ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦЕФТРІАКСОН-БХФЗ
(CEFTRIAXONE-BCPP)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Ceftriaxone; динатрій (6R,7R)-7-[[(Z)-(2-амінотіазол-4-іл)(метоксиіміно) ацетил]-аміно]-3-[[(2-метил-6-оксидо-5-оксо-2,5-дигідро-1,2,4-тріазин-3-іл) сульфаніл]метил]-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксилат;
основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок майже білого або жовтуватого кольору, злегка гігроскопічний;
склад: 1 флакон містить цефтріаксону натрієвої солі стерильної в перерахуванні на цефтріаксон 500 мг або 1000 мг.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини третього покоління. Цефтріаксон. Код АТС J01DD04.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Цефтріаксон – напівсинтетичний антибіотик групи бета-лактамів, цефалоспорин ІІІ покоління, має бактерицидну дію, механізм якої пов’язаний з пригніченням активності ферменту транспептидази, порушенням біосинтезу пептидоглікану клітинної стінки мікро організмів; має широкий спектр дії.
Активний відносно грам позитивних аеробів: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу), S. epidermidis, Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичних стрептококів групи А (S. pyogenes), стрептококів групи В (S. agalactiae), групи Viridans, стрептококів неентерококової групи D; грам негативних аеробів: E.coli, Haemophilus influenzae, H. parainfluenzae, Klebsiella spp. (включаючи K. pneumoniae), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включаючи і штами, що продукують пеніцилін азу), N. meningitidis, Proteus mirabilis., P.vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Salmonella spp. (у тому числі S. typhi), Serratia spp. (включаючи S. marcescens), Shigella spp., Yersinia spp. (у тому числі Y.enterocolitica), Treponema pallidum; анаеробів: Bacteroides spp. (включаючи деякі штами B.fragilis), Clostridium spp. (однак більшість штамів C.difficile мають резистентність), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Fusobacterium spp. (крім F.mortiferum і F.varium). Препарат активний по відношенню до мікро організмів, стійких до пеніциліні в, цефалоспоринів перших поколінь, аміноглікозидів.
До дії препарату стійкі: стафілококи, резистентні до метициліну; більшість штамів ентерококів (у тому числі St. faecalis) і стрептококи групи D; багато штамів бета-лактамазопродукуючих Bacteroides spp. (B.fragilis).
Фармакокінетика. Після внутрішньом'язового введення біодоступність Цефтріаксону становить 100%, його максимальна концентрація в плазмі крові визначається через 2 – 3 години. Після внутрішньо венного введення препарат швидко проникає в тканинну рідину, де протягом 24 годин підтримуються бактерицидні концентрації по відношенню до чутливих мікро організмів. З білками плазми зв’язується на 85% - 95%, при цьому ступінь зв'язування зменшується зі збільшенням концентрації. Цефтріаксон добре проникає в органи і рідини організму (перитонеальну, плевральну, спинномозкову, синовіальну), у кісткові тканини, проникає крізь плаценту, у невеликій кількості (3 – 4%) виділяється з грудним молоком. При менінгіті у дітей, у тому числі новонароджених, препарат проникає в запалені мозкові оболонки, при цьому концентрація його в цереброспінальній рідині становить 17% від концентрації в плазмі.
Препарат виділяється у незміненому вигляді на 50 – 60% нирками і 40 – 50% – з жовчю. При недостатності нирок фармакокінетика препарату майже не змінюється, відзначається тільки незначне збільшення періоду напів виведення. Період напів виведення у здорових дорослих становить близько 8 годин, у новонароджених віком до 8 днів та у літніх людей старше 75 років збільшується в два-три рази.
Показання для застосування. Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до препарату мікро організмами:
інфекції ЛОР-органів;
інфекції дихальних шляхів (пневмонія, бронхіт, абсцес легенів, емпієма плеври);
інфекції сечостатевої системи (пієліт, цистит, гострий і хронічний пієлонефрит, простатит, неускладнена гонорея та інші інфекції, що передаються статевим шляхом (м’який шанкр і сифіліс));
ранові інфекції, інфекційні захворювання шкіри та м’яких тканин;
менінгіт;
інфекції кісток і суглобів;
перитоніт, запалення жовчного міхура, шлунково-кишкові інфекції.
Профілактика інфекцій, що можуть виникнути після хірургічних операцій.
Cпосіб застосування та дози. Цефтріаксон-БХФЗ вводять внутрішньом'язово або внутрішньо венно. Перед введенням необхідно провести внутришньошкірну пробу на переносимість препарату, за умови відсутності протипоказань до її проведення. Для внутрішньом'язового введення з метою усунення болю у місці ін'єкції препарат розчиняють в 1% розчині лідокаїну в такому співвідношенні: вміст флакона з 0,5 г розчиняють у 2 мл 1% розчину лідокаїну, з 1 г – в 3 – 5 мл. Вводять глибоко в сідничний м'яз. Можливе використання стерильної води для ін'єкцій. Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньо венно.
Для внутрішньо венного струминного введення препарат розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій в такому співвідношенні: вміст флакона з 0,5 г розчиняють у 5 мл розчинника, з 1 г – у 10 мл. Вводять повільно протягом 2-4 хвилин.
Для приготування розчину для внутрішньо венної інфузії розчиняють 2 г Цефтріаксону-БХФЗ в 40 мл одного із розчинників: 0,9% розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози, 10% розчин глюкози, стерильна вода для ін'єкцій. Інфузія повинна тривати не менше 30 хвилин.
Дорослим і дітям старше 12 років призначають у добовій дозі 1 – 2 г (вводять 1 раз на добу або в половинній дозі 2 рази на добу). У тяжких випадках добова доза становить до 4 г і цю дозу вводять у 2 прийоми, з інтервалом у 12 годин.
Для профілактики після операційних ускладнень вводять одноразово 1 – 2 г (залежно від ступеня небезпеки зараження) за 30 – 90 хвилин до початку операції. Пацієнтам з порушенням функції нирок необхідна корекція дози лише при кліренсі нижче 10 мл/хв.
Для людей літнього віку дози відповідають дозам для дорослих хворих.
При неускладненій гонореї одноразово внутрішньо венно вводять 0,25 г препарату.
Добова доза Цефтріаксону-БХФЗ для недоношених дітей та дітей до 2 тижнів становить 20 – 50 мг/кг маси тіла, для дітей від 2 тижнів до 12 років - 20 – 80 мг/кг, вводиться 1 раз на добу.
При бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей до 12 років лікування починають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити.
Тривалість лікування Цефтріаксоном-БХФЗ залежить від характеру і ступеня тяжкості патологічного процесу і визначається, крім цього, даними бактеріологічних досліджень. Звичайно тривалість лікування становить 4 – 14 діб, але при тяжких інфекційних захворюваннях може знадобитися більш тривала терапія. При більшості інфекційних хвороб лікування триває як мінімум ще 48 – 72 години після зникнення симптомів захворювання і підтвердження ефекту результатами бактеріологічного аналізу.
Побічна дія.
З боку ШКТ: нудота, блювання, стоматит, глосит, втрата смаку, біль у животі, діарея, дисбіоз, зміна біохімічних показників (підвищення активності печінкових трансаміназ і білірубіну в плазмі крові), холестатична жовтяниця, рідко – псевдомембранозний коліт;
З боку системи кровотворення: еозинофілі я, лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцит опенія, рідко – гемолітична анемія; в окремих випадках знижується рівень плазмових факторів згортання крові (ІІ, VІІ, ІХ, Х), подовжується протромбі новий час;
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення;
Алергічні реакції: кропив’янка, свербіж, дерматит, сироваткова хвороба, бронхоспазм, набряки, мультиформна ексудативна еритема, анафілактичні реакції, у поодиноких випадках – анафілактичний шок;
Місцеві реакції: біль або інфільтрат у місці введення; у поодиноких випадках – флебіт або тромбофлебіт при внутрішньо венному введенні;
З боку сечостатевої системи: підвищення рівня креатині ну, поява циліндрів, олігурія, анурія;
Ефекти, зумовлені біологічною дією: можливий розвиток суперінфекції;
Інші: носові кровотечі, лихоманка, пропасниця, дуже рідко - гостра ниркова недостатність, аритмії.
Протипоказання. Гіпер чутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, гіпер чутливість до лідокаїну (внутрішньом'язове введення); вагітність.
Передозування. При передозуванні специфічного антидоту немає, лікування – симптоматичне. Гемо- або перитонеальний діаліз не знижує високі концентрації Цефтріаксону-БХФЗ у плазмі крові.
Особливості застосування. Препарат застосовують тільки в умовах стаціонару. З обережністю призначати пацієнтам з алергічними реакціями на будь-які лікарські засоби в анамнезі. При розвитку анафілактичного шоку необхідно внутрішньо венно вводити адреналін і глюкокортикоїди. Слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні петльових діуретиків.
Внутрішньом'язові ін'єкції у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза повинні бути глибокими.
Слід з обережністю застосовувати при кровотечах і захворюваннях травного тракту в анамнезі, особливо при виразковому неспецифічному коліті або ентериті.
При печінковій і нирковій недостатності з тяжкими порушеннями функцій цих органів дозу препарату зменшують. Для хворих із кліренсом креатині ну менше 10 мл/хв добова доза антибіотика не повинна перевищувати 2 г.
Хворим з нирковою та печінковою недостатністю проводиться моніторинг концентрації Цефтріаксону-БХФЗ в плазмі крові.
При артеріальній гіпертензії і порушенні водно-електролітного балансу слід контролю вати вміст натрію в плазмі крові.
У разі застосування препарату жінками, які годують груддю, вигодовування слід припинити.
Цефтріаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із зв’язку з сироватковим альбуміном, тому призначати препарат немовлятам з гіпербілірубінемією потрібно з обережністю. Цефтріаксон не можна застосувати у немовлят, особливо недоношених, у яких є ризик розвитку білі рубінової енцефалопатії.
Немає даних щодо впливу цефтріаксону на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами.
Особам літнього віку та ослабленим хворим доцільне призначення вітаміну К.
При тривалому лікуванні слід регулярно контролю вати картину крові, показники функціонального стану печінки та нирок.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні Цефтріаксону-БХФЗ у комбінації з аміноглікозидами внаслідок синергізму підвищується ефективність відносно грам негативних мікро організмів.
Не стероїдні протизапальні засоби, антиагреганти підвищують можливість кровотечі; петльові діуретики та нефротоксичні препарати (аміноглікозиди, полі міксин В) призводять до порушення функції нирок. Розчин Цефтріаксону-БХФЗ не слід змішувати або одночасно вводити з іншими антимікробними препаратами або розчинами у зв’язку з фармацевтичною несумісністю.
Цефтріаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином та флюконазолом.
Необхідно пам'ятати про можливість розвитку перехресних алергічних реакций з іншими бета-лактам ними антибіотиками.
Цефтріаксон не можна застосовувати одночасно з кальційвмісними розчинами (наприклад, розчини Гартмана та Рінгера), так як існує ризик утворення преципітатів солей кальцію в легенях та нирках. Введення кальційвмісних розчинів можливе тільки через 48 годин після останнього застосування цефтріаксону.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Термін придатності – 3 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. Порошок для ін'єкцій у флаконах по 500 мг або 1000 мг, по 5 флаконів в пеналі.
Виробник. ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод». Источник
Адреса. Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.