ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПАКСИЛ

(РAХIL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: paroxetine;(-)-trans-4-(4’-fluorophenyl)-3S-(3’,4’-methylenedioxyphenoxy)methyl]piperidinehydrochloride hemihydrate;

основні фізико-хімічні властивості: біла, вкрита оболонкою двоопукла таблетка з маркуванням 20 на одному боці та лінією розподілу – на іншому;

склад:1 таблетка містить пароксетину (у формі гідро хлоридугемі гідрату) 20 мг;

допоміжні речовини: кальцію фосфат двохосновний (дигідрат), натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, гідроксипропілм етилцелюлоза, титану діоксид, полі етиленгліколь-400, полісорбат-80.

Форма випуску.Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтичнагрупа. Антидепресанти. Код АТС N06A B05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Паксил – це потужний селективний інгібітор зворотного захвату 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Його антидепресивна дія та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивних і панічних розладів зумовлена специфічним гальмуванням захвату 5-гідрокситриптаміну нейронами мозку. За своєю хімічною структурою Паксил відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів.

Паксил має низьку спорідненість з мускариновимихолінергічними рецепторами. Паксил, на відміну від трициклічних антидепресантів, має незначну спорідненість з альфа 1-, альфа 2- ібета-адренорецепторами, допаміновими (D2), 5-НТ 1-подібними, 5-НТ 2- тагістаміновими (Н 1-) рецепторами. Паксил не впливає на психомоторну функцію і непосилює депресивну дію етанолу.

Паксил не змінює діяльність серцево-судинної системи.

Паксил не спричинює клінічно значущих змінартеріального тиску, частоти серцевих скорочень і параметрів ЕКГ.

Паксил, на відміну від антидепресантів, які гальмують захват норадреналіну, значно меншою мірою впливає на гіпотензивний ефект гуанетидину.

Фармакокінетика. Паксил після перорального введення швидко всмоктується і зазнає перетворення в печінці.

Основними метаболітами діючої речовини Паксилу (пароксетину) є полярні й кон’юговані продукти окислення і метилювання, якішвидко виводяться з організму.

Приблизно 64% від введеної дози пароксетинувиводиться разом із сечею, при цьому кількість екскретованого пароксетину в незміненому вигляді становить менше 2%. Приблизно 36% від введеної дозипароксетину виводиться разом з фекаліями, швидше за все через жовчні шляхи, прицьому виводиться у вигляді метаболітів.

Виведення метаболітів пароксетину здійснюється в дваетапи – спочатку через метаболізм першого проходження через печінку, а потім завдяки системному виведенню пароксетину.

Період напів виведення коливається, але в середньому становить приблизно 1 добу.

Постійна концентрація в крові досягається через 7– 14 днів після початку лікування, і протягом подальшого тривалого лікування фармакокінетика препарату майже не змінюється.

Між концентрацією пароксетину в плазмі крові й клінічним ефектом (ефективність і несприятливі реакції) не було виявлено кореляції.

Завдяки розпаду препарату в печінці кількістьпароксетину, що циркулює в крові, менша за кількість, яка всмокталась ушлунково-кишковому тракті. При збільшенні одноразової дози або багаторазовому дозуванні виникає ефект часткового насичення метаболічного шляху першого проходження через печінку і спостерігається зниження плазмового кліренсу. Це призводить до непропорційного збільшення концентрації пароксетину в плазмі крові й зміни фармакокінетичних параметрів з появою нелінійної залежності. Проте така не лінійність здебільшого незначна і спостерігається тільки у людей, в яких при введенні низьких доз досягається невелика концентрація препарату вплазмі крові.

Пароксетин широко розподіляється в тканинах організму. Значення розрахованих фармакокінетичних параметрів вказують на те, що в плазмі крові залишається лише 1% від введеної дози.

При введенні у терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину зв’язується з білками плазми крові.

В експериментах на тваринах показано, щопароксетин у невеликій кількості здатний потрапляти в грудне молоко і проходити крізь плаценту.

У людей літнього віку і хворих з нирковою або печінковою недостатністю спостерігається збільшення концентрації пароксетину вплазмі крові, але воно не виходить за межі коливань концентрації у здорових людей середнього віку.

Показання для застосування.

Дорослі

Депресія. Депресія будь-якого типу, включаючи реактивну і тяжку депресію, а також депресію на фоні стану тривоги. При лікуванні депресивних розладів ефективність Паксилу подібна до ефективності стандартних антидепресантів. Існують деякі докази того, що Паксил можевиявитись ефективним для хворих з недостатньою реакцією на стандартне лікування. Поліпшення стану у хворих здебільшого починається вже через тиждень лікування.

Обсесивно-компульсивнийрозлад. Паксил є ефективним засобом лікування при обсесивно-компульсивномурозладі. Застосування Паксилу дозволяє також ефективно попереджувати появу рецидивів обсесивно-компульсивного розладу.

Панічний розлад. Паксил є ефективним засобом лікування панічного розладу із супутньою агорафобією або без неї. Застосування Паксилу в комплексі з препаратами, що впливають на когнітивні функції та поведінку, приводить до суттєвого посилення необхідного ефекту порівняно з лікуванням тільки цими препаратами.

Застосування Паксилу дозволяє також ефективно попереджувати появу рецидивів панічного стану.

Соціальні фобії/соціально-тривожні розлади. Паксил є ефективним засобом лікування соціальних фобій / соціально-тривожних станів.

Генералізований тривожний розлад. Паксил є ефективним засобом лікуваннягенералізованого тривожного розладу.

Пост травматичний стресовий розлад. Паксил є ефективним засобом лікування пост травматичного стресового розладу.

Діти та підлітки (до 18 років)

Паксил непоказаний для лікування дітей та підлітків до 18 років. За результатами контрольованих клінічних іспитів не була продемонстрована ефективність і не отримано підтверджуючих даних щодо застосування Паксилу для лікування дітей і підлітків, хворих на депресією. Безпека та ефективність Паксилу у дітей молодших 7 років не досліджувалась.

Спосіб застосування та дози.

Депресія. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу – залежно від вираженості реакції на лікування, аж до 50 мг на добу.

Як і для всіх інших антидепресивних засобів, дозу необхідно ретельно добирати індивідуально протягом перших 2 – 3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів.

Обсесивно-компульсивнийрозлад. Рекомендованою дозою є 40 мг на добу. Лікування необхідно починати здози 20 мг на добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг на добу. У деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 60 мг на добу.

Панічний розлад. Рекомендованою дозою є 40 мг надобу. Лікування необхідно починати з дози 10 мг на добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг – залежно від відповідної реакції. У деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 60мг на добу.

Для зменшення ризику можливого посилення симптоматики панічного розладу, що часто спостерігається на початку лікування цього захворювання, рекомендується починати лікування з невисокої дози препарату.

Соціальні тривожні стани/соціальні фобії. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10 мг на добу – залежно від вираженості реакції на лікування, аж до 50 мг/добу.

Генералізований тривожний розлад. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих із слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на

10 мг на добу – залежно відвираженості реакції на лікування, аж до 50 мг на добу.

Пост травматичний стресовий розлад. Рекомендованою дозою є 20 мг на добу. Для деяких хворих зі слабкою відповідною реакцією на введення 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10мг/добу залежно від виразності реакції на лікування аж до 50 мг/добу.

Загальні рекомендації

Відміна Паксилу.

Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних хвороб, треба уникати раптової відміни препарату. Під час клінічних іспитів використовувався режим поступового зменшення дози препарату, що включав зменшення добової дози на 10 мг на добу з інтервалом у тиждень. Після досягнення режиму дозування у 20 мг на добу хворі ще тиждень приймали препарату такій дозі перед повною його відміною. У разі появи надмірних симптомів підчас зменшення дози або після відміни лікування необхідно вирішувати питання про відновлення лікування у попередній дозі. Пізніше можна продовжувати зменшувати дозу, але у більш повільному темпі.

Паксил рекомендується приймати 1 разна день – вранці під час їди. Таблетку слід ковтати не розжовуючи.

Лікування хворих на депресію або зобсесивно-компульсивним розладом повинно бути досить тривалим, щоб забезпечити усунення симптомів. Цей періодпри депресії і нав’язливих і компульсивних станах може тривати протягом декількох місяців, а при панічних станах – навіть довше.

Люди літнього віку. У людей літнього віку спостерігається підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові, проте воно не виходить за межі діапазону концентрацій у молодих людей.

Лікування починають із застосування звичайної початкової дози для дорослих, яку потім можна поступово збільшити до 40 мг надобу.

Діти молодші 7 років: застосовувати Паксил для лікування дітей не рекомендується, оскільки безпечність і ефективність цього препарату удітей не вивчали.

Діти та підлітки (до 18 років). Паксил не показаний для лікування дітей і підлітків до 18 років. За результатами контрольованих клінічних іспитів не була продемонстрована ефективність та не отримано підтверджуючих даних щодо застосування Паксилу для лікування дітей і підлітків, хворих на депресією.

Ниркова та печінкова недостатність. У хворих з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) або печінковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові. Тому длятаких хворих дозу необхідно зменшувати до нижньої межі діапазону дозування.

Побічна дія. Побічні ефекти, наведені нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою виникнення. Частота визначається: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,<1/10), не часто (≥1/1 000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000), включаючи поодинокі випадки.

Кров і лімфатична система.

Не часто: підвищена кровоточивість шкіри та слизових оболонок (екхімози).

Дуже рідко: тромбоцит опенія.

Імунна система.

Дуже рідко: алергічні реакції (включаючи кропив’янку та ангіонабряк).

Ендокринна система.

Дуже рідко: синдром, зумовлений недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.

Метаболізм і розлади травлення.

Часто: збільшення рівня холестерину, зниження апетиту.

Рідко: гіпонатріємія. Гіпонатріємія головним чином спостерігається у хворих літнього віку та інколи пов’язана із синдромом, зумовленим недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.

Психіатричні розлади.

Часто: сонливість, безсоння, ажитація.

Не часто: сплутаність свідомості, галюцинації.

Рідко: маніакальні реакції.

Симптоми, що можуть бути зумовлені основною хворобою.

Нервова система.

Часто: запаморочення, тремор.

Не часто: екстра пірамідні розлади.

Рідко: конвульсії, акатизія.

Дуже рідко: серотонін овий синдром (може включатив себе ажитацію, сплутаність свідомості, сильне потовиділення, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію і тремор).

Екстра пірамідні розлади, включаючи орофаціальнудистонію, спостерігаються у пацієнтів з руховими порушеннями або у тих хворих, які лікуються нейролептиками.

Органи зору.

Часто: нечіткість зору.

Дуже рідко: гостра глаукома.

Серцево-судинна система.

Не часто: синусова тахікардія, транзиторнепідвищення або зниження тиску крові.

Дихальна система.

Часто: позіхання.

Шлунково-кишковий тракт.

Дуже часто: нудота.

Часто: запори, діарея, сухість у роті.

Дуже рідко: шлунково-кишкові кровотечі.

Гепатобіліарна система.

Рідко: підвищення рівня печінкових ферментів.

Дуже рідко: розлади з боку печінки (такі як гепатити, інколи з жовтухою та/або печінковою недостатністю).

Шкіра та підшкірні тканини.

Часто: потіння.

Не часто: шкірний висип.

Дуже рідко: реакції фото чутливості.

Сечовидільна система.

Не часто: затримка сечовиділення, нетримання сечі.

Репродуктивна ситема.

Дуже часто: сексуальна дисфункція.

Рідко: гіперпролактинемія/галакторея.

Загальні розлади.

Часто: астенія, збільшення маси тіла.

Дуже рідко: периферичні набряки.

Симтоми, зумовлені відміною препарату.

Часто: запаморочення, розлади чутливості, розлади сну, тривога, головний біль.

Не часто: ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, діарея.

Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних розладів, відміна Паксилу (особливо раптова ) може спричиняти до таких симптомів, як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошок у та дзвін у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота, головний біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея та пітливість. У більшості пацієнтів ці симптомиє легкими або помірними та минають без лікування. Особливої групи ризику по виникненню цих симптомів не існує, тому у разі необхідності відміни лікуванняПаксилом дозу слід зменшувати поступово.

Побічні дії, отримані при проведенні клінічних іспитів препарату у дітей.

При проведенні клінічних іспитів препарату удітей були отримані такі побічні ефекти (з частотою не менш, ніж у 2% пацієнтів, і з частотою виникнення у два рази вищою порівняно з плацебогрупою): емоційна лабільність (включаючи заподіяння собі шкоди, суїцид альнідумки, плач з погрозами самогубства і коливання настрою), ворожість, зниження апетиту, тремор, пітливість, гіперкінезії та ажитація. Суїцид альні думки тасуїцид альні спроби спостерігались головним чином у клінічних іспитах при лікуванні підлітків з депресивними розладами. Ворожість спостерігалась головним чином у дітей з обсесивно-компульсивними розладами, особливо у дітей до 12років.

При проведенні іспитів із застосуванням режиму поступового зменшення дози або після відміни препарату спостерігались такі симптоми (з частотою не менш, ніж у 2% пацієнтів, і з частотою виникнення у дварази вищою порівняно з плацебо групою): емоційна лабільність, нервовість, запаморочення, нудота та біль у животі.

Протипоказання. Підвищена чутливість до пароксетину або будь-якого інгредієнта препарату.

Паксил не слід призначати одночасно з інгібіторами моноамін оксидази (МАО) та раніше, ніж через 2 тижні після припинення лікування інгібіторами МАО.

Не слід застосовувати інгібітори МАО раніше, ніжмине 2 тижні після припинення лікування Паксилом.

Паксил не можна призначати у поєднанні зтіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують печінковий ферментCYP450 2D6, Паксил може підвищувати рівні тіоридазину в плазмі. Застосуваннятіоридазину може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку внаслідок цього тяжкої шлуночкової аритмії (наприклад torsades de pointes) та раптової смерті.

Паксил не можна призначати у комбінації зпімозидом (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Передозування.

У разі передозування Паксилу крім симптомів, зазначених у розділі “Побічна дія", спостерігались блювання, розширення зіниць, підвищення температури, зміни артеріального тиску, головний біль, мимовільні скорочення м’язів, збудження, тривожність і тахікардія.

Усі ці ефекти у пацієнтів здебільшого минали без серйозних наслідків навіть після введення дози 2 000 мг. Іноді спостерігали комуабо зміни параметрів ЕКГ, дуже рідко відмічали летальні випадки, але в основному в таких випадках Паксил приймали разом з іншими психотропними засобами та іноді з алкоголем.

Специфічний антидот не відомий.

Лікування передозування повинно включати загальні терапевтичні заходи, як і при передозуванні інших антидепресантів. Рекомендується провести очищення шлунка шляхом його промивання. Після очищення шлунка можна давати хворому по 20 – 30 г активованого вугілля через кожні 4 – 6 год протягом першої доби після передозування. Показано проведення підтримуючого лікування під контролем життєво важливих показників і ретельного спостереження за станом хворого.

Особливості застосування.

Паксил, прийнятий вранці, не впливає негативно наякість або тривалість сну. Крім того, у хворих з відповідною реакцією на лікування Паксилом спостерігається поліпшення сну.

При сумісному застосуванні в клінічній практиці короткодіючих гіпнотичних засобів разом з антидепресантами не відмічаються додаткові несприятливі реакції.

Паксил протягом перших декількох тижнів застосування приводить до ефективного поліпшення стану при депресії і зникненнясуїцидальних думок.

Паксилпопереджує загострення захворювання і ризик повторного виникнення симптомів депресії.

Діти та підлітки (до 18 років).

Лікування антидепресантами пов’язано зі збільшеним ризиком суїцидальних спроб і суїцидальних думок у дітей та підлітків з великими депресивними та іншими психічними розладами. За даними клінічних досліджень, побічні ефекти, пов’язані з суїцидами (суїцид альні спроби тасуїцид альні думки) та ворожістю (переважно агресивність, проти дійна поведінка та роздратування) спостерігались при лікуванні дітей та підлітків Паксиломчастіше порівняно з плацебо групою. Довгострокові результати щодо вивчення безпеки препарату у дітей та підлітків стосовно росту, розвитку, когнітивних і поведінкових характеристик відсутні.

Погіршення клінічного стану та ризик суїциду удорослих.

Дорослі молодого віку особливо хворі на великі депресивні розлади можуть мати підвищений ризик суїцидальної поведінки під час лікування Паксилом. За даними аналізу плацебо контрольованих клінічних досліджень за участю дорослих хворих на психічні розлади було показано, щодорослі молодого віку (приблизно 18 – 24 років) мали збільшений ризиксуїцидальної поведінки порівняно з плацебо групою (17/776 – 2,19% у порівнянні з 5/542 – 0, 92%), хоча ця різниця не є статистично достовірною. У групі хворих старшого віку ( 25 – 64 роки і старше 65 років) такого збільшення ризику виявлено не було. У хворих на великі депресивні розлади (любого віку), що лікувалисьПаксилом, було відзначено статистично достовірне збільшення частоти виникненнясуїцидальної поведінки порівняно з плацебо групою (11/3455 – 0,32% у порівнянні з 1/1978 – 0,05%, всі такі випадки були суїцидальними спробами). Однак більшість таких спроб (8 з 11) при лікуванні Паксилом траплялись у молодих хворих віком 18 – 30 років. Ці дані по лікуванню великих депресивних розладі вдають можливість припустити, що вищий ризик виникнення цих ускладнень, що спостерігався у групі молодих хворих з психічними розладами, може бути розширений на хворих віком понад 24 роки.

У пацієнтів з депресивними розладами можуть загострюватися симптоми депресії та/або формуватися суїцидальне мислення та поведінка незалежно від того, приймають вони антидепресанти чи ні. Цей ризик зберігається доти, доки не настане суттєва ремісія. Загальним клінічним досвідом лікування при всіх курсах антидепресантів є те, що ризик суїцидів може збільшуватись на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, для лікування яких призначається Паксил, можуть асоціюватись із збільшенням ризику суїцидальноїповедінки і такі розлади можуть також поєднуватись із великими депресивними порушеннями. Додатково пацієнти із суїцидальною поведінкою та намірами уминулому, молоді хворі та хворі, які демонструють значний рівень суїцидальнихнамірів до початку курсу лікування, є групою підвищеного ризику стосовносуїцидальних спроб і думок. Всі пацієнти повинні знаходитись під ретельним наглядом для виявлення погіршення клінічного стану (включаючи розвиток нових симптомів) і суїцидальної поведінки під час лікування, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування, як в сторону збільшення дози, такі її зменшення.

Пацієнти (та особи, які за ними доглядають) повинні бути попереджені про необхідність постійного спостереження за будь-яким загостренням стану хворого (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появоюсуїцидальнтх думок і поведінки або думок про заподіяння собі шкоди і негайно звертатися за медичною допомогою у разі їх появи. Слід розуміти, що поява деяких симптомів, таких як ажитація, акатизія або манія, може бути пов’язана якз перебігом захворювання, так і з курсом лікування (див. Акатизія, Манія та біполярний розлад нижче, розділ “Побічна дія” вище).

Слід розглядати можливість зміни режиму терапевтичного лікування, включаючи відміну препарату, у хворих з клінічним погіршенням стану (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появоюсуїцидальних думок/поведінки, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, виникаютьраптово або не були частиною існуючих симптомів у пацієнта.

Акатизія.

Рідко застосування Паксилу або інших селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну може асоціюватись із розвиткомакатизії – станом, що характеризується внутрішнім відчуттям неспокою та психомоторним збудженням, таким як неможливість сидіти чи стояти у поєднанні зсуб’єктивним відчуттям болю. Ймовірність виникнення цього найбільша протягом перших тижнів лікування.

Серотонін овий синдром/нейролептичний злоякісний синдром.

У рідких випадках лікування Паксилом можеасоціюватись із розвитком серотонін ового або нейролептичного злоякісного синдрому, особливо при сумісному застосуванні з іншими серотонінергічнимита/або нейролептичними препаратами. Оскільки ці синдроми є життєво небезпечними станами, лікування Паксилом слід припинити у разі появи таких явищ (що характеризуються сукупністю таких симптомів, як гіпертермія, ригідність, міоклонус, автономна нестабільність з можливим швидким коливанням основних показників функціонального стану організму, зміни розумового стану, включаючи сплутаність свідомості, дратівливість, граничну ажитацію з прогресу ванням доделірію та коми) та призначити підтримуючу симптоматичну терапію. Паксил не слід застосовувати у комбінації з серотонін овими прекурсорами (такими як L-трипофан, окситриптан) через ризик розвитку серотонінергічного синдрому.

Манія та біполярні розлади.

Поява епізодів депресії може бути початковим проявом біполярних розладів. Є загальноприйнятим (хоча не підтвердженим даними контрольованих клінічних іспитів), що лікування таких епізодів антидепресантами як моно терапія може збільшувати ймовірність прискорення появи змішаних/маніакальних епізодів у хворих з підвищеним ризиком біполярних розладів. Перед початком лікування антидепресантами хворі повинні бути ретельно обстежені з метою виявлення у них будь-якого ризику біполярних розладів. Таке обстеження повинно включати в себе детальне вивчення історії хвороби пацієнта, в томучислі наявність суїцидальних спроб, біполярних розладів і депресії у членівсім’ї. Слід мати на увазі, що Паксил не затверджений для лікування біполярних розладів. Як і інші антидепресанти, Паксил слід застосовувати з обережністю для лікування хворих з маніакальним синдромом в анамнезі.

Інгібітори моноамін оксидази.

Лікування Паксилом слід починати з обережністю, не раніше ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО; дозу потрібно збільшувати поступово – до досягнення оптимальної реакції.

Ниркова/печінкова недостатність.

Рекомендується застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю.

Епілепсія.

Паксил, як і інші антидепресанти, слід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих на епілепсію.

Напади.

У хворих, яких лікують Паксилом, загальна частота нападів становить менше 0,1%.

У разі виникнення у хворого нападів застосуванняПаксилу слід припинити.

Електроконвульсивна терапія.

Накопичено лише незначний клінічний досвід застосуванняПаксилу в комплексі з електроконвульсивною терапією.

Глаукома.

Паксил, як і інші інгібітори зворотного захвату серотоніну, іноді спричиняє мідріаз, тому його слід застосовувати з обережністю для лікування хворих на закрито кутову глаукому.

Гіпонатріємія.

Іноді відмічали випадки розвитку гіпонатріємії, здебільшого у хворих літнього віку. Після припинення застосування Паксилуознаки гіпонатріємії здебільшого минали.

Геморагії.

Після лікування Паксилом спостерігали крововиливи в шкіру і слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові кровотечі). Тому Паксилслід застосовувати з обережністю при лікуванні хворих, яким одночасно призначені препарати з підвищеним ризиком появи кровотечі, а також хворих зчастими кровотечами або із схильністю до них.

Захворювання серця.

При лікуванні пацієнтів із супутніми захворюваннями серця слід дотримуватись звичайних застережних заходів.

Симптоми, що спостерігаються у дорослих при відміні Паксилу

За даними клінічних іспитів, у дорослих побічні дії при відміні лікування Паксилом виникали у 30% хворих порівняно з 20% хворих, які отримували плацебо. Поява симптомів при відміні препарату не є аналогічною ситуації, коли виникає звикання або залежність від препарату при зловживанні ним.

Повідомлялось про такі симптоми, як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії та відчуттяелектрошок у), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота, тремор, конвульсії, потіння, головний біль, діарея. Загалом ці симптоми є легкими або мають помірний характер, хоча у деяких пацієнтів вони можуть бути більш інтенсивними. Вони виникають звичайно протягом перших декількох днів після відміни препарату, але були поодинокі випадки виникнення цих симптомів у пацієнтів, які ненавмисно пропускали прийом препарату. Звичайно ці симптоми є самокупуючими і зникають протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів цей процес може бути довшим (2-3 місяці і довше). Тому рекомендується при відміні Паксилу дозу зменшувати поступово, протягом декількох тижнів або місяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого.

Симптоми, що спостерігаються у дітей та підлітків при відміні Паксилу.

За даними клінічних іспитів, у дітей та підлітків побічні дії при відміні лікування Паксилом виникали у 32% хворих порівняно з 24% хворих, які отримували плацебо. Після відміни Паксилу виникали такі побічні ефекти (з частотою не менш, ніж у 2% пацієнтів, і з частотою виникнення у дварази вищою порівняно з плацебо групою): емоційна лабільність (включаючисуїцид альні думки, суїцид альні спроби, зміни настрою та плаксивість), нервовість, запаморочення, нудота та біль у животі.

Вагітність.

За даними досліджень на тваринах, тератогенногоабо ембріо токсичного ефекту виявлено не було.

За даними нещодавніх епідеміологічних досліджень щодо спостереження за результатами вагітності у жінок, які лікувались антидепресантами в першому триместрі вагітності, повідомлялось про збільшення ризику уроджених порушень розвитку, головним чином серцево-судинних (наприклад дефекту передсердної абоміжшлуночкової перегородки) пов’язаних з прийомом пароксетину. За цими даними можна припустити, що ризик народження немовляти із серцево-судинним дефектом увагітної, яка лікувалась пароксетином, становить приблизно 1 на 50 порівняно з очікуваним ризиком виникнення такого дефекту в загальній популяції, що становить приблизно 1 на 100.

Лікар повинен зважити на можливість застосування альтернативного лікування вагітної або жінки, яка планує завагітніти, і призначати пароксетинлише тоді, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик для плоду. Уразі прийняття рішення про припинення лікування вагітної слід за додатковою інформацією звернутись до відповідних розділів Інструкції для застосування лікарських засобів, де описані дози та симптоми, що виникають при припиненні лікування пароксетином.

Є повідомлення про передчасне народження дітей ужінок, які лікувались Паксилом або іншими селективними інгібіторами зворотного захвату серотоніну, хоча причинних взаємозв’язків з прийомом препарату встановлено не було.

Слід обстежувати новонароджених, якщо вагітна продовжувала приймати Паксил під час пізніх стадій вагітності, оскільки є повідомлення про розвиток ускладнень у новонароджених при лікуванні матеріПаксилом або іншими селективними інгібіторами зворотного захвату серотоніну уІІІ триместрі вагітності, хоча причинний взаємозв’язок з прийомом препарату невстановлений. Повідомлялось про такі ефекти: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, напади, температурна нестабільність, труднощі при годуванні, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, тремтіння, збудливість, загальмованість, постійний плач і сонливість. Інколи ці симптоми асоціюють з відміною препарату. У більшості випадків вони виникають одразу або невдовзі після пологів.

За даними одного епідеміологічного дослідження, застосування селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну (включаючи пароксетин) після перших 20 тижнів вагітності асоціювалось із збільшеним ризиком розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених. За повідомленими даними абсолютний ризик склав від 6 до 12 жінок на 1 000 жінок, що застосовували інгібітори зворотного захвату серотоніну у пізніх періодах вагітності, порівняно з 1 або 2жінками на 1 000 жінок у загальній популяції.

Лактація.

Невелика кількість Паксилу екскретується в груднемолоко. Ніяких ознак впливу препарату на новонароджених виявлено не було, однакПаксил не слід застосовувати в період лактації, крім випадків, коли очікувана користь для матері буде більшою за можливий ризик для дитини.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Досвід застосування Паксилу в клінічній практиці свідчить, що цей препарат не впливає на когнітивні або психомоторні реакції. Проте, як і при застосуванні інших психоактивних препаратів, пацієнтів слід попередити про можливе порушення здатності керувати автомобілем та іншими механічними засобами під час лікування.

Паксил не посилює порушення розумових і моторних реакцій, спричинених дією алкоголю, проте вживати алкогольні напої під час лікування Паксилом не рекомендується.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Серотонінергічні препарати

Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну, сумісне застосування із серотонінергічнимипрепаратами (включаючи інгібітори МАО, L-триптофан, триптан, трамадол, лінезолід, інші інгібітори зворотного захвату серотоніну, літій та траву звіробою-Hypericum perforatum) може призводити до 5-НТ-асоційованого ефекту (серотонін ового синдрому).

Застосовувати Паксил з цими препаратами слід з обережністю та з обов’язковим ретельним контролем клінічного стану пацієнта.

Пімозид

За даними дослідження щодо сумісного застосування разової низької дози пімозиду (2 мг) і пароксетину було продемонстровано збільшення рівня пімозиду. Оскільки механізм цієї взаємодії не відомий узв’язку з вузьким терапевтичним індексом пімозиду та його добре відомою здатністю подовжувати інтервал QT сумісне застосування пімозиду та пароксетинупротипоказано.

Препарати з впливом на метаболізм ферментів печінки

Метаболізм і фармакокінетичні параметрипароксетину можуть змінюватись при одночасному застосуванні препаратів, що індукують або пригнічують метаболізм ферментів печінки.

При одночасному застосуванні пароксетину з препаратами, що інгібують ферменти, рекомендується призначати дози, які знаходяться на нижній межі звичайого рівня. При сумісному застосуванні з препаратами, що індукують ферменти (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн), потреби у зміні початкової дози пароксетину немає. Змінювати дозу протягом подальшого лікування необхідно залежно від клінічного ефекту (переносимість і ефективність).

Фосампренавір/ритонавір

Сумісне застосування фосампренавіру/ритона віру зпароксетином істотно зменшує плазмовий рівень пароксетину. Змінювати дозу протягом подальшого лікування необхідно залежно від клінічного ефекту (переносимість і ефективність).

Проциклідин

При щоденному застосуванні пароксетину значно підвищується рівень проциклідину у сироватці крові. У разі появиантихолінергічних ефектів доза проциклідину повинна бути зменшена.

Антиконвульсанти

Карбамазепін, фенітоїн, вальпроат натрію. При сумісному застосуванні з цими препаратами не спостерігається будь-якого впливуна фармакокінетику/фармакодинаміку препарату у хворих на епілепсію.

CYP2D6

Паксил, як і інші антидепресанти, що являють собою інгібітори зворотного захвату серотоніну, уповільнює активність цитохромуP450 CYP2D6. Пригнічення CYP2D6 може призводити до збільшення в плазмі крові концентрації одночасно введених препаратів, розпад яких каталізує цей фермент. До таких препаратів належать деякі трициклічні антидепресанти (наприкладамітриптилін, нортриптилін, іміпрамін і дезипрамін), фенотіазинові нейролептики (наприклад пер феназин і тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, проти аритмічнізасоби (наприклад пропафенон і флекаїнід) і метопролол.

CYP3A4.

В експериментах in vivo сумісне застосуванняПаксилу і терфенадину – субстрату для цитохрому CYP3A4 – при досягненні постійної концентрації в крові не супроводжувалось впливом Паксилу на фармакокінетику терфенадину. Аналогічне in vivo вивчення взаємодії не виявило будь-якого впливу Паксилу на фармакокінетик ку альпразоламу і навпаки. Одночасне введення Паксилу і терфенадину, альпрозаламу та інших препаратів, які є субстратами для CYP3A4, не може бути небезпечним.

При проведенні клінічних досліджень було показано, що на всмоктування або фармакокінетику Паксилу не впливають або майжене впливають (тобто не вимагають зміни дозування) такі фактори: їжа, антациди, дигоксин, пропранолол, алкоголь.

Паксил не посилює порушення розумових і моторних реакцій, спричинених дією алкоголю, проте вживати алкогольні напої під час лікування Паксилом не рекомендується.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому місці при температурі не вище 30°С. Источник

Термін придатності – 2 роки.