ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МІТОТАКС®
(MITOTAX)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: паклітаксел;
[2аR[2aα, 4β, 4aβ, 6β, 9α(α(R*,βS*),11α, 12α, 12aα, 12bα]]-β-(Бензоїламіно)-α-гідроксибензол-пропанової кислоти 6, 12в-біс-(ацетилокси)-2-(бензоїлокси) -2а, 3, 4, 4а, 6, 9, 10, 11, 12, 12а, 12в-додекагідро-4,11-дигідрокси-4а, 8, 13, 13-тетраметил-5-оксо-7, 11-метан-1Н-циклодека [3,4] бенз [1, 2-b]оксет-9- иловий ефір;
основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина, від безбарвного до блідо-жовтого кольору;
склад: 1 мл розчину містить 6 мг паклітакселу;
допоміжні речовини: поліоксил 35 касторова олія, спирт етиловий безводний, кислота лимонна безводна.
Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протипухлинні засоби. Алкалоїди рослинного походження.
Код АТС L01C D01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Протипухлинний препарат рослинного походження групи таксанів. Діюча речовина – паклітаксел – має механізм дії, який принципово відрізняється від інших цитотоксичних препаратів. Паклітаксел викликає необоротну полімеризацію білків мікро трубочок клітинної цитоплазми, внаслідок чого порушується динамічна рівновага процесу полімеризація – де полімеризація, що забезпечує нормальне функціонування внутрішньоклітинних структур протягом усього життєвого циклу клітини. Паклітаксел індукує утворення і накопичення аномальних зборок – пучків мікро трубочок в інтерфазі і численних зірок мікро трубочок під час мітозу, що призводить до зупинки життєвого циклу клітини в G2- або М-фазу.
Фармакокінетика. Фармакокінетика препарату після внутрішньо венного введення двофазна: швидке зниження концентрації в першій фазі відображає розподіл препарату в тканинах і виділення з організму; друга фаза частково обумовлена відносно повільним виділенням паклітакселу з периферичних тканинних депо. У хворих, які приймали паклітаксел у дозі 135 і 175 мг/м2 у вигляді внутрішньо венних інфузій тривалістю 3 і 24 години, період напів виведення препарату становив від 3 до 52,7 години, а загальний кліренс —
11,6 – 24 л/годину. Середній об’єм рівноважного розподілу варіює від 198 до 688 л/м2, що вказує на значний поза судинний розподіл препарату і значний ступінь його накопичення у тканинах. Після 3-годинної інфузії у дозі 175 мг/м2 період напів виведення в термінальній фазі становив 9,9 години при загальному кліренсі 12,4 л/годину. Фармакокінетика паклітакселу нелінійна; при збільшенні дози на 30% (з 135 до 175 мг/м2) значення максимальної концентрації та AUC збільшуються відповідно на 75 та 81 %. Препарат не кумулюється в організмі при проведенні повторних курсів лікування. Приблизно 89 % препарату зв'язується
з білками сироватки крові. Препарат гідроксилюється в печінці і виводиться з жовчю (приблизно 20 %); із сечею виводиться від 1,3 % до 12,6 % введеної дози.
Показання для застосування. Прогресуючий епітеліальний рак яєчників після неефективної хіміотерапії першої лінії.
Спосіб застосування та дози.
Рак яєчників:
Мітотакс звичайно вводять внутрішньо венно краплинно (протягом 3 годин) у дозі 175 мг/м2
з інтервалом 3 тижні. Хворим, які заздалегідь пройшли курс хіміотерапії, рекомендована доза складає від 135 мг/м2 до 175 мг/м2, вводиться внутрішньо венно протягом 3 годин кожні 3 тижні. У пацієнтів, які приймають паклітаксел, необхідно контролю вати стан крові. Курс можна повторювати, якщо кількість нейтрофілів більше 1500 клітин/мм3 (1000 клітин/мм3 у пацієнтів, хворих на СНІД) та кількість тромбоцитів – не менше /більше 100 000/мм3.
Доза наступних курсів паклітакселу повинна бути зменшена на 20 % у пацієнтів з тяжким ступенем нейтропенії (кількість нейтрофільних гранулоцитів менше 500/мм3 протягом тижня та довше) або при тяжкій периферичній нейропатії, оскільки рівень нейротоксичності та тяжкість нейтропенії збільшується з дозою.
Усім хворим перед застосуванням Мітотаксу необхідно проводити премедикацію, що може включати дексаметазон або його еквівалент у дозі 20 мг перорально приблизно за 12 та 6 годин до введення Мітотаксу, дифенгідрамін або його еквівалент у дозі 50 мг внутрішньо венно за 30–60 хвилин до введення Мітотаксу і циметидин у дозі 300 мг або ранітидин у дозі 50 мг вводяться внутрішньо венно за 30–60 хвилин до застосування Мітотаксу.
Мітотакс розчин для ін× єкцій перед введенням розводять до концентрації 0,3–1,2 мг паклітакселу на 1 мл 0,9 % розчином натрію хлориду, або 5 % розчином глюкози, або 5 % розчином глюкози в 0,9 % розчині натрію хлориду, або 5% розчином глюкози в розчині Рінгера. При розчиненні допускається помутніння розчину, що обумовлене взаємодією розчинника з препаратом. Готові для застосування розчини стабільні протягом 24 годин при кімнатній температурі (приблизно 25 оС); розведені розчини не слід зберігати в холодильнику для повторного застосування.
Побічна дія. Найбільш розповсюджені побічні реакції: мієлосупресія - виражена нейтропенія, тромбоцит опенія, анемія з або без проявів гарячки або зі зниженням температури тіла; кашель або хриплість, біль в нижній ділянці живота, болісне або утруднене сечовиділення; тяжкого ступіню або періодична дозозалежна периферична нейропатія, включаючи легку парестезію; реакції гіпер чутливості з задишкою, гіпотензією та ангіоневротичним набряком; артралгія, міалгия; розлад функції ШКТ (нудота, блювання, діарея, запор, запалення слизової оболонки, кишкова непрохідність), енцефалопатія; брадикардія та сердцева недостатність, біль у грудний клітці, гіперемія шкіри, висип, алергічні реакції в місці ін× єкції та тромбофлебіт, дистрофія нігтьової пластинки, некроз печінки, збільшення рівня печінкових ферментів та рівнів білірубіну. Екстравазація (транссудація) може призвести до пошкодження тканин. Набряк Квінке, бронхоспазм, AV-блокада, шлуночкові тахікардія, тахікардія в сполученні з бігемінією, периферичні набряки, вкрай рідко – інфаркт міокарда, епілептичні напади типу grand mal, вкрай рідко – м× язова слабкість, ушкодження зорового нерва, порушення зору (скотоми, що світяться), оборотна алопеція.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, виражена нейтропенія
(менше 1500 клітин у 1 мм3), період вагітності і годування груддю.
Передозування. Може проявлятися мієлосупресією, розвитком периферичних нейропатій і мукозитів. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.
Особливості застосування. Не допускати контакту нерозведеного концентрату з утримуючим пластифікатор полівінілхлоридом, з якого можуть бути виготовлені пристрої для переливання ін фузійних розчинів. Щоб звести до мінімуму ризик потрапляння до організму хворого пластифікатора (ди-[2-етил гексил]фталату), що може екстрагуватися з полівінілхлорид них контейнерів або ін фузійних наборів, розведені розчини Мітотаксу варто готувати і зберігати в контейнерах зі скла, поліпропілену або поліолефінів і вводити через інфузійну систему з внутрішньою поверхнею з поліетилену. У системі для введення Мітотаксу повинен бути встановлений мембранний фільтр з діаметром мікропор не більше 0,22 мкм.
Мітотакс застосовують тільки у вигляді розведеного розчину! Перед введенням препарату проводять відповідну премедикацію (див. розділ „Спосіб застосування та дози”).
У разі розвитку тяжких реакцій гіпер чутливості введення Мітотаксу слід негайно припинити і не призначати препарат повторно; при необхідності проводять симптоматичну терапію.
При застосуванні Мітотаксу показаний регулярний контроль складу периферичної крові, артеріального тиску, частоти серцевих скороченнь, електрокардіограми, особливо протягом
1-ї години інфузії препарату. У разі розвитку у хворого на період лікування препаратом порушень у системі провідності міокарда при повторних введеннях необхідно проводити безупинний моніторинг електрокардіограми.
При роботі з препаратом слід бути обережним; медичному персоналу варто користуватися захисними рукавичками. У разі потрапляння розчину Мітотаксу на шкіру чи слизові оболонки їх варто негайно промити великою кількістю проточної води. При місцевому контакті з препаратом відзначають відчуття поколювання, печіння, а також гіперемію шкіри; випадкове вдихання парів препарату може викликати задишку, біль у грудях, відчуття печіння в очах, біль у горлі і нудоту.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні Мітотаксу разом з цисплатином мієлосупресія більш виражена в тому разі, коли Мітотакс вводять після цисплатину (кліренс Мітотаксу при цьому зменшується приблизно на 33 %). Кетоконазол може пригнічувати метаболізм Мітотаксу. Концентрація доксорубіцину і його активного метаболіту доксорубіцинолу в плазмі крові може значно підвищуватися при застосуванні спочатку паклітакселу, а потім – доксорубіцину.
Умови і терміни зберігання. Зберігати у захищеному від світла місці при температурі
15–25 °С. Термін придатності – 2 роки.
Умови відпустку. За рецептом.
Упаковка. Розчин у флаконах по 30 мг/5 мл, 100 мг/16,7 мл, 250 мг/41,7 мл.
Виробник. „Д-р Редді'с Лабораторіс Лтд”, Індія. Источник
Адреса. Plot No. 137 & 138, S.V.C.I.E., Bollaram– 502325, Andhra Pradesh, India.