І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
ІНТЕГРИЛІН
(INTEGRILIN)
Загальна характеристика:
міжнародна і хімічна назва: eptifibatide; цикло (S-S)-меркаптопропіоніл-(L)-гомоаргініл-гліцил-(L) аспартил-(L) триптофаніл-(L) пропіл-(L) цистеїн амід;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний, стерильний, апірог енний розчин;
склад: 1 флакон (10 мл) містить 2 мг/мл ептіфібатиду (NDC 0085-1177-01);
допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат та натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін‘єкцій.
Фармактерапевтична група. Антитромботичні засоби. Антиагреганти, блокатори глікопротеїнових ІІb/ІІІа рецепторів тромбоцитів. Код АТС В 01А С 16.
Фармакологічні властивості. Ептифібатид є інгібітором агрегації тромбоцитів, що належить до класу RGD (аргінін-гліцин-аспартат)-міметиків. Він оборотно та дозозалежно пригнічує агрегацію тромбоцитів, запобігаючи взаємодії фібриногену, фактора фон Вілленбранда та інших лігандів із глікопротеїновими IIb/IIIa рецепторами.
Фармакодинаміка. При внутрішньо венному застосуванні ептіфібатид чинить пригнічення агрегації тромбоцитів ex vivo, ступінь якого залежить від дози і концентрації препарату. Пригнічення агрегації тромбоцитів є оборотнім; через чотири години після припинення інфузії функція тромбоцитів відновлюється більш ніж на 50 % порівняно з вихідним рівнем.
Ептіфібатид не чинить явного впливу на протромбі новий час або активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ). Фармакодинамічні властивості ептіфібатиду суттєво не відрізнялись у чоловіків і жінок, пацієнтів різних вікових груп.
Фармакокінетика. Фармакокінетика ептіфібатиду лінійна і дозозалежна при введенні препарату у вигляді болюсу в дозах від 90 до 250 мкг/кг і при швидкості інфузії від 0,5 до
3 мкг/кг/хв. При введенні препарату методом інфузії у дозі 2,0 мкг/кг/хв у пацієнтів із коронарним атеросклерозом стабільний рівень препарату у плазмі крові становив 1,5 –
2,2 мкг/мл. Рівень препарату у плазмі крові швидше досягає стабільної концентрації при попередньому введенні болюсу у дозі 180 мкг/кг. При введенні препарату за рекомендованою схемою (болюс, а потім інфузія) концентрація швидко досягає піку, а потім трохи знижується і досягає стабільного рівня протягом 4 – 6 годин. При коронарній ангіопластиці цьому зниженню концентрації можна запобігти шляхом введення другого болюсу в дозі
180 мкг/кг через 10 хв після першого. Ступінь зв’язування ептіфібатиду з білками плазми крові людини становить близько 25 %. Період напів виведення з плазми становить близько 2,5 години, кліренс – 55–58 мл/кг/год, а об’єм розподілення – 185–260 мл/кг. У здорових людей частина ниркового кліренсу від загального кліренсу становить близько 50 %; більша частина препарату виділяється з сечею у незмінному вигляді та у вигляді метаболітів. У плазмі людини основні метаболіти не знайдені.
Показання для застосування.
Гострий коронарний синдром (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда (ІМ) без зубця Q).
При проведенні через шкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики (ЧТКА), включаючи інтракоронарне стентування, – для попередження тромболітичної оклюзії ураженої артерії та гострих ішемічних ускладнень.
Спосіб застосування та дози. Інтегрилін розчин для внутрішньо венного струминного (2 мг/мл) та Інтегрилін розчин для внутрішньо венного краплинного (0,75 мг/мл) введення застосовують за описаними нижче схемами.
Гострий коронарний синдром. Одразу після встановлення діагнозу внутрішньо венно струминно вводять 180 мкг/кг маси тіла, а потім починають краплинне введення препарату по 2 мкг/кг/хв (при рівні кліренсу креатині ну ≥ 50 мл/хв) або 1 мкг/кг/хв (при рівні кліренсу креатині ну ≥ 30 - < 50 мл/хв), котре продовжують до 72 годин аж до початку проведення операції з аортокоронарного шунтування або до виписки із стаціонару, якщо вона відбувається раніше. Якщо при цьому хворому починають проводити через шкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику (ЧТКА) за невідкладними показаннями, інфузію Інтегриліну продовжують ще протягом 18–24 годин після втручання (максимальна загальна тривалість терапії – 96 годин). Хворим із масою тіла понад 121 кг вводять не більше 22,6 мг препарату у вигляді болюсу і не більше 15 мг/год (при рівні кліренсу креатенину ≥ 50 мл/хв ) або 7,5 мг/год (при рівні кліренсу креатині ну ≥ 30 - < 50 мл/хв) у вигляді інфузії.
Через шкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика (ЧТКА). Безпосередньо перед початком маніпуляції внутрішньо венно у вигляді болюсу вводять 180 мкг/кг маси тіла, а потім починають безперервну інфузію препарату по 2 мкг/кг/хв (при рівні кліренсу креатині ну ≥ 50 мл/хв) або 1 мкг/кг/хв (при рівні кліренсу креатини ну ≥ 30 - < 50 мл/хв). Через 10 хвилин після першого болюсу вводять повторно болюс дозою 180 мкг/кг. Інфузію продовжують протягом 18–24 годин або до виписки хворого зі стаціонару, якщо вона відбувається раніше. Мінімальна тривалість введення препарату – 12 годин. Хворим із масою тіла понад 121 кг вводять не більше 22,6 мг препарату у вигляді болюсу і не більше 15 мг/год (при рівні кліренсу креатині ну ≥ 50 мл/хв) або 7,5 мг/год (при рівні кліренсу креатині ну ≥ 30 - < 50 мл/хв ) у вигляді інфузії.
Дозу Інтегриліну можна визначити залежно від маси тіла хворого за приведеною нижче таблицею:
| Маса тіла хворого (кг) |
Болюс 180 мкг/кг
(із флакона
20 мг/10 мл) |
Інфузія 2,0 мкг/кг/хв
(із флакона
75 мг/100 мл)
|
Інфузія 1,0 мкг/кг/хв
(із флакона
75 мг/100 мл)
|
| 37–41 |
3,4 мл |
6,0 мл/год |
3,0 мл/год |
| 42–46 |
4,0 мл |
7,0 мл/год |
3,5 мл/год |
| 47–53 |
4,5 мл |
8,0 мл/год |
4,0 мл/год |
| 54–59 |
5,0 мл |
9,0 мл/год |
4,5 мл/год |
| 60–65 |
5,6 мл |
10,0 мл/год |
5,0 мл/год |
| 66–71 |
6,2 мл |
11,0 мл/год |
5,5 мл/год |
| 72–78 |
6,8 мл |
12,0 мл/год |
6,0 мл/год |
| 79–84 |
7,3 мл |
13,0 мл/год |
6,5 мл/год |
| 85–90 |
7,9 мл |
14,0 мл/год |
7,0 мл/год |
| 91–96 |
8,5 мл |
15,0 мл/год |
7,5 мл/год |
| 97–103 |
9,0 мл |
16,0 мл/год |
8,0 мл/год |
| 104–109 |
9,5 мл |
17,0 мл/год |
8,5 мл/год |
| 110–115 |
10,2 мл |
18,0 мл/год |
9,0 мл/год |
| 116–121 |
10,7 мл |
19,0 мл/год |
9,5 мл/год |
| Понад 121 |
11,3 мл |
20,0 мл/год |
10,0 мл/год |
Печінкова недостатність
Досвід застосування препарату у хворих з печінковою недостатністю дуже обмежений. Застосовувати з обережністю хворим з печінковою недостатністю, у яких може бути порушення коагуляції.
Ниркова недостатність
Хворим із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну ≥ 30 - < 50 мл/хв) Інтегрилін може застосовуватися болюсно в дозі 180 мкг/кг маси тіла, потім внутрішньо венно у дозі 1,0 мкг/кг/хв протягом лікування. Досвід застосування препарату для лікування хворих із більш тяжкою нирковою недостатністю обмежений.
Використання у дітей
Дані з безпеки та ефективнисті застосування Інтегридіну у дітей та підлітків є обмеженими, тому не рекомендовано застосовувати препарат для осіб молодше 18 років.
Побічна дія.
Клінічні дослідження
Кровотечі
Небажані реакції, що виникали у пацієнтів при лікуванні Інтегриліном, у більшості випадків були пов‘язані з кровотечами чи серцево-судинними розладами. Най поширенішими побічними реакціями були кровотечі, які відповідно до класифікації ТІМІ (дослідницька група з вивчення тромболізису при інфаркті міокарда – Thrombolysis in Myocrdial Infarction), що використана в дослідженнях, поділялися на масивні (внутрішньо черепні кровотечі, або клінічно значущі локальні кровотечі, асоційовані зі зниженням рівня гемоглобіну ≥ 5 г/дл) чи малі (макрогематурія чи гематомезис, або спостережувана втрата крові, асоційована зі зниженням рівня гемоглобіну ≥ 3 г/дл).
За даними дослідження з лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q (PURSUIT) най поширенішим ускладненням (>1/10) лікування були малі кровотечі (13,1 % - при застосуванні Інтегриліну порівняно з 7,6 % при застосуванні плацебо). Найчастіше кровотечі спостерігалися при проведенні інвазійних процедур (операції коронарного шунтування або у місці доступу через стегнову артерію). Частота побічних дій при проведенні аортокоронарного шунтування складала 2,8 % при застосуванні Інтегриліну порівняно з 2,7 % - при застосуванні плацебо. Повідомлялось про такі малі кровотечі (частота виникнення > 1 %) як кровотечі із статевих органів, кровотечі із місця пункції стегневої артерії, ротоглоткові та шлунковокишкові кровотечі, зменшення рівня гемоглобіну/гематокриту. Кровотечі частіше виникали у пацієнтів, які лікувались також гепарином під час операцій на коронарних судинах (PCI) і у яких активований час згортання (АЧЗ) перевищує 350 с.
Масивні кровотечі виникали частіше (>1/10) у пацієнтів, які лікувались Інтегриліном, порівняно з плацебо (10,8 % проти 9,3 % відповідно). Масивні кровотечі (>1 %) включали в себе кровотечі з місця пункції стегневої артерії, ротоглоткові та шлунковокишкові кровотечі, зниження рівня гемоглобіну/гематокриту. Рідше повідомлялось про кровотечі зі статевих органів, ретроперитонеальні та внутрішньо черепні кровотечі.
Частота випадків тяжких або загрожуючих життю кровотеч при застосуванні Інтегриліну вища (>1/100,< 1/10), ніж при застосуванні плацебо: 1,9 % проти 1,1 %. Лікування Інтегриліном помірно збільшує потребу у гемотрансфузіях (11,8 % проти 9,3 % при застосуванні плацебо).
У групі пацієнтів, яким проводяться операції на коронарних судинах, масивні кровотечі спостерігаються часто: у 9,7 % при лікування Інтегриліном порівняно з 4,3 % при застосуванні плацебо.
За даними дослідження хворих при проведенні не ургентного через шкірного втручання на коронарних артеріях із введенням стенту (ESPRIT) найчастішим ускладненням (2,8 % при застосуванні Інтегриліну проти 1,8 % при застосуванні плацебо) протягом перших 48 годин лікування були малі кровотечі. Малі кровотечі (>1 %) включали кровотечі із місця пункції стегневої артерії та гематурію. Рідше (<1 %) виникали гематомезис та інші шлунковокишкові кровотечі.
Частота масивних кровотеч була вищою при застосуванні Інтегриліну, ніж плацебо (1,3 % проти 0,4 % відповідно). Застосування Інтегриліну суттєво не збільшувало ризик внутрішньо черепних крововиливів, що виникали не часто (0,2 % при застосуванні Інтегриліну проти 0,1 % при застосуванні плацебо). Частота виникнення кровотеч не збільшується суттєво при застосуванні Інтегриліну, порівняно з використанням плацебо, у пацієнтів, яким потім проводиться артеріокоронарне шунтування (33 % та 50 %) відповідно. Найчастіше кровотечі виникали у місцях пункцій стегнової артерії, а також виникали ретроперитонеальні, внутрішньо черепні кровотечі, гематурія, гематемезис та кровотечі з статевих органів. Частота життєвонебезбечних та тяжких кровотеч у пацієнтів, які лікувались Інтегриліном, була 0,7 % порівняно з 0,5 % у пацієнтів, які лікувались плацебо. Застосування Інтегриліну у невеликій мірі збільшувало необхідність у гемотрансфузіях порівняно з плацебо (1,4 % проти 1,0 % відповідно).
Інші небажані реакції. Загалом, частота тяжких небажаних реакцій (крім кровотеч) при застосуванні Інтегриліну не відрізняється від такої при застосуванні плацебо.
Часто (>1/100, <1/10) повідомлялось про небажані явища (³ 2 % у всіх групах досліджуваних), пов‘язані із основним захворюванням, наприклад, фібриляція передсердь, гіпотензія, серцева недостатність, зупинка серця, шок, тахікардія чи фібриляція шлуночків серця.
Пост маркетингові дослідження
Кров та лімфатична система
Дуже рідко: фатальні кровотечі (у більшості випадків пов‘язані з порушеннями центральної або периферичної нервової системи – церебральні або внутрішньо черепні крововиливи), легеневі кровотечі, гостра профузна тромбоцит опенія, гематома, анемія.
Імунна система
Дуже рідко: анафілактичні реакції.
Шкіра та підшкірні тканини
Дуже рідко: висипи, реакції в місці введення, такі як кропив‘янка.
Лабораторні показники
Зміни у лабораторних показниках при лікуванні Інтегриліном пов‘язані з його механізмом дії (наприклад, інгібування агрегації тромбоцитів). Тому зміни лабораторних показників гемостазу (наприклад, час кровотечі) прогнозовані і очікувані.
Показники рівня гемоглобіну, гематокриту, кількості тромбоцитів, функції печінки (АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза) чи функції нирок (кретинін, азот крові) при застосуванні Інтегриліну не відрізняються від таких при застосуванні плацебо.
Протипоказання.
Гіпер чутливість до будь-якого компонента препарату.
Виражена патологічна кровотеча протягом попередніх 30 днів (виключаючи менструальні кровотечі).
Будь-який інсульт протягом попередніх 30 днів або геморагічний інсульт в анамнезі.
Внутрішньо черепні захворювання в анамнезі (неоплазма, артеріовенозні пороки розвитку, аневризми)
Велике оперативне втручання або тяжка травма в період 6 тижнів напередодні.
Геморагічний діатез в анамнезі
Тромбоцит опенія (< 100 000 кл/мм3).
Протромбі новий час в 1,2 раза більше контрольного або показник INR ³ 2.0.
Виражена артеріальна гіпертензія (систолічний тиск >200 мм рт. ст. або діастолічний тиск >110 мм рт. ст.) на фоні антигіпертензивної терапії.
Клінічно виражене порушення функції печінки.
Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатині ну < 30 мл/хв) або залежність від ниркового діалізу.
Одночасне або заплановане парентеральне застосування іншого блокатору глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів для парентерального введення.
Передозування. Інформація про передозування ептіфібатиду дуже обмежена. Даних про серйозні порушення, пов’язані з випадковим передозуванням при струминному або краплинному введенні, а також при перевищенні кумулятивної дози, немає.
Передозування Інтегриліну може викликати кровотечу. Через короткий термін напів виведення та високий кліренс дія препарату може бути швидко зупинена шляхом припинення введення.
Особливості застосування. Інтегрилін слід застосовувати тільки в умовах стаціонару.
Інтегрилін призначається для застосування разом з ацетил саліциловою кислотою та не фракціонованим гепарином
Кровотечі. Інтегрилін є антитромботичним засобом, що діє шляхом пригнічення агрегації тромбоцитів, тому всі пацієнти повинні бути ретельно обстежені щодо виявлення можливих кровотеч, особливо жінки, пацієнти літнього віку, а також пацієнти із низькою масою тіла, як ті, що мають найбільший ризик геморагічних ускладнень.
Ризик кровотеч є найбільшим у місці артеріального доступу у хворих, яким проводиться ЧТКА. Необхідно ретельно спостерігати за місцями можливих кровотеч, в тому числі місцем вводу катетера; слід також бути обережним щодо можливої кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, сечостатевих шляхів, центральної та периферичної системи, а також поза черевних кровотеч та кровотеч .
Слід бути обережним при одночасному застосуванні Інтегриліну з іншими препаратами, що діють на систему гемостазу, включаючи тромболітики, пероральні антикоагулянти, декстрани, аденозин, не стероїдні протизапальні засоби, а також сульфінпіразон, проста циклін, дипіридамол, тиклопідин та клопідогрель.
Немає досвіду застосування Інтегриліну та низь комолекулярних гепаринів.
Не рекомендовано застосовувати Інтегрилін у хворих, яким за клінічними показаннями необхідно вводити тромболітики (наприклад, при гострому трансмуральному інфаркті міокарда з новим патологічним зубцем Q, підвищенням сегменту ST чи блокадою лівої ніжки пучка Гіса на ЕКГ).
Слід негайно припинити застосування Інтегриліну у разі необхідності застосування тромболітичної терапії або операції з аортокоронарного шунтування або балонної ангіопластики.
Якщо при застосуванні Інтегриліну виникає серйозна кровотеча, яку не вдається зупинити шляхом накладення здавлюючої пов’язки, слід негайно припинити введення як Інтегриліну, так і не фракціонованого гепарину.
При застосуванні Інтегриліну необхідно обмежити проведення артеріальних та венозних пункцій, внутрішньом’язових ін’єкцій, а також використання сечових катетерів, інтубаційних трубок та назогастральних зондів. Для внутрішньо венного доступу не слід застосовувати вени, що не підлягають компресії (підключична, яремна).
Контроль за доступом до стегнової артерії. При застосуванні Інтегриліну ризик кровотеч найбільший у місці введення катетера у стегнову артерію. Пункцію цієї артерії слід проводити обережно, щоб проколоти лише передню її стінку. Провідник катетера зі стегнової артерії можна видалити після відновлення коагуляційної функції до норми: активований час згортання (АЧЗ) – менше 180 секунд, що звичайно трапляється через 2-6 години після припинення введення гепарину. Після видалення провідника катетера слід провести гемостаз із наступним ретельним наглядом протягом мінімум 2–4 годин до виписки зі стаціонару.
Тромбоцит опенія. Інтегрилін пригнічує агрегацію тромбоцитів, але не впливає на їхню життєздатність. За даними клінічних досліджень частота виникнення тромбоцит опенії була низькою та подібною до такої при застосуванні плацебо. При застосуванні ептифібатиду спостерігались випадки тромбоцит опенії, включаючи гостру профузну тромбоцит опенію. Слід контролю вати кількість тромбоцитів за 6 годин до застосування, принаймі 1 раз на день під час лікування і одразу при виникненні клінічних ознак непередбачуваної кровотечі. Якщо у хворого спостерігається зниження кількості тромбоцитів (до < 100,000/мм3), необхідно відмінити Інтегрилін і гепарин та провести адекватне лікування. Рішення про використання трансфузій тромбоцитів повинно базуватись на клінічній оцінці стану пацієнта і бути індивідуальним для кожного пацієнта. Якщо у пацієнта в анамнезі спостерігалися випадки тромбоцит опенії при застосуванні інших парентеральних інгібіторів глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів тромбоцитів, необхідний особливо ретельний нагляд.
Подовження часу кровотечі. При введенні Інтегриліну може відмічатись оборотне п‘ятикратне подовшення часу кровотечі. Час кровотечі повертається до початкових показників протягом 2 – 6 годин після зупинення введення препарату.
Застосування гепарину. Застосування гепарину рекомендовано у всіх випадках, якщо відсутні протипоказання до його застосування (такі як тромбоцит опенія, асоційована із застосуванням гепарину, в анамнезі).
При гострому коронарному синдромі гепарин використовується для підтримки АЧТВ у межах 50–70 сек:
При масі тіла більше 70 кг – 5000 ОД болюсно, потім 1000 ОД/год інфузійно;
При масі тіла менше 70 кг – 60 ОД/кг болюсно, потім 12 ОД/кг/год інфузійно.
При проведенні через шкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики (ЧТКА) гепарин вводиться для підтримки активованого часу згортання (АЧЗ) в межах 300–350 сек; введення гепарину повинно бути припинене якщо АЧЗ буде перевищувати 300 сек, і не повинно повторюватися доти, доки АЧЗ не стане менше 300 с. Після завершення ЧТКА інфузія гепарину не рекомендується.
При коронарній ангіопластиці (КА) гепарин вводиться у дозі 60 ОД/кг болюсно початково, якщо хворий не отримував гепарину протягом 6 годин до початку КА. Для підтримки АЧЗ у межах 200–300 с вводиться додатково гепарин у вигляді болюсу.
Моніторинг лабораторних показників. До початку застосування Інтегриліну для виявлення можливих порушень гемостазу рекомендовано визначення протромбі нового часу (ПЧ), активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), сироваткового креатині ну, кількості тромбоцитів, гемоглобіну, гематокриту. Останні три показники слід безперервно контролю вати протягом 6 годин після початку терапії, потім як мінімум один раз на добу протягом терапії (чи частіше у випадку зниження показників). При падінні кількості тромбоцитів нижче 100 000 в мм3 слід провести повторні аналізи для виключення псевдотромбоцит опенії, введення гепарину слід зупинити. При проведенні ЧТКА необхідно також визначати активований час згортання (АЧЗ).
Імуногенність. Імуногенна відповідь або антитіла проти ептифібатиду спостерігались у ізольованих пацієнтів при первинному призначенні ептифібатиду або у рідких випадках при повторному призначенні. Досвід повторного призначення ептифібатиду є дуже обмеженим. Якщо лікування Інтегриліном повторюється, зменшення терапевтичної ефективності Інтегриліну не очікується.
Вагітність та годування груддю. Дослідження ептіфібатиду у вагітних жінок не проводились. Застосовувати препарат у період вагітності рекомендується тільки в тих випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду. Даних про те, чи проникає Інтегрилін в грудне молоко, немає. Рекомендовано припинити годування груддю при застосуванні Інтегриліну.
Інструкції щодо введення.
Розчин Інтегриліну перед введенням необхідно оглянути щодо наявності помутніння та сторонніх частинок; розчин можна вводити тільки за умовою їх відсутності. Під час введення розчин захисту від світла не потребує.
Для болюсного введення необхідно набрати з флакона на 10 мл препарату за допомогою шприца і вводити внутрішньо венно струминно протягом 1-2 хвилин.
Одразу після болюсного введення необхідно починати безперервну внутрішньо венну інфузію Інтегриліну. При використанні ін фузійного насосу Інтегрилін необхідно вводити в нерозведеному вигляді прямо з флакона для інфузій (флакон на 100 мл). Система для введення Інтегриліну із флакона 100 мл повинна мати отвір для повітря; голку для під’єднання системи до флакона слід вводити строго через центр пробки флакона.
Залишок препарат у флаконі подальшому використанню не підлягає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Інтегрилін не збільшує ризик великих і малих кровотеч при сумісному застосуванні варфарину та дипіридамолу. Немає підстав очікувати, що пацієнти, які лікуються Інтегриліном, і мають протромбі новий час > 14,5 сек та лікуються також фарфарином, мають збільшений ризик виникнення кровотечі.
Дані про застосування Інтегриліну у пацієнтів, які лікуються тромболітичними препаратами, є обмеженими. За даними досліджень хворих з інфарктом міокарда або при ЧТКА, немає достатніх підстав вважати, що ептифібатид збільшує ризик виникнення великих або малих кровотеч, асоційованих з активацією тканинного плазміногену, однак за даними досліджень хворих з гострим інфарктом міокарда, ептифібатид збільшує ризик кровотечі при його сумісному застосуванні із стрепокиназою.
Інтегрилін можна вводити через один катетер з атропіном, добутаміном, гепарином, лідокаїном, меперидином, метопрололом, мідазоламом, морфіном, нітрогліцерином або верапамілом. Інтегрилін не варто вводити через один катетер з фуросемідом.
Інтегрилін можна вводити в одній системі 0,9 % розчином натрію хлориду або його суміші з 5 % декстрозою. При використанні будь-якого з цих розчинників розчин для введення може містити також до 60 мекв/л калію хлориду.
Інтегрилін не можна вводити в одній системі з фуросемідом.
Інтегрилін не рекомендовано змішувати в одній системі з препаратами, сумісність із якими доведена не була.
Не рекомендовано застосовувати Інтегрилін разом із низь комолекулярним гепарином у зв’язку із відсутністю клінічного досвіду.
Несумісності з наборами для внутрішньо венного введення не виявлено.
Умови та термін зберігання. Флакони необхідно зберігати в картонній коробці в холодильнику при температурі від 2 до 8 °С. Захищати від світла. Не застосовувати після закінчення строку придатності. Залишки препарату у флаконі не використовують. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.
Термін придатності – 3 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. Флакони по 10 мл (для внутрішньо венного ін‘єкційного введення).
Виробник.
«Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед», Велика Британія.
«Glaxo Operations UK Limited», UK.
Адреса.
«Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед», Барнард Кастл, Дюрхем, DL12 8DT, Велика Британія. Источник
«Glaxo Operations UK Limited», Barnard Castle, Durham, DL12 8DT, UK.