ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЛЕВОМІЦЕТИН
(LAEVOMYCETINE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Chloramphenicol**,(Д-(-) трео-1-пара-нітрофеніл-2-дихлорацетил аміно-пропандіол-1,3);
основні фізико-хімічні властивості:таблетки білого кольору або білого з жовтувато-зеленкуватим відтінком;
склад: 1 таблетка містить хлорамфеніколу (левоміцетину) – 0,25 г;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний або кукурудзяний, кальцій стеариновий.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засобидля системного застосування. Код АТС J01B A01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Левоміцетин – антибіотик широкого спектра дії: ефективний щодо багатьох грам позитивних і грам негативних бактерій, рикетсій, спірохет, хламідій. Діє на штами бактерій, стійких до пеніциліну, стрептоміцину, сульфаніламідам; малоактивний щодо кислотостійких бактерій, синьо гнійної палички, клостридій і найпростіших. Діє бактеріостатично.
Фармакокінетика. Механізм антимікробної діїпов'язаний з порушенням синтезу білків мікро організмів. Лікарська стійкість до препарату розвивається дещо повільно, при цьому, як правило, перехресної стійкості до інших хіміотерапевтичних засобів не виникає. Хлорамфенікол легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація в крові утворюється через 2 - 3 години; протягом 4 - 5 годин після одноразового прийому лікувальної дози у крові зберігається терапевтично активна концентрація, потім відбувається значне зниження концентрації; препарат добре проникає в органи і рідини організму; проникає через гематоенцефалічний бар'єр, через плаценту, виявляється у материнському молоці; терапевтичні концентраціїхлорамфеніколу при призначенні його внутрішньо чи місцево створюються у склоподібному тілі, рогівці, райдужній оболонці, водянистій волозі ока; у кришталик препарат не проникає. У кишечнику під дією кишкових бактерій відбувається гідроліз хлорамфеніколу з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться з сечею, головним чином, у вигляді неактивних метаболітів; частково –з жовчю і калом.
Показання для застосування. Застосовують при черевному тифі, паратифах, генералізованих формах сальмонельозів, бруцельозі, коклюші, туляремії, менінгіті, рикетсіозах, хламідіозах. При інфекційних процесах іншої етіології, спричинених збудниками, чутливими до дії Левоміцетину, препарат показаний у випадку неефективності інших хіміотерапевтичних препаратів.
Спосіб застосування і дози. Призначають внутрішньо (зазвичай за 30 хвилин до їжі, у разі нудоти або блювання – через 1 годину після їжі). Разова доза для дорослих 0,25 - 0,5 г; добова – 2 г. В особливо тяжких випадках (черевний тиф, перитоніт та ін.) можна призначати препарат удозі до 4 г на добу (під пильним наглядом лікаря і контролем за станом крові іфункцією нирок). Разова доза для дітей до 3 років становить 10 - 15 мг/кг, від 3 до 8 років – по 0,15 - 0,2 г, старше за 8 років – по 0,2 - 0,3 г; приймають 3- 4 рази на добу. Курс лікування зазвичай - 7 - 10 днів.
За показаннями можна, за умови доброї переносимості і відсутності змін у кровотворній системі курс лікування продовжити до 2 тижнів.
Побічна дія. Диспептичні явища (нудота, блювання, пронос), подразнення слизової оболонки рота, зіву, шкіряні висипання, дерматити, висипання і подразнення навколо заднього проходу. Левоміцетин виявляє токсичну дію на кровотворну систему (ретикулоцитопенія, гранулоцит опенія, іноді зменшення кількості еритроцитів). У тяжких випадках можлива а пластична анемія. Тяжкі ускладнення з боку кровотворної системи частіше пов'язані із застосуванням великих доз Левоміцетину. Найчутливіші до препарату діти раннього віку.
Протипоказання. Не слід призначати препарат при гострих респіраторних захворюваннях, ангінах і з профілактичною метою; Левоміцетин не призначають разом із препаратами, що пригнічують кровотворення, підвищеній індивідуальній чутливості до препарату, захворюваннях шкіри (псоріазі, екземі, грибкових ураженнях), під час вагітності та в період лактації, немовлятам.
Передозування. Великі дози Левоміцетину можуть також спричинити психомоторні розлади, сплутаність свідомості, зорові йслухові галюцинації, зниження гостроти слуху і зору. Застосування препарату може супроводжуватися пригніченням мікрофлори кишечнику, розвитком дисбактеріозу, вторинної грибкової інфекції. Лікування Левоміцетином варто проводити під контролем картини крові і функціонального стану печінки та нирок хворого.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Неслід призначати Левоміцетин разом із сульфаніламідами, похідними піразолону, цитостатиками, препарат будучи інгібітором цитохрому Р-450 печінки, може уповільнювати метаболізм (та елімінацію) і підвищувати рівень дифеніну, неодику марину, бутаміду, барбітуратів у крові.
Особливості застосування. Під час лікуванняЛевоміцетином слід контролю вати склад периферичної крові і функціональний стан печінки і нирок.
Недопустиме безконтрольне застосування і використання препарату при легких формах інфекційних процесів, особливо удітей.
Препарат не слід призначати при ангіні, гострих респіраторних інфекціях і з метою профілактики. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати у cухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін придатності - 5років.