ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
CЕВОРАН
(SEVORAN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: sevofluran, фторметил-2,2,2- трифторетиловий ефір;
основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна, летюча речовина;
температура кипіння при 760 мм рт. ст. 58,6оС,
питома вага при 20оС 1,520-1,525,
тиск насиченої пари у мм рт. ст. 157 мм при 20оС,
197 мм при 25оС,
317 мм при 36оС.
Формула для розрахунку тиску насиченої пари:
log10 P = A + B/T ,
де А = 8,086,
В = - 1726,68,
Т = оС + 273,16°К (температура за шкалою Кельвіна).
Коефіцієнти розподілу при 37оС:
вода / газ 0,36,
кров / газ 0,63 – 0,69,
оливкова олія / газ 47,2-53,9,
головний мозок/газ 1,15.
Середні коефіцієнти розподілу компонент/газ при 25 оС
для полімерів, які використовуються за медичними показаннями:
електропровідна гума 14,0,
бутилова гума 7,7,
полівінілхлорид 17,4,
поліетилен 1,3.
Севофлуран – це негорюча, невибухонебезпечна рідина, яка вводиться шляхом інгаляції рідини, що випаровується за допомогою випарника. Севофлуран єхімічно стабільним. За наявності сильних кислот або підвищеної температури помітного хімічного розпаду не відбувається;
склад: 1 флакон містить не менше 99, 9875% і не більше 100% севофлуран.
Форма випуску. Розчин.
Фармакотерапевтична група. Засоби для загальної анестезії.
Код АТС N01AB08.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Інгаляційне застосування препарату для вступного наркозу викликає швидку втрату свідомості, якашвидко відновлюється після закінчення анестезії. Вступний наркоз супроводжується мінімальним збудженням та ознаками подразнення верхніх дихальних шляхів і не спричинює підвищеної секреції у трахеобронхіальномудереві та стимуляції центральної нервової системи. Як і інші засоби для інгаляційного наркозу, севофлуран викликає дозозалежне пригнічення дихальної функції та пониження артеріального тиску. У людини пороговий рівень севофлурану, який зумовлює розвиток аритмій під дією адреналіну, відповідає такому жізофлурану та перевищує пороговий рівень галотану.
Севофлуран діє мінімально на внутрішньо черепний тиск та не понижує реакцію на СО2.
Севофлуран не чинить клінічно значущого впливу на функцію печінки абонирок і не спричинює підсилення ниркової та печінкової недостатності. Севофлуран не впливає на концентраційну функцію нирок навіть при тривалому наркозі (приблизно до 9 годин).
Мінімальна альвеолярна концентрація (МАК) севофлурану знижується звіком та при додаванні закису азоту. У таблиці наведені середні показники МАКдля різних вікових груп.
| ВПЛИВ ВІКУ НА МАК СЕВОФЛУРАНУ
|
| Вік пацієнтів (роки)
| Севофлуран у кисні
| Севофлуран у 65% N2O/35% O2*
|
| <3
| 3,3 – 2,6%
| 2,0%
|
| 3 - <5
| 2,5%
| Не наявні
|
| 5 – 12
| 2,4%
| Не наявні
|
| 25
| 2,5%
| 1,4%
|
| 35
| 2,2%
| 1,2%
|
| 40
| 2,05%
| 1,1%
|
| 50
| 1,8%
| 0,98%
|
| 60
| 1,6%
| 0,87%
|
| 80
| 1,4%
| 0,70%
|
Для педіатричних пацієнтів використовувався 60% N2O/40%O2.
Фармакокінетика. Результатом слабкої розчинності севофлурану вкрові повинні стати концентрації в альвеолах, які швидко зростають після введення і швидко знижуються після припинення введення анестезуючого засобу.
У людей метаболізується < 5% севофлурану, який всмоктався. Швидке таекстенсивне виведення севофлурану легенями сприяє мінімізації кількостіанестезуючого засобу, яка може метаболізуватися. Севофлуран дефторується за допомогою цитохрому р 450(CYP)2E1, в результаті чого утворюється гексафлюроізопропанол (HFIP) зі звільненням неорганічного фториду та вуглекислого газу (або одноївуглеводної частини). Потім HFIP швидко з’єднується з глюкуроновою кислотою та виводиться із сечею.
Метаболізм севофлурану може бути збільшений відомими індукторами CYP2E1(напр. ізоніазидом та алкоголем), але не барбітуратами.
Показання для застосування. Індукція та підтримання загальної анестезії у дорослих пацієнтів ідітей при стаціонарних та амбулаторних операціях.
Спосіб застосування та дози. Севоран необхідно вводити за допомогою випарника, спеціально каліброваного для використання севофлурану таким чином, що концентрацію, яка подається, можна буде точно контролю вати. Дозу необхідно добирати індивідуально та титрувати до бажаного ефекту відповідно з віком і клінічним статусом пацієнта. Можна вводити короткодіючий барбітурат або інший засіб для внутрішньо венної індукції, після чого шляхом інгаляції ввестисевофлуран. Севофлуран можна вводити у кисні або у комбінації із сумішшю кисневого закису азоту. У дорослих поглинені концентрації до 5% севофлуранузвичайно дають хірургічну анестезію за менш, ніж 2 хвилини. У дітей поглинені концентрації до 7% севофлурану звичайно дають хірургічну анестезію за менш, ніж 2 хвилини. Альтернативно, для введення анестезії пацієнтам без медикаментозної підготовки до операції можна використовувати концентрації до 8% севофлурану.
Підтримання.
Хірургічні рівні анестезії можна підтримувати за допомогою концентрацій від 0,5 до 3% севофлурану із супутнім закисом азоту або без нього.
Пацієнти похилого віку: з іншими засобами для інгаляції для підтримання хірургічної анестезії звичайно використовуються менші концентрації севофлурану.
Вихід із анестезії.
Пацієнти звичайно швидко виходять із загальної анестезії севофлураном.
Після анестезії севофлураном критичний час звичайно короткий. Таким чином, пацієнти можуть потребувати раннього після операційного полегшення болю.
Побічна дія. Як і всі сильнодіючі інгаляційні анестезуючі засоби, севофлуран може спричинювати дозозалежне пригнічення функції дихальних шляхів і серця. Ступінь тяжкості більшості побічних ефектів є м’яким іпомірним, вони є минущими. У після операційний період часто спостерігаються нудота та блювання, їх процент є подібним до процента виникнення таких явищ при застосуванні інших інгаляційних анестезуючих засобів. Найбільш частими побічними явищами, пов’язаними із севофлураном, взагалі можливі нудота (24%) таблювання (17%). У дітей часто можливе збудження (23%).
Іншими частими побічними явищами (≥10%), пов’язаними з прийомомСеворану, взагалі можливі посилений кашель і гіпотензія.
Менш частими побічними явищами (1 - < 10% від загального), пов’язаними з прийомом Севорану, були: збудження, сонливість, пропасниця, брадикардія, запаморочення, посилене слиновиділення, розлади дихання, гіпертензія, тахікардія, ларингоспазм, головний біль, гіпотермія, підвищенняcироваткової оксалооцетотрансамінази (SGOT).
Випадковими (<1% від загального) побічними явищами були аритмії, підвищення лактат дегідрогенази (LDH), підвищення сироваткової глютамінази (SGPT), гіпоксія, задишка, лейкоцитоз, вентрикулярна екстрасистолія, суправентрикулярна екстрасистолія, повна атріовентрикулярна блокада, бігемінія, астма, сплутаність свідомості, підвищення креатині ну, затримка сечовиділення, глікурія, фібриляція передсердь, лейкопенія.
Дуже рідко повідомлялося про злоякісну гіпертермію та гостру ниркову недостатність.
Є повідомлення про після операційний гепатит, але зв’язок ізсевофлураном невизначений.
Дуже рідко після введення севофлурану можуть виникати судоми, особливоу дітей.
Дуже рідко повідомлялося про набряк легенів.
Як і при застосуванні інших анестезуючих засобів, повідомлялося про випадки рефлекторного скорочення м’язів зі спонтанним припиненням удітей, які отримували севофлуран для анестезії, проте зв’язок зсевофлураном є невизначеним.
Під час та після анестезії севофлураном може виникнути минуще підвищення рівнів неорганічного фториду у сироватці. Звичайно пікові концентрації неорганічного фториду досягаються через дві години після закінчення анестезії севофлураном і через 48 годин повертаються до передопераційних рівнів.
Протипоказання. Севоран не можна призначати пацієнтам з підвищеною чутливістю до севофлурану. Севоран також протипоказаний пацієнтам з підтвердженою або підозрюваною генетичною схильністю до злоякісної гіпертермії.
Передозування. У випадку передозування (пригнічення функції дихальних шляхів і серця) необхідно вжити таких заходів: припинити введення препарату, встановити чисту дихальну трубку і почати штучну допоміжну або контрольовану вентиляцію чистим киснем і підтримувати адекватну серцево-судинну функцію.
Особливості застосування. Севоран можуть вводити лише ті особи, які мають підготовку щодо проведення загальної анестезії. Необхідно, щоб одразу була наявна апаратура для підтримання прохідності дихальних шляхів пацієнта, штучної вентиляції легенів, збагачення киснем та циркуляції крові. Севоран треба вводити за допомогою випарника, спеціально каліброваного для використаннясевофлурану таким чином, що концентрацію, яка подається, можна буде точноконтролю вати. Разом з посиленням анестезії збільшуються гіпотензія та пригнічення дихання.
Під час підтримання анестезії збільшення концентрації севофлуранупризводить до дозозалежних знижень артеріального тиску. Надмірне зниження артеріального тиску може бути пов’язаним з глибиною анестезії, і у таких випадках його можна коригувати, зменшуючи концентрації севофлурану, яків дихаються. Необхідно зробити ретельну оцінку пробудження після анестезії, перед тим як вивести пацієнта з після операційної палати.
Злоякісна гіпертермія. У схильних до неї суб’єктів сильнодіючі інгаляційні засоби для анестезії можуть ініціювати кістково-м’язовийгіперметаболічний стан, у результаті чого виникає висока потреба у кисні та клінічний синдром, відомий як злоякісна гіпертермія. Лікування включає відміну ініціюючих засобів (напр. севофлурану), внутрішньо венне введеннядантроленнатрію та застосування підтримуючої терапії. Пізніше може розвинутися ниркова недостатність, тому необхідно контролю вати та стимулювати, якщо можливо, виділення сечі.
У зв’язку з малою кількістю досліджених пацієнтів з нирковою недостатністю (вихідний рівень креатині ну сироватки більше 133 мкмоль/л) безпека прийому Севорану у цій групі не була повністю встановлена. Таким чином, пацієнтам з нирковою недостатністю Севоран слід призначати з обережністю.
У випадку прямого контакту з СО2 - абсорбентами севофлуранпризводить до низьких рівнів Сполуки А (пента флуороізопропенілфлуорометил ефір (PIFE) та незначної кількості Сполуки В (пентафлуоpометоксиізопропілфлуорометил ефір (PMFE). Рівні Сполуки А підвищуються за підвищення температури контейнеру; збільшення анестезуючої концентрації; зниження швидкості потоку газу і підвищення більше з використанням бараліму, ніж натрієвого вапна.
Вагітність і годування груддю. За виключенням одного дослідження з кесаревим розтином, немає інших досліджень вагітних , включаючи пологи.
Таким чином, у періоди вагітності та годування груддю Севоран можна застосовувати лише у разі життєвих показань.
Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами.
Після анестезії севофлураном пацієнтам не можна керувати автомобілем або працювати з механізмами протягом часу, який визначає лікар індивідуально.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Севофлуран сприяє посиленню діїнедеполяризуючих м’язових релаксантів, у зв’язку з цим при одночасному застосуванні із севофлураном необхідно коригувати дозу цих засобів.
Севофлуран, подібно до ізофлурану, підвищує чутливість міокарда доаритмогенного ефекту адреналіну.
Значення МАК севофлурану зменшуються при додаванні закису азоту, як зазначено в таблиці “Вплив віку на МАК севофлурану” (див. “Фармакологічні властивості”).
Як і при застосуванні інших засобів, після введення внутрішньо венногоанестезуючого засобу, напр. пропофолу, можуть знадобитися менші концентраціїсевофлурану.
Метаболізм севофлурану може бути збільшений відомими індукторами CYP2E1(напр. ізоніазидом та алкоголем), але не барбітуратами.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 25°С. Не заморожувати. Зберігати щільно закритим. Источник
Термін придатності – 3 роки.