ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦЕФТРИАКСОН - МІЛІ
(CEFTRIAXONE - MILI)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: цефтриаксон; (Z)-7-2-(2-амінотіазол-4-іл)-2-метоксиіміноацетамідо-3-(2,5дигідро-6-гідрокси-2-метил-5-оксо-1,2,4триазин-3-іл) тіометил-3-цефем-4-карболова кислота, динатрієва сіль;
основні фізико-хімічні властивості: білий або біло-жовтий кристалічний порошок, легкорозчинний у воді.
склад: кожний флакон містить цефтриаксон натрію у кількості, еквівалентній 0,5г або 1г безводного цефтриаксону;
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Цефаласпорини і споріднені речовини. Цефтриаксон.
Код АТС J01D A13.
Фармакологічні властивості:
·фармакодинаміка. Бактерицидна дія цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу компонентів клітинної мембрани. У разі клінічних інфекцій цефтриаксон активний проти таких видів мікро організмів:
аеробні грам негативні бактерії - Enterobacter aerogenes,Enterobacter cloacae, Eschеrichia coli, Klebsiella pneumoniae, Neisseriagonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу), Neisseriameningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii,Serratia marcescens, Haemophilius influenzae і parainfluenzae, Moraxellacatarrhalis та Capnocytophagia spp; препарат також активний проти деяких штамівPseudomonas aeruginosa і Haemophilius ducreyi,
аеробні грам позитивні бактерії - Staphylococcus aureus(включаючи штами, що продукують пеніцилін азу), Staphylococcus epidermidis,Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcusagalactiae (стрептококи групи B) та Streptococcus pneumoniae.
Нечутливими до цефтриаксону є більшість штамів ентерококів, Streptococcus faecalis та стрептококи групи D;
·фармакокінетика. Після одноразового внутрішньо венного застосування препарату його пікові концентрації в плазмі досягаються через 0,5 год. (див. таблицю 1). Цефтриаксондобре проникає у різноманітні тканини та рідини організму. Високі концентрації препарату виявляються в дихальних шляхах, кістках і суглобах, у сечовивідному тракті, шкірі та підшкірній клітковині, в органах черевної порожнини. Препарат швидко проникає у ліквор, особливо при запальному процесі в мозкових оболонках.
Таблиця 1.
Концентраціїцефтриаксону (мкг/мл) у плазмі крові після одноразового застосування
| Доза/шлях
| Години
|
| 0,5
| 1
| 2
| 4
| 6
| 8
| 12
| 16
| 24
|
| 0,5 г в/в
| 82
| 59
| 48
| 37
| 29
| 23
| 15
| 10
| 5
|
| 0,5 г в/м
| 22
| 33
| 38
| 35
| 30
| 26
| 16
| Нв
| 5
|
| 1г в/в
| 151
| 111
| 88
| 67
| 53
| 43
| 28
| 18
| 9
|
| 1 г в/м
| 40
| 68
| 76
| 68
| 56
| 44
| 29
| Нв
| Нв
|
| 2 г в/в
| 257
| 192
| 154
| 117
| 89
| 74
| 46
| 31
| 15
|
“Нв” –не визначається.
Препарат зворотно зв’язується з білками плазми; зв’язування зменшується з 95% при концентрації його в плазмі 25 мкг/мл до 85% - при 300 мкг/мл. У здорових людейчас напів виведення цефтриаксону становить 5,8 - 8,7 год., що є найвищим показником серед цефалоспоринів. Це дає змогу застосовувати препарат 1 раз на добу або, вокремих випадках, кожні 12 год. Цефтриаксон має два шляхи виведення: 33 - 67% препарату виділяється в незміненому стані із сечею, а частина, що залишилася, виділяється з жовчю і руйнується кишковою мікрофлорою, знаходячись у калі увигляді неактивних метаболітів. Ця властивість препарату дає змогу застосовувати його без ризику при порушенні функцій печінки або нирок, оскільки при патології одного з цих органів збільшується виділення препарату альтернативним шляхом. Проте при ускладненій нирковій недостатності (кліренскреатині ну <10 мл/хв.) або при одночасній наявності печінкової та ниркової патології необхідно проводити моніторинг концентрації цефтриаксону в крові і застосовувати його у дозі не більше 2 г на добу. При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.
Показання для застосування. Цефтриаксон показаний для лікування таких інфекцій, викликаних чутливими до препарату мікро організмами: інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, інфекції шкіри та її придатків, інфекції сечовивідних шляхів, неускладнена гонорея, запальні захворювання органів таза, бактеріальна септицемія, інфекції кісток і суглобів, інфекції органів черевної порожнини, менінгіт, профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях. Також препарат застосовується для лікування повторних інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом, у тому числі в онкологічних хворих.
Спосіб застосування та дози. Цефтриаксон-мілі можна застосовувати внутрішньо венно або внутрішньом’язово. Дозу в 2 г рекомендується вводити внутрішньо венно у виглядіінфузії. Звичайна добова доза для дорослих дорівнює 1 - 2 г одноразово (залежно від типу і тяжкості інфекції). Максимальна добова доза для дорослих не повинна перевищувати 4 г (розподілена на два введення у рівній кількості). Для лікування різноманітних тяжких інфекцій у дітей (крім менінгіту) рекомендована добова доза становить 50 - 70 мг/кг (але не більше 2 г) у 2 введення через кожні 12 год. Лікування Цефтриаксоном-мілі необхідно продовжувати ще протягом 2діб після зникнення клінічних ознак інфекції. Тривалість терапії при більшості інфекцій становить 4 - 14 діб, але при ускладнених або хронічних інфекціях може виникнути потреба у більш тривалому лікуванні.
Для лікування менінгіту потрібне перше введення “ударної” дози - 75 мг/кг, подальше лікування слід проводити добовою дозою 100 мг/кг, але не більше 4 г (по 2введення через кожні 12 год.). Для лікування неускладненої гонококової інфекції рекомендується одноразове внутрішньом’язове введення 250 мг препарату. Передопераційне введення (хірургічна профілактика) - 1 г (іноді 2 г) одноразово за 1,5 - 2 год. до операції. При інфекціях, викликаних Streptococcus pyogenes, лікування повинно тривати не менше 10 діб. Корекція дози у хворих з порушенням функцій печінки або нирок не потрібна; проте у хворих із тяжкою нирковою недостатністю (при проведенні гемодіалізу) або при одночасній недостатності функцій печінки і нирок необхідний моніторинг концентрації препарату в крові.
Внутрішньо венне введення. Цефтриаксон-мілі застосовується внутрішньо венно у вигляді інфузії протягом 15 - 30 хв.
Рекомендована концентрація 10 - 40 мг/мл, проте можна застосовувати і менші концентрації. Уфлакон необхідно додати відповідний розчинник із розрахунку: 9,6 мл розчинника на 1 г порошку.
Після розчинення в 1 мл розчину міститься близько 100 мг цефтриаксону. Цефтриаксон-мілі потрібно вводити здебільшого у вигляді інфузії. Проте у невідкладних випадках його можна вводити безпосередньо у вигляді внутрішньо венної ін’єкції (повільно) протягом
2 - 4хв. Цефтриаксон – Мілі сумісний з декстрозою і фізіологічним розчином.
Внутрішньом'язовевведення. Цефтриаксон-Мілі можна застосовувати внутрішньом'язово. У флакон необхідно додати відповідний розчинник із розрахунку 3,6 мл розчинника на 1 гпорошку.
Після розчинення в кожному 1 мл розчину міститься близько 250 мг цефтриаксону. Цефтриаксон - Мілі необхідно вводити точно в глибину великого м’яза. Введення глибоко у сідницю або введення сумісно з 1% розчином лідокаїну зменшує біль умісці введення.
Побіч надія. Місцеві реакції - біль, ущільнення в місці введення. Дуже рідко після внутрішньо венного введення може спостерігатись флебіт.
Реакціїгіпер чутливості – висипка на шкірі; дуже рідко - свербіж, пропасниця та озноб. Гематологічні реакції - еозинофілі я, тромбоцит оз, лейкопенія; дуже рідко -анемія, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцит опенія та подовження протромбі новогочасу.
Збоку травного тракту - діарея; в окремих випадках – нудота та блювання.
Збоку печінки – підвищення активності АсТ і АлТ; дуже рідко - підвищення лужної фосфатази та білірубіну.
Збоку нирок - підвищення рівня азоту сечовини крові; дуже рідко - підвищеннякреатині ну і циліндрурія.
Збоку центральної нервової системи - дуже рідко і можуть включати головний більі запаморочення.
Збоку сечостатевої системи - моніліаз або кольпіт.
При застосуванні Цефтриаксону-мілі іноді підвищувалось виділення поту, з’являлосьвідчуття припливів.
Протипоказання.Препарат протипоказаний хворим з алергією на Цефтриаксон - Мілі або інші антибіотикицефалоспоринового ряду.
Передозування. Симптоми: можливий розвиток оборотної енцефалопатії.
Лікування: при необхідності проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає. Ефективний гемодіаліз або перитонеальний діаліз.
Особливості застосування. Відомі випадки виникнення псевдомембранозного коліту на фоні застосування Цефтриаксону - Мілі або інших антибіотиків із групицефалоспоринів. Застосування Цефтриаксону - Мілі, як і інших антибіотиків широкого спектра дії, може змінювати нормальну флору товстого кишечнику і провокувати надмірний ріст грибів роду Candida.
Вагітність і лактація. Під час вагітності Цефтриаксон-Мілі можна застосовувати лише в тих випадках, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для плода. Необхідно обережно застосовувати препарат у жінок, які годують груддю, оскількиЦефтриаксон - Мілі у незначних концентраціях виділяється з грудним молоком. Установ лена безпечність та ефективність застосування цефтриаксону у новонароджених, а також у дітей молодшого та старшого віку; проте у недоношених немовлят препарат необхідно застосовувати обережно.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Прийом алкоголю під час застосуванняЦефтриаксону - Мілі може призвести до дисульфірамоподібної реакції. Одночасне застосування препарату з антикоагулянтами, гепарином або тромболітиками може підвищити ризик кровотечі.
Умови та термін зберігання. Зберігати у прохолодному (при температурі невище 250С), сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.
Термін зберігання - 2 роки. Источник
Приготовлений розчин препарату для внутрішньо венного введення необхідно використовувати негайно, однак розчин для внутрішньом’язовоговведення залишається стабільним 1 - 3 доби при кімнатній температурі і 3 - 10діб у холодильнику (при t 4oC). Колір приготовленого розчину може змінюватися від світло-жовтого до бурштинового, залежно від тривалості зберігання, концентрації та виду розчинника.