ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕТОЗИД
(ETOSID)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: етопозид;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або жовтуватий розчин;
склад:
1 ампула об’ємом 5 мл містить етопозиду USP 100 мг;
допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, спирт бензиловий, полісорбат 80, спирт етиловий, макрогол.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. АТС L01СВ 01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.Етозид є напівсинтетичним дериватом подофілотоксину, який використовується для лікування деяких неопластичних захворювань. Механізм дії препарату пов’язаний з інгібуванням топоізомерази ІІ. Етопозид має цитотоксичну дію за рахунок пошкодження ДНК.
Основна дія препарату, очевидно, здійснюється в G2- фазі та S-фазі клітинного циклу. Спостерігаються дві різні реакції на препарат, що залежать від прийнятої пацієнтом дози. При великих концентраціях (10 мкг/мл і більше) спостерігається лізис клітин, що вступають у фазу мітозу. При малих концентраціях (0,3-10 мкг/мл) у клітинах сповільнюється перехід у профазу.
Препарат не впливає на мікротубулярнескладання макромолекулярних структур.
Основна дія Етозиду намікро молекулярному рівні, очевидно, полягає в уповільненні синтезу ДНК. Етозидтакож подавляє стримує нуклеотидів через плазматичну мембрану, що перешкоджає синтезу та відновленню ДНК.
Фармакокінетика. Після внутрішньо венного введення пікова концентрація препарату в плазмі становить 30 мкг/мл. Біодоступність препарату-середньому 50 %.
Препарат виявляється у плевральній рідині, вслині, тканинах печінки, селезінки, нирках, тканинах мозку. Етопозид проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри. Значення концентраціїетопозиду у спинномозковій рідині варіює від невизначених значень до 5 % від концентрації у плазмі крові. Дані про виділення препарату з грудним молоком відсутні. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 90 %.
Етопозид активно метаболізується в організмі. Виділення його при цьому відбуваєиться двохфазним способом. Удорослих з нормальною функцією нирок і печінки час напів виведення в середньому становить 0.6-2 години; період напів виведення в кінцевій фазі - 5,3-10,8години. У дітей з нормальною функцією нирок і печінки період напів виведенняетопозиду становить у середньому у початковій фазі 0,6-1,4 години, в кінцевій фазі – 3-5,8 години.
Загальний кліренс коливається у межах 19-28мл/хв/м2 у дорослих і 18-39 мл/хв/м2 за умов нормальної функції нирок і печінки. Етопозид виводиться із сечею у незміненому вигляді (29%) та у вигляді метаболітів (15 %) протягом 48-72 годин. 2-16 % препарату виводиться з калом.
Показання для застосування. Етозид показаний для лікування наступнихнеопластичних утворень:
дрібноклітинна карцинома легенів;
злоякісні лімфоми (в т. ч. лімфоми Ходжкіна);
гостра лейкемія;
пухлини яєчок;
рак сечового міхура;
злоякісні пухлини трофобластичного генезу.
Спосіб застосування та дози.
Режим дозування встановлюється індивідуально, в залежності від використаної схеми хіміотерапії.
Етозид для ін’єкцій. Звичайна доза Етозиду в комбінації з іншими схваленими до застосування хіміотерапевтичними препаратами становить 50- 100 мг/м²/на добу протягом 4-5 днів. Також часто використовується режим прийому через день: 100-125 мг/м²/ на добу на 1-й, 3-й і 5-й день. Курси хіміотерапії повторюються з 3-4-тижневим інтервалом, після відповідного подолання будь-якого виду токсичної дії препарату.
При доборі дози слід враховуватимієлосупресивну дію інших препаратів в комбінації, а також дію попередньої променевої та/або хіміотерапії.
Як і при прийомі інших потенційно токсичних речовин, необхідно дотримуватися обережності при приготуванні розчинів Етозиду. Рекомендується користуватися гумовими рукавичками. При попаданні Етозиду нашкіру і слизові оболонки слід негайно і ретельно промити уражені ділянки водоюз милом.
Приготування препарату для внутрішньо венного введення. Етозид для ін’єкцій розчиняється 5 % декстрозою для інфузій або 0,9 % хлоридом натрію для інфузій до одержання концентрації 0,2 або 0,4 мг/мл. Отриманий таким способом розчин з концентрацією 0,2 або 0,4 мг/мл може зберігатися, залишаючись стабільним, протягом 96 годин і відповідно 48 годинпри температурі 25 °С при нормальному флуоресцентному освітленні як у скляних, так і в пластмасових пляшках. Повідомлялося про виникнення гіпотензії у хворих після швидкого введення цього препарату. Тому розчин Етозиду рекомендується вводити протягом 30-60 хвилин. Вводити Етозид пацієнту шляхом швидкоївнутрішньо венної ін’єкції суворо забороняється.
Побічна дія.
Токсична дія на клітини кісткового мозку залежить від дози і лімітує дозу препарату, причому максимальні показники гранулоцитів мали місце з 7-го по 14-й день прийому цього препарату, а пікові величини показників тромбоцитів – з 9-го по 16-й день. Відновлення фукціїкісткового мозку звичайно завершувалося до 20-го дня від початку прийомуЕтозиду, і про яке-небудь акумулювання токсичної дії не повідомлялося.
Токсична дія на шлунково-кишковий тракт виявляється у 30-40 % пацієнтів звичайно у вигляді нудоти і блювання невеликої і помірної сили. Змушене скасування прийому Етозиду мало місце в 1 % хворих. Звичайно нудота і блювання можуть компенсуватися застосуванням стандартнихпроти блювотних засобів.
Оборотна гіпотензія після швидкого внутрішньо венного введення спостерігалася в 1-2 % пацієнтів. Вона пояснюється токсичною дією Етозиду на серце або змінами в ЕКГ. Тривалої гіпотензії не спостерігалося. Для запобігання зниженню артеріального тиску Етозидрекомендується вводити пацієнту внутрішньо венно повільними інфузіями тривалістю від 30 до 60 хвилин. У випадку виникнення гіпотензії вона звичайно купуєтьсяприпиненняь інфузії і прийомом великої кількості рідини або інших відповідних засобів підтримуючої терапії. При поновленні інфузії швидкість введення препарату слід знизити.
Реакції, подібні до анафілактичних, що характеризувалися ознобом, лихоманковим станом, тахікардією, бронхоспазмом, диспное і гіпотензією, виникали в 0,7-2 % хворих, які одержували Етозидвнутрішньо венно. Ці реакції звичайно легко долалися після припинення введення даного препарату і призначення ліків, що підвищують артеріальний тиск, кортикостероїд них, антигістамінних засобів, також препаратів, що збільшують об’єм крові. Повідомлялося про один летальний випадок у результатібронхоспазму. Є також дані про випадки гіпертензії і раптових припливів кровідо обличчя. Кров’яний тиск звичайно нормалізується після припинення інфузії.
У 66% пацієнтів спостерігалась оборотнаалопеція, іноді до повного випадання волосся.
Досить рідко повідомляється про деякі інші небажані реакції на лікування Етозидом: висипання на шкірі, лихоманка, пігментація, свербіж, біль у животі, запори, дисфагія, кортикальна сліпота, щоминає, і один випадок дерматиту, що знову виник після променевої терапії.
Протипоказання. Прийом Етозиду протипоказаний у таких випадках:
за наявності підвищеної чутливості доетопозиду або допоміжних речовин;
при вираженій мієлосупресії;
при порушеннях функції печінки;
при гострих інфекціях;
а також під час вагітності та годуванні груддю.
Безпека та ефективність лікування препаратом дітей не виявлена.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
При комбінованому лікуванні деяких ракових захворювань протипухлинна активність Етозиду і відповідних препаратів може взаємно підсилюватися (синергічний ефект). Вивчення ефектів у пацієнтів, що одержували Етозид і цисплатин при комбінованій хіміотерапії, показало, що така комбінація має синергічну дію при раку яєчок, дрібноклітинному іне дрібноклітинному раку легенів. Обмежені дані показують, що у хворих, якіраніше лікувалися цисплатином, може погіршуватися виведення Етозиду.
Передозування. Випадків передозування при застосуванні Етозиду доцього часу не зареєстровано. У разі появи небажаних токсичних явищ з боку зміни картини крові та шлунково-кишкового тракту показана симптоматична терапія. Специфічних антидотів при передозуванні Етозидом не існує.
Особливості застосування.
Призначаючи, Етозид для хіміотерапії, лікар повинен враховувати необхідність прийому препарату і користь від нього, зіставити ці фактори з ризиком побічних реакцій. Більшість побічних реакцій від прийому Етозиду оборотні за умови їх раннього виявлення. При виникненні ісильного побічного ефекту треба знизити дозу препарат або відмінити його прийомі, відповідно до клінічної картини, вжити коректувальних заходів. Продовжувати лікування Етозидом слід з обережністю, враховуючи можливість повторення токсичних явищ.
Під час курсу прийому Етозиду слід періодично аналізувати повну формулу крові. Її треба проводити до початку лікування Етозидом і через відповідні інтервали під час терапії, а також післяїї закінчення. Перед уведенням кожної дози цього препарату слід робити принаймні один аналіз крові.
Пацієнти, які одержують лікування Етозидом, потребують ретельного нагляду з метою виявлення перших ознак пригнічення функції кісткового мозку - як під час, так і після терапії Етозидом. Ступінь пригнічення функцій кісткового мозку прямо пропорційний одержаній дозі препарату. Тому на початку кожного курсу лікування і перед уведенням наступних доз Етозиду слід підраховувати кількість тромбоцитів, вміст гемоглобіну, кількість лейкоцитів і зміни цих показників. Якщо кількість тромбоцитів виявиться нижче 50 000/мм3 або величина абсолютного показниканейтрофілів виявиться нижче 500/мм3, необхідно припинити лікування доти, поки показники крові не прийдуть до норми.
Лікарям слід знати про можливе виникнення анафілактичної реакції, що виявляється в ознобі, лихоманці, тахікардії, бронхоспазмі, диспное та зниженні артеріального тиску. Лікування таких станів –симптоматичне. За рішенням лікаря інфузії Етозиду негайно відміняються, післячого хворому призначають препарати, що підвищують кров’яний тиск, тобтокортикостероїд ні, антигістамінні засоби або такі, що збільшують об’єм крові.
При парентеральному застосуванні Етозидтреба вводити тільки шляхом повільної внутрішньо венної інфузії (звичайно протягом 30-60 хвилин), оскільки повідомлялося, що при швидкомувнутрішньо венному введенні побічним ефектом було зниження кров’яного тиску.
Дослідження Етозиду на канцерогенність на лабораторних тваринах не проводилися. Вивчивши механізм дії Етозиду, можна вважати, що препарат здійснює канцерогенну дію на людину.
Мутагенний та генотоксичний потенціалЕтозиду вдалося встановити на клітинах молочної залози.
При лікуванні Етозидом вагітних можливе ушкодження плоду. Доведена тератогенність Етозиду на мишах і щурах. Адекватних і добре контрольованих досліджень на вагітних не проводилось. Якщо лікування хворої даним препаратом здійснюється в період вагітності або якщо пацієнтка завагітніла під час прийому даного препарату, її треба попередити про потенційну небезпеку лікування Етозидом для плоду, а також про те, що жінкам дітородного віку, які одержують Етозид, слід уникати вагітності.
Не встановлено, чи проникає Етозид у материнське молоко. Оскільки багато препаратів потрапляють у молоко, потенційно існує імовірність виникнення серйозних побічних ефектів у грудних дітей, матері яких лікуються Етозидом. Саме тому треба вирішувати питання або про припинення годування груддю, або про відміну препарату, враховуючи його важливість для лікування матері.
Безпека і ефективність Етозиду при лікуванні дітей не встановлені.
Застереження при застосуванні.
· Етозид слід застосовувати тільки під постійним наглядом лікаря, який має досвід терапії цито токсичними препаратами.
· При роботі з Етозидом слід дотримувати правил роботи з цито токсичними препаратами. У випадку контакту зі шкірою або слизовою оболонкою уражені ділянки необхідно терміново промити водою з милом.
· Пригнічення функції кісткового мозку єдозолімітуючою дією Етозиду. Регулярне спостереження за складом крові необхідно проводити до початку лікування, в перервах і перед кожним наступним курсомЕтозиду.
· Якщо до початку терапії Етозидомпроводилася променева терапія та/або хіміотерапія, то слід витмати достатній інтервал між цими двома видами терапії для забезпечення відновлення функції кісткового мозку. У випадку зменьшення числа тромбоцитів нижче 50 000/мм3та/або якщо величина абсолютного показника нейтрофілів виявиться нижче 500/мм3, терапію необхідно припинити до повного відновлення показників крові.
· При виникненні анафілактичних реакцій введення Етозиду слід припинити і почати лікування кортикостероїдами та/абоантигістамінними засобами на фоні ін фузійної терапії.
· При виникненні екстравазації слід терміново припинити ін’єкцію і залишок розчину ввести в іншу вену. Введення припиняють, як тільки виникає відчуття печіння. Навколо ураженого місця проводять підшкірні ін’єкції гідрокортизону і під суху пов’язку накладають 1 % гідрокортизонову мазь (доти, поки не зникне еритема) на 24 години.
· Необхідно дотримувати особливої обережності при призначенні препарату пацієнтам з печінковою та нирковою недостатністю.
· Чоловіки та жінки, які лікуються Етозидом, повинні використовувати надійні методи контрацепції.
· Інколи у пацієнтів, які застосовуютьЕтозид у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, може розвинутися гострий лейкоз - як з перед лейкозною фазою, так і без неї.
· Оскільки розчин Етозиду длявнутрішньо венного введення містить етиловий спирт він може бути фактором ризикудля пацієнтів, які мають захворювання печінки, хворіють на алкоголізм, епілепсією, а також для дітей.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 25°С. Зберігатиу недоступному для дітей місці.
Не заморожувати!
Термін придатності - 2 роки. Источник
Не рекомендується використовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.