ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ГІДРОХЛОРТІАЗИД
(HYDROCHLOROTHIASIDUM)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Hydrochlorothiazide;
6-хлор-7-сульфамоїл-3,4-дигідро-2Н-1,2,4-бензотіадіазин-1,1-діоксид;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею. На поверхні таблеток допускається мармуровість і вкраплення сірого кольору;
склад: одна таблетка містить гідрохлортіазиду 25 мг
допоміжні речовини: лактоза моногідрат, повідон, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Тіазидні діуретики. Гідрохлоротіазид. АТС С 03А А 03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Гідрохлортіазид –діуретичний і салуретичний засіб. Блокує реабсорбцію іонів натрію, хлору і води в дистальних канальцях нефрону. Збільшує виведення іонів калію, магнію, бікарбонату; зменшує виведення кальцію із сечею в результаті прямої дії на дистальні канальці, що може запобігати утворенню кальцієвих ниркових конкрементів.
Препарат сприяє зниженню підвищеного артеріального тиску, викликає зменшення поліурії ухворих з нецукровим діабетом (механізм дії остаточно нез’ясований). У ряді випадків препарат знижує внутрішньо очний тиск при глаукомі.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо 60-80 % гідрохлортіазиду швидко всмоктується з травного тракту. Діуретичний ефект настає через 2 години, досягає максимуму через 4 години і продовжується до 12 годин.
Приблизно 95 % гідрохлортіазиду виводиться в незмінному стані майже повністю через нирки. Період напів виведення становить 5,6-14,8 години. Незначна кількість препарату виводиться з жовчю.
Гідрохлортіазидпроникає через плацентарний бар’єр, потрапляє в материнське молоко.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія; набряки при застійній серцевій недостатності, цирозі печінки з асцитом; лікування кортикостероїдами і естрогенами; деяких порушеннях функції нирок (включаючи нефротичний синдром, гострий гломерулонефрит, хронічну ниркову недостатність); центральний інефрогенний нецукровий діабет, глаукома (субкомпенсовані форми).
Гідрохлортіазид застосовують також для профілактики утворення кальцієвих ниркових конкрементів, при ідіопатичній гіперкальціурії.
Спосіб застосування та дози. Гідрохлортіазид призначають внутрішньо під час чи після їжі. Дозу встановлюють індивідуально. Разова доза при прийомі препарату як діуретика від 0,025 г до 0,2 г. У легких випадках призначають по 0,025 г – 0,05 г (1-2 таблетки) на день, у більш важких випадках – по 0,1 г надень.
При тривалому лікуванні іноді призначають препарат по 2-3 рази на тиждень. Тривалість кожного курсу і загальна тривалість прийому залежить від характеру і важкості патологічного процесу, ефекту, сприйнятливості.
При гіпертонічній хворобі призначають по 0,025-0,05 г (1-2 таблетки) на день, якправило, разом з гіпотензивними препаратами.
При глаукомі приймають по 0,025 г на день.
Дітям призначають внутрішньо у добовій дозі 1-2 мг/кг маси тіла одноразово чи в два прийоми.
Для профілактики утворення конкрементів у нирках – по 50 мг двічі на добу.
При нецукровому діабеті на початку лікування добова доза становить 100 мг у 2-4прийоми, надалі можливе зниження дози.
Дозу коригують залежно від стану хворого.
Побічна дія. Гідрохлортіазид, як правило, добре переноситься. З побічних ефектів найчастіше зустрічаютьсягіпокаліємія, диспептичні явища, рідше – сплутаність свідомості, судоми, ослаблення процесів мислення, стомлюваність, дратівливість, спазми м’язів; сухість у роті, відчуття спраги чи нудота, блювання; неритмічне серцебиття, слабкий пульс. Рідко – агранулоцит оз, алергічні реакції, холецистит чи панкреатит, порушення функцій печінки (жовтушність склер чи шкіри), тромбоцит опенія (незвична кровоточивість, дьогтеподібні випорожнення, кров усечі чи калі, петехії на шкірі). Іноді – анорексія, зниження статевої функції, діарея, ортостатична гіпотензія, фото сенсибілізація.
Протипоказання. Анурія чи виражені порушення функції нирок, важкі форми подагри і цукрового діабету, порушення функції печінки, гіперкальціємія, системний червоний вовчак в анамнезі, панкреатит, підвищена чутливість доті азидних діуретиків чи інших сульфаніламідних препаратів, симпатектомія.
Вагітність (1 триместр), лактація.
Передозування. Можуть спостерігатися порушення водно-електролітногобаланса, нудота, загальна слабкість, запаморочення, загострення подагри. Увипадку передозування проводити симптоматичне лікування з моніторингом концентрації солей і функції нирок. При гіпокаліємії призначають аспаркам, калію хлорид; при гіперхлоремічному алкалозі вводять ізотонічний розчин натрію хлориду, для менших проявів подагри призначають алопуринол.
Особливості застосування. Лікування препаратом слід проводити під контролем лікаря.
Дози протягом доби необхідно розподіляти таким чином, щоб звести домінімуму незручності пов’язані з діуретичною дією препарату (за винятком нецукрового діабету).
Звичка приймати Гідрохлортіазид в один і той самий час допомагає дотримуватися рекомендованого режиму та схеми застосування.
Якщо Ви пропустили дозу, то необхідно прийняти її якнайшвидше. Не приймайте препарат, якщо вже майже настав час прийому наступної дози, тобто не подвоюйте дозу.
При застосуванні Гідрохлортіазиду як антигіпертензивного засобу важливо дотримуватися дієти, обмежити споживання натрію і/чи зменшити масу тіла.
Хворі з підвищеною чутливістю до сульфаніламідних препаратів, буметаніду, фуросеміду чи інгібіторів карбоангідрази можуть мати підвищену чутливість до Гідрохлортіазиду.
Хворі похилого віку можуть бути чутливіші до препарату, що вимагає корекції доз.
Необхідно бути обережним при підборі доз для хворих на подагру (узв’язку зі здатністю Гідрохлортіазиду підвищувати рівень сечової кислоти), атакож для хворих з важкими формами коронарного чи церебрального атеросклерозу.
При цукровому діабеті може виникнути гіперглікемія, особливо на фонігіпокаліємії.
При нирковій недостатності необхідно ретельно стежити за електролітним балансом і кліренсом креатині ну. Виражена втрата води та електролітів при тривалому лікуванні високими дозами Гідрохлортіазиду може загострити симптоматику ниркової недостатності.
Під час вагітності показання для застосування препарату повинні бути ретельно обгрунтовані.
Гідрохлортіазид не слід призначати при еклампсії, пре еклампсії чи набряках будь-якого генезу в період вагітності.
Через наявність у препарату фото сенсибілізуючих властивостей необхідно уникати надмірної інсоляції.
Хворий може не відчувати симптоми гіпертензії, тому важливо приймати препарат навіть при хорошому самопочутті.
Не рекомендують призначати препарат при порушеннях ліпідного обміну, гіперхолестеринемії, гіпертри гліцеридемії, гіпонатріємії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Гідрохлортіазид може знижувати нирковий кліренс амантадину, що призводить до підвищення концентрації останнього вплазмі крові і збільшення ймовірності токсичної дії амантадину.
При одночасному застосуванні Гідрохлортіазиду і аміодарону можливе підвищення ризику виникнення серцевих аритмій, пов’язаних з гіпокаліємією.
При одночасному застосуванні Гідрохлортіазиду та антикоагулянтів (похідні кумарину чи індандіону) можуть знижуватися антикоагулянт ні властивості останніх, а також може підвищуватися синтез факторів згортання крові, щовимагає корекції доз.
Препарат може підвищувати рівень глюкози в крові, що вимагає корекції доз інсуліну та пероральних протидіабетичних засобів.
Не стероїдні протизапальні засоби, особливо індометацин, можуть знижувати антигіпертензивний і діуретичний ефекти Гідрохлортіазиду, що вимагає ретельного нагляду за станом пацієнта.
Не стероїдні протизапальні засоби підвищують ризик розвитку ниркової недостатності при одночасному застосуванні з Гідрохлортіазидом.
Одночасне застосування Гідрохлортіазиду з високими дозами препаратів, що містять кальцій, може призвести до розвитку гіперкальціємії.
При одночасному застосуванні Гідрохлортіазиду і препаратів наперстянки збільшується ймовірність токсичної дії наперстянки, пов’язаної з гіпокаліємієюі гіпомагніємією.
При одночасному застосуванні Гідрохлортіазиду з дофаміном можливе підвищення діуретичної і натрійуретичної дії.
При одночасному застосуванні Гідрохлортіазиду і засобів, що викликаютьгіпокаліємію, виникає ризик розвитку важкої гіпокаліємії, що вимагає моніторингу концентрації калію в сироватці крові та діяльності серця, а також додаткового призначення препаратів калію.
При одночасному застосуванні Гідрохлортіазиду з антигіпертензивнимипрепаратами можливе підвищення гіпотензивного ефекту, що вимагає корекції доз.
Одночасне застосування Гідрохлортіазиду з препаратами літію не рекомендується у зв’язку з можливістю підвищення токсичної дії літію і небезпекою розвитку нефротичних ефектів. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 5 років.