ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БІСОПРОЛОЛ-РАТІОФАРМ
(BISOPROLOL-RATIOPHARM(R))
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: бісопрололу фумарат,(±)-1-[4-(1-метилетокси) етокси]метил]-фенокси]-3-[(1-метилетил)-аміно]-2-пропанол (Е)-2-бутен-діолат (2:1)(сіль);
основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 5 мг - блідо-жовті, неоднорідно забарвлені (з мармуровістю), опуклі, круглі, з гравіруванням “ВI” і “5”, що розділені навпіл з одного боку і мають гладку поверхню з іншого боку;
таблетки по 10 мг - бежеві, неоднорідно забарвлені (з мармуровістю), опуклі, круглі, з гравіруванням “ВI” і “10”, що розділені навпіл з одного бокуі мають гладку поверхню з іншого боку;
склад: 1 таблетка по 5 мг містить 5 мг бісопрололу фумарату; 1 таблетка по 10 мг містить 10 мг бісопрололу фумарату;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна,
магнію стеарат, кросповідон, барвник жовтий РВ 22812 для таблеток по 5мг; барвник РВ 27215 для таблеток по 10 мг, що містить лактозу, заліза оксид жовтий та заліза оксид червоний.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Cелективні блокатори бета-адренорецепторів. АТС код С 07А В 07.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Бісопролол-ратіофарм - селективний блокатор бета1-адренорецепторів, без внутрішньої симпатоміметичної активності. Блокує бета1-адренорецептори та зменшує дію на них катехоламінів. Має антигіпертензивну та антиангінальнудію.
Механізм антигіпертензивної дії здійснюється шляхом зниження хвилинного об’єму серця, зменшення симпатичної стимуляції периферичних судин і пригнічення вивільнення реніну нирками.
Антиангінальна дія пов’язана з блокадою бета1-адренорецепторів, що приводить до зниження потреби міокарда у кисні за рахунок негативноїхронотропної та інотропної дії. Таким чином, бісопролол усуває або зменшує симптоми ішемії.
Фармакокінетика. Бісопролол, ліпофільна сполука, майже повністю (до 90%) всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Ефект першого проходження через печінку виражений незначною мірою, що сприяє високій біодоступності – близько 90 %. Період напів виведення із плазми становить 10-12 годин, це забезпечує терапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового прийому денної дози. Понад 95 % діючої речовини виводиться нирками, половина з неї – у незміненому вигляді. В організмі людини активні метаболіти не утворюються.
Показання для застосування.
Артеріальна гіпертензія.
Ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія).
Спосіб застосування та дози.
Таблетки Бісопролол-ратіофарм по 5 мг і по 10 мг призначені для перорального застосування. Терапевтична доза – 5-10 мг 1 раз на добу, максимальна доза – 20 мг на добу.
Побічна дія.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія в тому числі з таким клінічним симптомом як запаморочення, артеріальнагіпотензія, в тому числі з ортостатичними реакціями, рідко реєструвались уповільненняAV-провідності або посилення наявної AV-блокади, аритмії, поява/посилення проявів серцевої недостатності, погіршання периферичного кровообігу (відчуття холоду в кінцівках), погіршання перебігу хвороби Рейно, посилення наявної переміжної кульгавості;
з боку центральної нервової системи: підвищена втомлюваність, немотивована слабкість, запаморочення, головний біль, рідко - відчуття тривоги, знервованість, порушення сну, депресія, сплутаність свідомості (особливо у хворих похилого віку);
з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль і запор; описані поодинокі випадки гепатотоксичної діїбісопрололу;
з боку дихальної системи: закладеність носа, риніт, задишка, бронхоспазм (особливо у хворих на бронхіальну астму або з обструктивнымизахворюваннями бронхів в анамнезі);
інші: алергічні реакції, висипання на шкірі, псоріатичні висипання, м’язова слабкість, судоми, біль у м’язах і суглобах, зниження статевої функції; дуже рідко – дизурії, порушення смаку, сухість слизових оболонок і біль в очах, що необхідно брати до уваги пацієнтам, які користуються контактними лінзами.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якої із допоміжних речовин, що входять до його складу.
Серцева недостатність у фазі декомпенсації, кардіогенний шок, атріовентрикулярна блокада II та III ступеня, синдром слабкості синусовоговузла, синоатріальна блокада II та III ступеня, брадикардія (з частотою менше 50 уд./хв), схильність до бронхоспазму (бронхіальна астма, обструктивні захворювання дихальних шляхів), артеріальна гіпотензія (систолічний тиск менше 90 мм рт. ст.), пізні стадії порушення периферичного кровообігу, одночасний прийом інгібіторів МАО (за виключенням МАО-В).
Діти до 12 років. Досвіду застосування препарату даною категорією пацієнтів немає, тому призначати Бісопролол-ратіофарм дітям не рекомендується.
Лактація. Враховуючи відсутність вірогідної інформації щодо проникненнябісопрололу в жіноче грудне молоко, призначення препарату під час лактації не рекомендовано.
Передозування.
Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, аритмії, бронхоспазм, порушення дихання, акроціаноз, судоми.
Лікування: промити шлунок, ввести сорбенти, такі як активоване вугілля. Можна використати проносні засоби, такі як натрію сульфат.
Необхідно здійснювати моніторинг дихання і, за необхідності, перевести хворого на штучне дихання.
Серцево-судинні ускладнення лікуються симптоматично. Брадикардію лікують атропіном або М-метил атропіном. Ефектам бета-блокаторів протидіє введення ізопреналіну, за показаннями можливо призначеняя допаміну.
Особливості застосування.
З обережністю призначають хворим із застійною серцевою недостатністю (бісопролол може призначатись таким хворим за умови компенсації їх клінічного стану та можливості адекватного медичного нагляду. Лікування починають з мінімальної дози – 2,5 мг на добу). З обережністю, враховуючи співвідношення користь/ризик бісопролол призначають пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою Іступеня, порушеннями периферичного кровообігу, в тому числі при хворобі Рейно.
При раптовій відміні препарату можливий розвиток синдрому відміни, що виявляється загостренням хвороби. Тому відміна препарату та зниження дози повинні відбуватися поступово, під наглядом лікаря, з урахуванням індивідуальних реакцій пацієнтів.
Бета-адреноблоатори можуть провокувати появу, збільшувати кількість і подовжувати напади вазоспастичної стенокардії/стенокардії Принц метала, що необхідно враховувати, при призначенні бісопрололу.
Як правило, пацієнти з хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів не повинні використовувати бета-блокатори або, за необхідності, вживати їх у мінімальних дозах (початкова доза – 2,5 мг надобу), у комбінації з бронходилятаторами.
Обережність необхідна при застосуванні препарату хворими на діабет з коливанням рівня цукру крові і хворими з метаболічним ацидозом. Бісопролол-ратіофарм може приховувати адренергічні симптоми при гіпоглікемії, атакож при тиреотоксикозі.
При феохромоцитомі бісопролол може бути використаний тільки на фоні терапії альфа-адрено блокаторами.
У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки (кліренс креатині ну менше 20мл/хв) доза Бісопрололу-ратіофарм не повинна перевищувати 10 мг 1 раз на день.
Клінічний стан таких пацієнтів вимагає адекватного медичного контролю.
Бісопролол-ратіофарм слід з обережністю (тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик) застосовувати хворим на псоріаз, у хворих з міастенією, за наявності депресії ( в тому числі в анамнезі) .
Препарат може підвищувати чутливість до алергенів і вираженістьалергічних реакцій.
Зазначений препарат містить активну субстанцію, яка дає позитивні результати при анти допінговому контролі.
Препарат містить 65 мг лактози моногідрату.
Для хворих похилого віку корекція дозування бісопрололу не потрібна, проте ця категорія пацієнтів може виявляти підвищену чутливість навіть до звичайних доз препарату.
Вагітність: призначення бісопрололу вагітним можливо лише за умови ретельної оцінки співвідношення користі і ризику для матері та плоду. Прийом бета-адреноблокаторів протягом III триместру вагітності спричиняє брадикардію та гіпотензію у плода.
Вплив на здатність керувати машинами і механізмами: не виявлений.
Взаємодія зіншими лікарськими засобами.
Протипоказані комбінації: флоктафенін, сультоприд, інгібітори моноамін оксидази (за виключенням інгібіторів МАО-В).
Алергени, які використовуються для імунотерапії/екстракти алергенів для шкірних проб у комбінації з бета-адрено блокаторами, можуть провокувати тяжкі системні алергічні реакції.
Не рекомендуються/вимагають особливої обережності комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію (верапаміл, дилтіазем, бепридил) у зв’язку із зростанням негативного впливу на інотропнуфункцію міокарда, АV-провідність, артеріальний тиск.
Препарати, що містять клонідин, резерпін, альфа-метилдопу, не слід використовувати разом з бісопрололом, оскільки може виникнути значне уповільнення частоти серцевих скорочень. Клонідин, дигіталіс, а також гуанфацинможуть пригнічувати АV- провідність.
Якщо після застосування комбінованої терапії з клонідином останню відміняють, то після припинення прийому клонідину лікуванняБісопрололом-ратіофарм необхідно продовжувати кілька днів, забезпечивши адекватний медичний нагляд за станом пацієнта.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю: анти аритмічні препарати класу 1 (наприклад дизопірамід, хінідин, лідокаїн, дифенін, пропафенон).
Анти аритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол).
Антагоністи кальцію (похідні дигідропіридину) через підвищення ризикугіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності.
Дія інсуліну та пероральних протидіабетичних препаратів може бути посилена при одночасному застосуванні з бісопрололом. Разом з тим, бісопрололможе маскувати ознаки гіпоглікемії, що також необхідно враховувати.
Серцеві глікозиди: зниження ЧСС, подовження атріовентрикулярноїпровідності.
Баклофен: підвищення антигіпертензивної активності.
Контрастні продукти, що містять йод: бета-блокатори можуть підвищувати ризик розвитку анафілактичних реакцій, рефрактерних до лікування.
Препарати, що блокують синтез простагландинів (зокрема не стероїдніпротизапальні засоби): зниження антигіпертензивного ефекту.
Похідні ерготаміну: загострення порушень периферичного кровообігу.
Симпатоміметичні агенти: комбінація з бісопрололом може знизити ефекти обох препаратів. Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, а такожінші антигіпертензивні агенти: посилення ефекту зниження кров’яного тиску.
Комбінації, які слід враховувати.
Антигіпертензивні засоби (діуретики, інгібітори АПФ, альфа-адреноблокатори) та нітрати потенціюють антигіпертензивну діюбісопрололу.
Кортикостероїди: можливо зниження антигіпертензивного ефекту внаслідок затримки води і натрію.
Анестезія. Засоби для інгаляційного наркозу, похідні вуглеводнів (хлороформ, циклоп ропан, галотан, метоксифлуран та ін.) при одночасному застосуванні з бета-блокаторами збільшують ризик пригнічення функції міокард ата розвитку гіпотензивних реакцій. Дія недеполяризуючих блокаторів нервово-м’язової передачі може посилюватись і подовжуватись під впливом бета-адреноблокаторів.
Циметидин може зменшити кліренс бета-адреноблокаторів, якіметаболізуються в печінці та, відповідно, збільшити їх біодоступність.
Рифампіцин дещо прискорює метаболізм бісопрололу, проте, як правило, цене потребує корекції дозування останнього.
Ксантини (амінофілін, теофілін) можуть взаємно ослаблювати терапевтичні ефекти при комбінації з бета-адрено блокаторами.
Умови та термін зберігання.
Зберігати в місцях, недоступних для дітей, при температурі не вище 25º С. Источник
Термін придатності 3 роки.