ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МовалісТ
(MovalisТ)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: мелоксикам; 4-гідрокси-2-метил-N-(5-метил-2-тіазоліл)-2Н-1,2-бензотіазин-3-карбоксамід-1,1-діоксид;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, жовтий розчин із зеленим відтінком, практично вільний від часток;
склад: 1 ампула містить 15 мг мелоксикаму;
допоміжні речовини: меглюмін, глікофурол, полоксамер, натрію хлорид, гліцин, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні препарати (НПЗП).
Код АТС М 01АС 06.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Моваліс - це не стероїднийпротизапальний лікарський засіб класу енолієвої кислоти, що справляє протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Загальний механізм перелічених ефектів може полягати у здатності Мовалісу інгібувати біосинтезпростагландинів - медіаторів запалення.
Більш безпечний механізм дії Мовалісу повўязуєтьсяіз селективним інгібуванням циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) порівняно зциклооксигенази-1 (ЦОГ-1). На сьогодні очевидно, що терапевтичний ефект НПЗПповўязаний з інгібуванням синтезу ЦОГ-2, тоді, як інгібування ЦОГ-1 призводить до побічних ефектів шлункового та ниркового характеру.
Селективність інгібування ЦОГ-2 мелоксикамомпідтверджена багатьма дослідниками як in vitro, так і ex vivo. Переважноінгібування ЦОГ-2 ex vivo мелоксикамом підтверджується більшим інгібуваннямпродукції ліпополісахаридстимулюючого PGE2 (ЦОГ-2) порівняно з продукцією тромбоксану у зсілій крові (ЦОГ-1). Ці ефекти - дозозалежні. Мелоксикам не впливає на агрегацію тромбоцитів або на час кровотечі при застосуванні рекомендованих доз ex vivo, тоді як індометацин, диклофенак, ібупрофен і напроксен значно інгібують агрегацію тромбоцитів і подовжують кровотечу.
Клінічні дослідження встановили низьку частоту шлунково-кишкових побічних явищ (перфорації, утворення виразок і кровотечі) при застосуванні рекомендованих доз мелоксикаму порівняно зі стандартними дозами інших НПЗП.
Фармакокінетика. Мелоксикам повністю абсорбується післявнутрішньом’язової ін’єкції, що і відображує абсолютна біодоступність (майже 100 %).
Фармакокінетика мелоксикамудозозалежна при внутрішньом’язовому застосуванні 5 мг та 30 мг. Концентраціямелоксикаму в плазмі досягає піка через 60 хвилин після внутрішньом’язовоїін’єкції.
Стабільні концентрації досягаються на 3–5-ту добу. В плазмі більше 99 % зв’язується з білками плазми. Мелоксикам проникає в синовіальну рідину в концентрації приблизно вдвічі меншій, ніж у плазмі.
Мелоксикам майже повністю метаболізується до чотирьох фармакологічних інертних метаболітів. Основний метаболіт,5’-carboxymeloxicam (60 % дози), формується шляхом окислення проміжного метаболіту 5’-hydroxymethylmeloxicam, що також виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль упроцесі метаболізму, тоді як CYP 3А 4 ізоензими сприяють меншою мірою. Активність пер оксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два іншихметаболіта з 16 % та 4 % дози відповідно.
Екскреція мелоксикаму - переважно у формі метаболітів - чиниться в однаковій кількості із сечою та калом. Менше 5 % добової дози виділяється незміненою в кал, тоді як невелика кількість незмінених складових виділяється в сечу. Мелоксикам виділяється з організму з періодомнапів виведення 20 годин. Печінкова та ниркова недостатність суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму.
Плазмовий кліренс становить 8 мл/хв. Кліренс знижується у жінок літнього віку. Об’єм розподілу низький, в середньому 11 л.
Індивідуальні відхилення становлять 20-40 % післявнутрішньом’язового застосування.
Показання для застосування. Моваліс показаний для початкового та короткочасного симптоматичного лікування
ревматоїдного артриту;
болю при остеоартритах (артрози, дегенеративні суглобові захворювання);
анкілозивного спондиліту.
Спосіб застосування та дози. Внутрішньом’язове застосування доцільно призначати тільки протягом перших декількох днів лікування. Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми препарату.
Рекомендована доза Мовалісу становить 7,5 мг або 15мг на добу, залежно від інтенсивності болю та тяжкості запалення.
Моваліс слід застосовувати шляхом глибокоївнутрішньом’язової ін’єкції.
Через можливу несумісність Мовалісу розчин дляін’єкцій не можна змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці.
У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на день.
Моваліс розчин для ін’єкцій не слід вводити внутрішньо венно.
Зважаючи на те, що дозовий режим для дітей та підлітків до 15 роківпоки ще не встановлений, препарат рекомендується для лікування лише дорослих та підлітків старше 15 років.
Комбіноване застосування: загальна добова дозаМовалісу при застосуванні його у вигляді таблеток, пероральної суспензії тарозчину для ін’єкцій не повинна перевищувати 15 мг.
Тривалість курсу лікування залежить від характеру захворювання та ефективності терапії, що проводиться.
Побічна дія. Повідомляється про деякі побічні ефекти, які можуть супроводжувати застосування Мовалісу. Інформація грунтується на клінічних дослідженнях, проведених на 3 750 пацієнтах, які приймали Моваліс пероральнощоденно, від 7,5 до 15 мг у вигляді таблеток, більше 18 місяців (середня тривалість лікування - 127 днів), та на 254 пацієнтах, яким вводили Мовалісшляхом внутрішньом’язової ін’єкції протягом 7 днів.
Гастроінтестинальні:
частіше за 1 %: диспепсія, нудота, блювання, біль уживоті, запори, діарея, метеоризм;
від 0,1 до 1 %: тимчасові порушення біохімічних показників функції печінки (напр. підвищення трансаміназ або білірубіну), відрижка, езофагіти, гастро дуоденальні виразки, гастроінтестинальні кровотечі;
менше 0,1 %: гастроінтестинальна перфорація, коліти, гепатити, гастрити.
Шлунково-кишкова кровотеча, виразкування або перфорація можуть бути потенційно летальними.
Гематологічні:
частіше за 1 %: анемія;
від 0,1 до 1 %: зміни у формулі крові, в тому числіу співвідношенні лейкоцитів, лейкопенія та тромбоцит опенія. Одночасне застосування потенційно мієло токсичного препарату, особливо метотрексату, може призвести до розвитку цитопенії.
Дерматологічні:
частіше за 1 %: свербіж, подразнення шкіри;
від 0,1 до 1 %: стоматити, кропив’янка;
менше 0,1 %: фото сенсибілізація. В окремих випадках можуть розвинутися поліморфна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичнінекролізи.
Респіраторні:
менше 0,1 %: виникнення нападів астми в осіб залергією на ацетил саліцилову кислоту або інші НПЗП.
Порушення центральної нервової системи:
частіше 1 %: запаморочення, головний біль;
від 0,1 до 1 %: запаморочення, шум у вухах, млявість;
менше 0,1 %: сплутаність свідомості та дезорієнтація, зміна настрою.
Серцево-судинні:
частіше 1 %: набряки;
від 0,1 до 1 %: підвищення артеріального тиску, припливи, серцебиття.
Сечостатеві:
від 0,1 до 1 %: зміни показників функції нирок (підвищення креатині ну та/або сечовини);
менше 0,1 %: гостра ниркова недостатність.
Порушення зору:
менше 0.1 %: кон’юнктивіти, розлади функції зору, що включають нечіткість зору.
Реакції гіпер чутливості:
менше 0,1 %: ангіоневротичні набряки та проміжні реакції гіпер чутливості (анафілактоїдні/анафілактичні реакції).
Порушення у ділянці застосування:
частіше за 1 %: синець на місці ін’єкції;
від 0,1 до 1 %: біль у ділянці ін’єкції.
Протипоказання. Відома гіпер чутливість до мелоксикаму або інших складових лікарського засобу.
Моваліс не можна призначати пацієнтам, які мають симптоми астми, назальні поліпи, ангіо невротичний набряк або кропив’янку, щопов’язані із застосуванням ацетил саліцилової кислоти або інших НПЗП, оскільки можливі реакції перехресної гіпер чутливості.
Моваліс не слід призначати пацієнтам, які приймають антикоагулянти, через можливе виникнення внутрішньом’язової гематоми.
Також протипоказаннями є
- активна пептична виразка;
- тяжка печінкова недостатність;
- ниркова недостатність, що не піддається діалізу;
- маніфест на шлунково-кишкова кровотеча, нещодавняцереброваскулярна кровотеча
або інші розлади з кровотечами;
- тяжка неконтрольована серцева недостатність;
- діти та підлітки до 15 років;
- період вагітності та лактації.
Передозування. У разі передозування рекомендуються промивання шлунка та загальні підтримуючі заходи. У клінічних випробуваннях було показано, що холестирамін підвищує виведення мелоксикаму. Специфічні антидоти не відомі.
Особливості застосування.
Вагітність і лактація. Незважаючи на те, що під час до клінічних досліджень тератогенного ефекту невиявили, Моваліс не слід застосовувати в період вагітності та лактації.
Застосування Мовалісу, як і інших НПЗП, потребує ретельного нагляду за пацієнтами з шлунково-кишковими захворюваннями тахворими, які приймають антикоагулянти. Пацієнти з шлунково-кишковими захворюваннями повинні бути під контролем. Заборонено призначати Моваліс, якщоє пептична виразка або шлунково-кишкова кровотеча.
Як і з іншими НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути в будь-який часу процесі лікування за наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. Найбільш серйозні наслідки спостерігали у людей літнього віку.
Через можливе виникнення побічних ефектів на шкіріта слизових оболонках слід звертати особливу увагу на появу відповідних симптомів. При появі побічних ефектів лікування Мовалісом треба припинити.
При зниженні ниркового кровотоку НПЗП інгібують синтез ниркового простагландину, що відіграє важливу роль у підтримуванні нирковогокровотоку. У пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП може спричинити ниркову недостатність, яка зникає при перериванні проти запальноїтерапії не стероїдними засобами.
Найбільший ризик такої реакції має місце у пацієнтів літнього віку, у пацієнтів з дегідратацією, із застійною серцевою недостатністю, у хворих на цироз печінки, з нефротичним синдромом і хронічнимиренальними порушеннями, а також у хворих, які отримують супутню терапію з діуретичними препаратами, ACE-інгібіторами або антагоністамиангіотензин-II-рецептору, або після обўємних хірургічних втручань, що призвели до гіповолемії. Таким пацієнтам потрібен контроль діурезу та функції нирок напочатку терапії.
В окремих випадках НПЗП можуть призвести доінтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів абодо розвитку нефротичних синдромів.
Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описані окремі випадки підвищення рівня трансаміназ або інших параметрів функції печінки. У більшості своїй цізміни були незначними і мали тимчасовий характер. При стійкому та суттєвому відхиленні від норми лікування Мовалісом слід припинити та провести контрольні тести. Для клінічно стабільних хворих на цироз печінки не треба знижувати дозиМовалісу.
Ослаблені пацієнти потребують більш ретельного нагляду, тому що тяжче переносять побічні ефекти. Як і при лікуванні іншими НПЗП, потрібно додержувати обережності щодо хворих літнього віку, в яких має місце більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця.
НПЗП можуть підсилити затримку натрію, калію та води і вплинути нанатрійуретичні ефекти діуретиків. Як наслідок, у схильних пацієнтів може виникати або підсилюватися серцева недостатність або гіпертензія.
Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми основного інфекційного захворювання.
Застосування мелоксикаму, як і інших лікарських засобів, що інгібуютьсинтез циклооксигенази/простагландину, може зашкодити заплідненню і саме томуне рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Більш того, жінкам, якімають проблеми із заплідненням або проходять обстеження з приводу безплідності, слід припинити прийом мелоксикаму.
Будь-яких даних щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з автоматичними приладами немає. Однак при розвитку таких побічних явищ, як розлад функції зору, сонливість або інші порушення центральної нервової системи, рекомендується утримуватися від таких занять.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Інші НПЗП, включаючи саліцилати: одночасне використання двох і більше НПЗП може збільшити ризик виразкоутворення та шлунково-кишкових кровотеч через синергічний ефект.
Літій: мають місце дані щодо НПЗП, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові. Рекомендовано контроль вмісту літію у плазмі крові на початку лікування, при доборі дози та при припиненні лікуванняМовалісом.
Метотрексат: як і інші НПЗП, Моваліс може підвищувати гематологічну токсичність метотрексату відносно елементів крові -це потребує серйозного контролю.
Контрацепція: НПЗП знижують ефективність протизаплідних засобів.
Діуретики: лікування НПЗП зневоднених хворихповўязано з потенціальним ризиком появи гострої ниркової недостатності. Тому перед початком лікування слід проконтролю вати функцію нирок, а надалі, при одночасному застосуванні Мовалісу та діуретиків, хворі повинні отримувати адекватну кількість рідини.
Антигіпертензивні препарати (напр. бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, вазодилататори, діуретики): відомо, щоНПЗП зменшують антигіпертензивний ефект, і це повўязано з інгібуючим впливом навазодилататорні простагландини.
НПЗП та антагоністи ангіотензин-II-рецептору, атакож ACE-інгібітори виявляють синергічний ефект на зменшення клуб очковоїфільтрації. У пацієнтів з порушенням ниркової функції в анамнезі це може призвести до гострої ниркової недостатності.
Холестирамін звўязує мелоксикам угастроінтестинальному тракті, що прискорює виведення мелоксикаму.
НПЗП посилюють нефро токсичність циклоспорину через вплив на ниркові простагландини, що потребує значного контролю функції нирокпри одночасному застосуванні препаратів.
Мелоксикам виводиться майже повністю шляхом печінкового метаболізму, приблизно дві третини якого досягається за посередництвом цитохром (CYP) ензимів Р450 (CYP основні шляхи та CYP другорядні шляхи) та одна третина – за посередництвом інших шляхів, таких як окислення пер оксидази.
Слід брати до уваги потенціал взаємодії на фармакокінетичному рівні при одночасному застосуванні мелоксикаму та засобів, які відомі властивістюінгібувати або метаболізуються шляхом CYP 2С 9 та/або CYP 3А 4.
Взаємодія Мовалісу з антацидами, циметидином, дигоксином і фуросемідомпри одночасному застосуванні на фармакокінетичному рівні не виявлена.
Не можна виключати можливість взаємодії препарату зпер оральними антидіабетичними засобами.
Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі (не вище 25 º С) у захищеному від сонячного світла місці, недоступному для дітей. Источник
Термін придатності – 5 років.