ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ОСТЕМАКС
(OSTEMAX)
Склад:
1 таблетка містить:
діюча речовина: кислоти алендронової 70 мг у вигляді натрію алендронату три гідрату;
допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; кремній діоксид колоїдний безводний.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Код АТС М 05В А 04.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування пост клімактеричного остеопорозу.
Для зменшення ризику стегнових і вертебральних переломів.
Протипоказання.
Препарат протипоказаний:
- при патологіях стравоходу (стриктура або ахалазія), які спричиняють затримку евакуації вмісту стравоходу;
- при неспроможності стояти або сидіти з прямою спиною протягом щонайменше 30 хвилин;
- при гіпер чутливості до алендронату або допоміжних речовин препарату;
- при гіпокальціємії;
- вагітність або період годування груддю.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована доза: 1 таблетка 70 мг 1 раз на тиждень.
Тривалість лікування визначає лікар.
Таблетку необхідно приймати з водою щонайменше за 30 хвилин перед денним першим прийомом їжі, напою або інших лікарських препаратів. Інші напої (включаючи мінеральну воду), їжа і деякі лікарські препарати можуть сприяти зменшенню всмоктування алендронату.
Щоб полегшити потрапляння препарату у шлунок і таким чином зменшити місцеве та езофагеальне подразнення, необхідно:
- приймати препарат, запиваючи склянкою води (не менше 200 мл) вранці, після того як людина встала з ліжка;
- не розжовувати таблетку, тому що існує можливість виникнення виразок ротової порожнини та глотки;
- перший денний прийом їжі - лише через 30 хвилин після прийому таблетки;
- після прийому таблеток пацієнтиам не слід лежати щонайменше 30 хвилин;
- препарат не можна приймати перед тим, як лягати спати, або до того, як вставати з ліжка після нічного сну;
- додатково необхідно приймати кальцій та вітамін Д, якщо прийому цих речовин з їжею недостатньо.
Застосування пацієнтам літнього віку:
Клінічні дослідження не виявили пов’язаної з віком різниці профілів ефективності або безпеки алендронату. Тому немає необхідності коригувати дозу для хворих літнього віку.
Ниркова недостатність
Для хворих, кліренс креатині ну в яких більше 35 мл/хв, немає необхідності коригувати дозу. Хворим, кліренс креатині ну в яких менше 35 мл/хв, прийом алендронату не рекомендується у зв’язку з відсутністю досвіду застосування препарату для лікування таких хворих.
Не досліджувалась дія препарату при лікуванні остеопорозу, спричиненого кортикостероїдами.
Побічні реакції.
Повідомляється про наступні побічні реакції: поширені (> 1/100, <1/10), непоширені (> 1/1000, < 1/100), рідкі (> 1/10,000, < 1/1000), дуже рідкі (< 1/10,000), невідомі (не можна визначити із наявних даних). Побічні ефекти наведені у порядку зниження їх тяжкості у межах кожної категорії.
Розлади нервової системи
| Поширені |
головний біль. |
| Невідомі |
запаморочення, порушення смаку. |
Розлади з боку органа зору
| Рідкі |
увеїт, склерит, епісклерит. |
| Невідомі |
вертіго (запаморочення). |
Шлунково-кишкові розлади
| Поширені |
біль у животі, диспепсія, запор, діарея, метеоризм,
виразки стравоходу, дисфалгія, напруження черевної порожнини, печія, регургітація шлункового вмісту. |
| Непоширені |
нудота, блювання, гастрит, езофагіт, ерозія стравоходу, мелена. |
| Рідкі |
езофагеальні стриктури, виразки ротової порожнини/горла, ураження верхньої частини шлунково-кишкового тракту ПВК/PUB (перфорація, виразка, кровотеча). |
Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини
| Непоширені |
висипи, свербіж, еритема (почервоніння). |
| Рідкі |
висипи, що підсилюються під впливом світла. |
| Дуже рідкі |
окремі випадки тяжких шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. |
| Невідомі |
випадання волосся. |
Розлади кістково-м'язової та сполучної тканини
| Поширені |
кістково-м'язовий біль (кісток, м'язів або суглобів). |
| Рідкі |
виражений кістково-м'язовий біль (кісток, м'язу або суглоба). |
| Невідомі |
остеонекроз, стресові переломи проксимального відділу стегна, набряк суглоба. |
Розлади з боку обміну речовин
| Рідкі |
симптоматична гіпокальціємія, часто у зв'язку з наявністю провокуючих факторів. |
Ускладнення загального характеру і реакції у місці введення
| Рідкі |
перехідні симптоми, які супроводжуються гостро фазовою реакцією (біль у м'язах, нездужання і в рідких випадках - гарячка) зазвичай на початку лікування. |
| Невідомі |
астенія, периферичний набряк. |
Імунна система
| Рідкі |
алергічні реакції, включаючи висипи та ангіо невротичний набряк |
Повідомляється про остеонекроз щелепи у хворих, які приймають біфосфонати. Більшість повідомлень відносяться до хворих на рак, але також повідомляється про подібні випадки у хворих, які лікуються від остеопорозу. Остеонекроз щелепи, як правило, пов'язаний із видаленням зуба та/або місцевою інфекцією (у тому числі остеомієліт). Діагноз рак, хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди, а також невідповідна гігієна ротової порожнини також вважаються факторами ризику.
Дані лабораторних аналізів
У клінічних дослідженнях спостерігалося а симптоматичне, помірне і тимчасове зниження рівня кальцію сироватки та фосфатів у хворих при лікуванні алендронатом 10 мг/кг за день.
Передозування.
У результаті передозування можуть розвинутись гіпокальціємія, гіпофосфатемія та розлади у верхній частині шлунково-кишкового тракту, такі як розлад шлунка (подразнення слизової оболонки шлунка), печія, езофагіт, гастрит або виразка.
Лікування передозування
Немає специфічної інформації про лікування передозування. Щоб зв’язати алендронат, слід дати випити хворому молоко або антациди. У зв’язку з ризиком езофагеального подразнення не слід провокувати блювання, хворому необхідно перебувати у вертикальному положенні.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат не призначають у період вагітності та в період годування груддю.
Діти.
Не застосовувати дітям.
Препарат вивчали на невеликій кількості дітей з недосконалим остеогенезом (остеопсатирозом). Результати не є достатніми, щоб рекомендувати застосування препарату у дітей.
Особливості застосування.
Препарат може зумовити місцеве подразнення слизової оболонки верхньої частини шлунково-кишкового тракту. Оскільки існує ризик загострення основного захворювання, необхідно з обережністю призначати препарат хворим з проблемами у верхній частині шлунково-кишкового тракту, такими як дисфагія, захворювання стравоходу, гастрит, дуоденіт, виразки або з нещодавно (протягом минулого року) перенесеними тяжкими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, такими як виразки шлунка, активна шлунково-кишкова кровотеча або хірургічна операція у верхній ділянці шлунково-кишкового тракту, за винятком пілоропластики.
Повідомляється про езофагеальні реакції (у деяких випадках тяжкі, та ті, що потребують госпіталізації), такі як езофагіт (запалення стравоходу), езофагеальні виразки та езофагеальні ерозії, після яких у виняткових випадках виникала езофагеальна стриктура, у хворих, які приймають алендронат. Таким чином, необхідно звертати увагу на будь-яку ознаку або симптом можливої езофагеальної реакції.
Необхідно припинити прийом препарату у випадку виникнення наявних симптомів езофагеального подразнення, такі як дисфагія, біль при ковтанні (одинофагія), загрудинний біль, виникнення печії або посилення вже існуючої печії.
Ризик виникнення тяжких езофагеальних побічних ефектів вважається підвищеним у хворих, які неправильно приймають препарат і/або продовжують приймати препарат (таблетку 70 мг 1 раз на тиждень) після розвинення симптомів, які вказують на езофагеальне подразнення.
Незважаючи на відсутність підвищеного ризику, сповіщається про рідкісні випадки виразок шлунка і дванадцяти палої кишки, деякі з них були тяжкими та ускладненими.
Повідомляється про остеонекроз щелепи, який у цілому пов'язаний з видаленням зуба та/або місцевою інфекцією (у тому числі остеомієліт), у хворих на рак, які проходять режим лікування, що складається головним чином з призначених внутрішьовенно біфосфонатів. Крім, того багато з цих хворих отримують хіміотерапію і кортикостероїди. Повідомляється також про остеонекроз щелепи у хворих на остеопороз, які отримують біфосфонати перорально. Необхідно пройти огляд порожнини рота з відповідною профілактичною стоматологічною допомогою перед початком лікування біфосфонатами хворих з одночасними факторами ризику (такими як рак, хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди, невідповідна гігієна ротової порожнини і парадонтоз).
Під час лікування таким хворим необхідно при можливості уникати інвазивних стоматологічних втручань. У хворих, в яких розвивається остеонекроз щелепи під час проведення лікування біфосфонатами, стоматологічні хірургічні втручання можуть тільки погіршити стан. Для хворих, яким необхідно стоматологічне втручання, немає додаткових даних або відомостей про те, що відміна біфосфонатів могло б зменшити ризик остеонекрозу щелепи.
Повідомляється про біль у кістках, суглобах і/або м'язах у хворих, які приймають біфосфонати. У рідких випадках повідомляється, що такі симптоми є тяжкі і/або впливають на здатність виконувати повсякденну роботу. Час до появи симптомів коливається від 1 дня до декількох місяців від початку лікування. Більшість хворих відчули послаблення симптомів після припинення лікування. Повторні симптоми відчувались при повторному прийомі того ж лікарського препарату або іншого біфосфонату.
Якщо хворий пропустить прийом дози препарату, він повинен прийняти таблетку після того, як про це згадає. Не можна приймати 2 таблетки в один день, але необхідно повернутися до прийому 1 таблетки один раз на тиждень, у призначений день, який раніше був вибраний.
Препарат не рекомендується застосовувати хворим із нирковою недостатністю, коли кліренс креатині ну менший ніж 35 мл/хв.
Необхідно брати до уваги інші причини остеопорозу, аніж дефіцит естрогену та старіння.
До початку лікування препаратом необхідно відкоригувати гіпокальціємію. Також необхідно ефективно лікувати інші розлади мінерального обміну речовин (такі як дефіцит вітаміну D та гіпотиреоз/гіпофункція щитовидної залози). У хворих із такими станами під час лікування препаратом необхідно стежити за рівнем кальцію сироватки та симптомами гіпокальціємії.
У зв’язку з можливим ефектом алендронату на збільшення мінералізації кісток може виникнути зменшення кальцію сироватки та фосфатів особливо у хворих, які приймають глюкокортикоїди, у яких може знижуватися всмоктування кальцію. Воно зазвичай є незначним і безсимптомним. Разом з тим повідомляється про безсимптомну гіпокальціємію, яка іноді мала тяжку форму, і часто виникала у хворих з схильністю до неї (наприклад, гіпотиреоз, дефіцит вітаміну D та мальабсорбція/порушення всмоктування кальцію). Тому забезпечення достатнього прийому кальцію та вітаміну D є особливо важливим для хворих, які приймають глюкокортикоїди.
Повідомляється про стресові переломи (відомі як маршева стопа, переломи при накопиченні втомлюваності) проксимального відділу стегна у хворих, які протягом тривалого періоду приймали алендронову кислоту (час до появи у більшості випадків коливався від 18 місяців до 10 років). Переломи траплялися після мінімальної травми або за відсутністю травми, а деякі хворі відчували біль у стегні, яка часто була пов'язана з відображеними ознаками стресових переломів, за кілька тижнів або місяців до повідомлення про перелом стегна, що трапився. Переломи були часто двобічними; тому необхідно дослідити контра латеральну стегнову кістку у хворих, які приймають біфосфонати, які перенесли перелом стегнової кістки. Також повідомлялося про погане зрощення таких переломів. Рекомендується припинити терапію біфосфонатами у хворих з стресовим переломом аж до обстеження хворого, залежно від оцінки ризику/користі для хворого.
У хвори звстановленним діагнозом «стравохід Баретта» при призначенні олендронату слід оцінити показник користь/ризик для пацієнта.
Цей препарат не призначають хворим з рідкими спадковими захворюваннями, такими як: непереносимість галактози, дефіцит Lapp-лактази або глюкозо-галактоз на мальабсорбція.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Не спостерігалося впливу на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Проте певні побічні реакції, про які повідомляється при застосуванні препарату, можуть вплинути на здатність деяких хворих керувати транспортними засобами або механізами. Індивідуальні реакції на алендронат можуть бути різними.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Їжа та напої (включаючи мінеральну воду), добавки кальцію, антациди і деякі лікарські препарати можуть заважати всмоктуванню алендронату, якщо їх приймати одночасно. Тому хворим слід зачекати щонайменше 30 хвилин після прийому алендронату, перш ніж приймати будь-які інші пероральні лікарські препарати.
Частота виникнення побічних реакцій у верхній чатині шлунково-кишкового тракту збільшується у хворих, які отримують супутнє лікування щоденними дозами алендронату більш ніж 10 мг, і препаратами, що містять ацетил саліцилову кислоту.
Оскільки застосування не стероїдних протизапальних препаратів пов'язане з подразненням шлунково-кишкового тракту, слід проявляти обережність при їх одночасному прийманні з алендронатом.
Не виявлено взаємодії з іншими лікарськими препаратами.
Під час прийому алендронату у клінічних дослідженнях деякі хворі отримували естроген (внутрішньо вагінально, трансдермально або перорально). Не було виявлено жодних побічних ефектів, пов'язаних із їх супутнім прийомом.
Хоча не проводилося специфічних досліджень взаємодії, у клінічних дослідженнях препарат призначали разом із широким діапазоном лікарських засобів, які зазвичай призначають без ознак клінічно небажаних взаємодій.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Активною речовиною Остемаксу є натрій алендронат тригідрат, біфосфонат, що пригнічує остеокластну резорбцію кісток без будь-якого прямого ефекту на їх формування (остеогенез). До клінічні дослідження продемонстрували переважну локалізацію алендронату в місцях, де відбувається активне всмоктування. Під впливом діючої речовини активність остеокластів пригнічується, але вплив на формування та приєднання остеокластів не відбувається. Кістка, яка формується у процесі лікування алендронатом, має нормальну якість.
Фармакокінетика.
Всмоктування
У порівнянні з внутрішньо венною референтною дозою біодоступність препарату алендронату у жінок становила 0,64 % для доз у діапазоні від 5 до 70 мг при прийомі вранці натщесерце і за 2 години перед звичайним сніданком. Біодоступність зменшувалась до 0,46 % і 0,39 % при прийомі алендронату за годину або за півгодини до звичайного сніданку. У дослідженні відносно лікування остеопорозу алендронат є ефективним, якщо його приймати щонайменше за 30 хвилин до першого прийому їжі або напою.
Біодоступність незначна, якщо алендронат приймати під час звичайного сніданку або протягом 2 годин після нього. При супутньому прийомі алендронату з кавою або апельсиновим соком біодоступність скорочується приблизно на 60 %.
У здорових людей пероральний прийом преднізолону (20 мг 3 рази на день протягом 5 днів) не спричиняв клінічно значущої зміни пероральної біодоступності алендронату (підвищення від 20 % до 44 %).
Розподіл
Середній об’єм розподілу у стані рівноваги, за винятком кісток, становить у людини щонайменше 28 літрів. Концентрації лікарського препарату у плазмі після перорального прийому терапевтичних доз є занадто малими для аналітичного визначення (< 5 нг/мл). Зв’язування з білками у плазмі людини становить приблизно 78 %.
Біо трансформація
Немає даних про те, що алендронат метаболізується в організмі людини або тварин.
Виведення з організму
Після внутрішньо венної одрократної дози (14C) алендронату приблизно 50% радіо активності виводиться із сечею протягом 72 годин і незначна радіо активність або відсутність її була виявлена у фекаліях. Після внутрішньо венної однократної дози 10 мг, кліренс алендронату через нирки складав 71 мл/хв, а систематичний кліренс не перевищував 200 мл/хв. Концентрації у плазмі зменшилися понад 95% протягом 6 годин після внутрішньо венного введення. Визначено, що загальний період напів виведення у людини перевищує 10 років, що відображає виведення алендронату з кісток. Алендронат не виводиться через кислотно-лужну транспортну систему нирок у щурів, і, отже, вірогідно, не впливає на виведення інших лікарських препаратів через цю систему у людини.
Характеристики у пацієнтів
До клінічні дослідження показують, що лікарські препарати, які не відкладаються в кістках, швидко виводяться із сечею. У пацієнтів з зниженою функцією нирок можна очікувати дещо більшого накопичення алендронату у кістках.
Дані до клінічних досліджень безпеки
Сучасні дослідження щодо загальної токсичності, генотоксичності і канцерогенної активності не складає особливих ризиків для людини.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: довгасті, двоопуклі білого кольору таблетки.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у сухому, захищенному від світла місці при температурі нижче 25 0C.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 4 таблетки у блістері. По 1 блістері у картонній короці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Фармацевтичний Завод «Польфарма» С. А., Польща/
Pharmaceutical Works «Polpharma» S. A., Poland.
Місцезнаходження.
вул. Пельплиньска, 19, 83-200 Старогард Гданьски, Польща/ Источник
19 Pelplinska Street, 83-200 Starogard Gdanski, Poland.