а у пацієнтів слід час від часу перевіряти вміст калію в сироватці. У незначного числа хворих віявлялисьзниження гемоглобіну, гематокриту, тромбоцитів та лейкоцитів, а в окремих випадках агранулоцит оз або панцитопенія, а такох підвищення печінкових езимів і сироватковий білірубін. У пацієнтів з уродженою недостатністю G-6-PDHповідомлялось про окремі випадки гемолітичної анемії.
Протипоказання. Підвищена чутливість до одного чи декількох інгредієнтів препарату; ангіо невротичний набряк в анамнезі, пов’язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ; спадковий (ідіопатичний) ангіо невротичний набряк; період вагітності і лактації. В зв’язку з відсутністю терапевтичного досвідуМоекс не слід застосовувати у пацієнтів з первинним захворюванням печінки або порушеннями функції печінки, у пацієнтів що знаходяться на діалізі, у дітей.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Не рекомендується супутній прийом калій-зберігаючихдіуретиків (як спіронолактон, тріамтерен, амілорин) або калієвих додатків, томуще це може призвести до значного підвищення сироваткового калію.
З обережністю застосовувати разом з:
Діуретиками:
Пацієнти, що приймають діуретики, особливо хворі з виснаженням об’єму і солів, можуть зазнавати надмірного зниження кров’яноготиску на початку терапії Моексом. Вірогідність гіпотензивної дії може бути зменшена шляхом відміни діуретика, шляхом підвищення споживання солі перед терапією, або починаючи терапію з малих доз Моекса. В подальшому збільшувати дозу слід з обережністю.
Антигіпертензивні препарати:
Підвищення гіпотензивного ефекту Моекса.
Літій:
Одночасний прийом Моекса та літію може призводити дозниженя екскреції літію. Слід регулярно перевіряти сироваткову концентрацію літію.
Анестетики:
Моекс міже посилювати ефект деяких анестетик ів.
Наркотики/антипсихотичні засоби:
Може спостерігатись ортостатична гіпотензія.
Аллопурінол, цитостатичні або іммуносупресивні препарати, системні кортикостероїди або прокаїнамід:
Супутнє введення Моексу може вести до підвищеного ризику лейкопенії.
Антациди:
Може знижуватись біоеквівалентність інгібіторів АПФ.
Симпатоміметики:
Може зменшуватись антигіпертензивний ефект Моексу; пацієнтів слід ретельно спостерігати, щоб підтвердити, що бажаний ефект досягнутий.
Брати до уваги:
Не стероїдні протизапальні засоби:
Антигіпертензивний ефект Моексу може зменшуватись.
Поварена сіль послаблює антигіпертензивний ефект Моекса.
Алкоголь посилює гіпотензивний ефект.
Антидіабетичні препарати (інсулін або деривати сульфонілсечовини): надмірне зниження вмісту цукру в крові.
Передозування. Досі немає повідомлень про випадки передозування.
Симптоми та терапія: симптомами передозування можуть бути виражена гіпотензія, шок, ступор, брадикардія, порушення електролитів таниркова недостатність. Після проковтування надмірної дози пацієнтів слід ретельно спостерігати, краще за все в палаті інтенсивної терапії, с регулярною перевіркою сироваткових електролитів та креатині ну. Терапевтичні заходи залежать від природи та важкості симптомів. Безпосередньо після надмірного прийому, протягом 30 хвилин, рекомендуються запобіжні заходи такі як промивання шлунку, введення абсорбентів та сульфату натрію. Якщо розивається гіпотензія, пацієнту слід одразу вводити сіль та збільшувати об’єм крові. Рекомендовано розглянути питання про зстосування ангіотензину II. Брадикардію або посиленнявагусних реакций слід лікувати введенням атропіну. Слід оцінити можливість застосування видія ритму.
Особливості застосування. Моекс® не слід застосовувати після закінчення терміну придатності.
На початку терапії Моексом може відбуватися різке зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з дефіцитом солі і/або зневодненні (наприклад, у хворих, що знаходяться на діалізі, на тлі блювання/діареї, терапії діуретиками), з серцевою недостатністю, важкоюесенціальною або нирковою гіпертонією. Перед початком терапії слід, при можливості, провести корекцію об’єму крові та вмісту солей або знизити дози препаратів, що збільшують екскрецію сечі (діуретиків) або, якщо це можливо, відмінити прийом. Таким хворим слід призначати початкові дози 3,75 мг (пів таблетки) вранці.
Після прийому першої дози, а також в разі підвищення дози Моекса і/або діуретиків, за такими пацієнтами слід стежити протягом щонайменше 2 годин для запобігання неконтрольованого різкого падіння артеріального тиску. Якщо розвивається гіпотензія, хворому треба придати позицію супінації і, якщо це необхідне, увести внутрішньо венно фізіологічний розчин. Звичайно, після відновлення кров’яного тиску і об’єму, прийом Моексаможна продовжити.
Лікування пацієнтів з важкою формою гіпертонії (злоякісна гіпертонія) підбір терапевтичної дози слід здійснювати в стаціонарі.
Оскільки з віком пацієнтів реакція на Моекс може посилюватись, літнім хворим слід призначати низькі початкові дози та оцінити функцію нирок.
Моекс призначають з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідних шляхів лівого шлуночку і мі тральним стенозом.
Пацієнтам з колаген-васкулярним захворюванням, іособливо якщо воно супроводжується зниженням функції нирок, при супутномуприйомі Моекса слід провадити моніторинг числа білих кров’яних тілець. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому місці при температурі невище 25º С. Термін придатності 5 років.